бесплатные рефераты

Дослідження ціннісних орієнтацій у осіб молодшого шкільного віку

Нова, більш адекватна парадигма, для якої цілком придатним є поняття "культурно-історична психологія" [4], припускає, що людина не тільки споконвічно знаходиться у соціокультурному оточенні, а й будує себе з нього як з будівельного матеріалу. Культура і суспільство - це не просто зовнішні умови, а ще й матеріал індивідуального розвитку, що полягає в їхньому присвоєнні, перетворенні у власне надбання, в елементи внутрішньої організації особистості. Не варто говорити, що це не механічний, а складно опосередкований процес, котрий утворюється з різноманітних трансформацій. Тільки за такого трактування поняття цінності може знайти своє місце у психології і, більше того, виявитися незамінним для розуміння ключових механізмів соціалізації особистості.

2.3 Універсальні форми існування цінностей

Проаналізувавши різні тлумачення і визначення цінностей, що пропонувалися у філософії, соціології, етиці і психології, є підстави віднести це поняття до трьох різних груп явищ і сформулювати уявлення про три універсальні форми існування цінностей: 1) суспільні ідеали - вироблені суспільною свідомістю і присутні в ньому узагальнені уявлення про досконалість у різних сферах громадянського життя, 2) предметне втілення цих ідеалів у діяннях чи здобутках конкретних людей і 3) мотиваційні структури особистості ("моделі належного"), котрі спонукають її до предметного втілення у своїй поведінці і діяльності суспільних ціннісних ідеалів (О.М. Леонтьев [7]).

Всі ці три форми наявності цінностей переходять одна в іншу. Спрощено ці переходи можна подати у такий спосіб: суспільні ідеали освоюються особистістю і як моделі належного спонукають її діяльнісну активність, у процесі якої відбувається предметне втілення цих моделей; далі предметно втілені цінності, зі свого боку, стають дієвим підґрунтям для формування суспільних ідеалів; даний процес здійснює рух-поступ цінностей за нескінченною спіраллю. Однак вживані нами поняття "громадянське життя", "суспільна свідомість", "суспільні ідеали" відносяться не до одного недиференційованого "суспільства", а до всіх соціальних груп, які утворюють те чи інше соціальне оточення.

Кожній природній соціальній групі притаманні психологічні феномени і прояви, суб'єкт яких - група в цілому, а не її члени та їх взаємодії між собою. До числа даних феноменів можна віднести суспільну свідомість (К. Маркс), суспільне несвідоме (Е. Фромм), соціальний характер (Е. Фромм), колективні уявлення, соцієтальну психіку (О.А. Донченко), психокультуру (А.В. Фурман), характерні для групи норми, ритуали, традиції, а також цінності як концентрований вияв досвіду життєдіяльності конкретної соціальної спільноти. Ці феномени притаманні соціальній групі чи спільності як колективному чи сукупному суб'єкту, котрий є споконвічним і справжнім активатором усіх форм діяльності (особливо предметно-практичної). Лише занурюючись в усе різноманіття колективних видів діяльності, індивід здобуває форму суб'єктності, форму активного і свідомого джерела-витоку своєї індивідуальної діяльності (В.В. Давидов [13]).

Розгляду соціальної групи як єдиного сукупного суб'єкта в різних аспектах присвячені роботи Г.М. Андрєєвої (1977), О.І. Донцова [6] В.О. Лекторського (1980), В.М. Цапкіна (1994) та ін. За такого багатоаспектного підходу в багатьох видах і формах діяльності індивід постає не як ізольована одиниця, а як представник тієї чи іншої соціальної групи -родини, трудового колективу, професійної корпорації, нації, етнокультурної спільності, демографічної когорти, спираючись у багатьох випадках не тільки і не стільки на індивідуальний, скільки на груповий досвід і групові регулятори поведінки, привласнені під час соціалізації. Одночасна причетність особи до великої кількості соціальних груп різного масштабу і рангу багатосторонньо опосередковує його відносини зі світом. Інтенсивність цього задіяння може бути різною: від суто формальної приналежності та орієнтації до повного прийняття групових норм, цінностей, ритуалів, що призводить до їхньої асиміляції у вигляді інтеріоризованих механізмів регуляції діяльності особистості. Якісний аспект зазначеної причетності індивіда виражається змістом поняття "соціальна ідентичність особистості".

Соціальна ідентичність характеризує те, членом яких соціальних груп індивід відчуває себе, стосовно яких груп він себе визначає і, відповідно, які групи є для нього референтними. Відомий тест "Хто я?" (М. Кун, Т. Макпартленд) дає змогу виносити судження про соціальну ідентичність людини за її само-описами: "особа" означає ідентичність з людством у цілому, "чоловік", "батько" - із сімейною групою, "психолог" - із професійним співтовариством, "православний" - з релігійною спільністю, "інтелігент" - із соціально-світоглядним загалом, "службовець" - із соціально-економічним прошарком, "філателіст" - із групою за інтересами тощо. Ідентифікація індивіда з тією чи іншою соціальною групою чи спільністю феноменологічно виступає як асиміляція ним колективного досвіду і колективної психології цієї групи, найбільш концентрованим вираженням яких і є групові цінності, суспільні орієнтири поведінки і діяльності.

Функціональна роль цінностей безпосередньо пов'язана із самим фактом життя людини в суспільстві. На питання: "Чому існують цінності?" - визнаний фахівець із цієї проблеми К. Клакхон відповідає: "Тому що без них життя суспільства було б неможливе; функціонування соціальної системи не могло 6 зберігати спрямованість на досягнення групових цілей; індивіди не могли б одержати від інших те, що їм потрібно в ракурсі особистих та емоційних відносин; вони 6 також не відчували у собі необхідної міри порядку і єдності цілей". Механізм становлення особистісних відносин уже давно був описаний у поняттях інтеріоризації особистістю соціальних цінностей (О.І. Донцов). Окремі автори, такі, скажімо, як Б.І. Додонов, Є.О. Кюрегян, відзначають, що усвідомлення певного предмета як суспільної цінності передує перетворенню його в особистісну цінність, котра є регулятором індивідуальної поведінки. "Переймаючи від навколишніх людей погляд на щось як на цінність, гідну того, щоб на неї орієнтуватися у своїй поведінці і діяльності, людина може тим самим закладати у собі підвалини потреб, яких раніше в неї не було" (Б.І. Додонов [7]).

Однак аж ніяк не всі соціальні цінності - усвідомлювані і навіть визнані індивідом -реально асимілюються ним і стають особистісними. Усвідомлення і позитивного ставлення до будь-якої вартості явно недостатньо і, більше того, почасти й не потрібно. Необхідна умова цієї трансформації - практичне за діяння суб'єкта в колективну діяльність, спрямовану на реалізацію відповідної цінності. У зв'язку з цим Є.О. Арутюнян відзначає, що проміжною ланкою, котра опосередковує цей процес, є система цінностей референтної для індивіда малої групи. Можна припустити, що привласнення особою цінностей великих соціальних груп завжди опосередковано цінностями малих для неї груп. Тому неабияк важливо саме у студентському колективі організувати таку систему співбуття, котра б надавала можливість кожному члену групи перейматися суспільно важливими інтересами, законами і нормами поведінки, соціально корисною діяльністю.

У підлітковому віці, коли оформлюються більш-менш стійкі компанії однолітків, вони стають другим, альтернативним каналом освоєння цінностей. Цим, зокрема, пояснюється можливість відтворення в суспільстві антигуманних й антигромадянських цінностей. Якщо девіантна група стає для індивіда референтною, то цінності більш широкого, "нормативного" загалу, у тому числі й загальнолюдські, сприймаються через формат вартостей референтної малої групи, а не навпаки.

Співвідношення цінностей суспільства та уподобань окремих індивідів нерідко описується як взаємодія ціннісного інваріанта і його варіантів, що виражаються не завжди в адекватних, соціально прийнятних формах поведінки (І.Б. Блауберг, Є.Г. Юдін). Важливе уточнення вносить у це розуміння Ю.М. Жуков, який вказує, що цінності особистості, так само як і цінності групи, - це не просто варіант, а скоріше конкретизація цінностей суспільства. Близького погляду дотримується К. Клакхон. Не розглядаючи соціальні цінності як принципово первинні, він проте виділяє клас особистісних цінностей, що є не чим іншим, як індивідуальною видозміною групових або універсальних вартостей. Дані ціннісні орієнтири, не будучи індивідуально-специфічними, різняться інтерпретацією їхнього змісту і розміщенням акцентів, що проявляються у певних видах діяльності. "Немає двох індивідів у тому самому суспільстві, котрі мали б однакові цінності. Кожен десь щось додасть, десь щось зменшить, на одному зробить більш сильний акцент, аніж більшість навколишніх, а на іншому - більш слабкий" [16].

Отже, особистісні цінності є генетично похідними від цінностей соціальних груп різного масштабу. Селекція, привласнення й асиміляція індивідом соціальних цінностей опосередковуються його соціальною ідентичністю і цінностями референтних для нього малих контактних груп, що можуть бути як каталізатором, так і бар'єром до освоєння цінностей великих соціальних інститутів, у тому числі й загальнолюдських нормативів. Особистісні цінності формовиявляються як внутрішні носії соціальної регуляції, котрі укорінені у структурі особистості.

РОЗДІЛ 3. ЗВ'ЯЗОК ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ІЗ СТАНОВЛЕННЯМ ЦІЛЬОВИХ НАСТАНОВЛЕНЬ ОСОБИСТОСТІ

У соціальному плані моральні орієнтири людей у процесі навчання у ВНЗ єдині, тотожні, неподільні з моральними процесами, які протікають у суспільстві. Тут важливим структурним елементом діяльності є мета, під якою розуміється ідеальний образ бажаного майбутнього результату. В освітній діяльності перед студентами ставиться не одна, а комплекс цілей, що мають важливе значення у формуванні світоглядних принципів їхньої майбутньої професійної спрямованості. Реалізація цілей цієї діяльності здійснюється за допомогою засобів, а її мета і засоби знаходяться в діалектичній єдності. Тому освітня діяльність стосовно своїх результатів має певну специфіку.

У психології розроблена цілісна система уявлень про мотиваційну та ціннісно-орієнтаційну сфери професійної діяльності. Так, на думку окремих фахівців (М.С. Маркова [18]), орієнтація на профдіяльність передбачає такі структурні елементи: 1) професійне покликання - потяг до певної професії, який спирається на знання про її призначення; 2) професійні наміри - усвідомлене ставлення до певного виду профдіяльності; 3) ціннісні орієнтації у професійній діяльності - вироблені суспільством і прийняті особистістю підстави для оцінки призначення її праці, обрання системи духовних цінностей, правил фахової етики; 4) мотиви професійної діяльності, внутрішні спонукання, котрі визначають спрямованість активності людини у її професійній поведінці в цілому й орієнтують на різні сторони фахового діяння; 5) професійні домагання - прагнення досягти результату, деякого рівня професійної компетентності, котре визначає сама людина, знаючи свої попередні досягнення; 6) професійні очікування - уявні сподівання про свої можливі успіхи, відносини з колегами та ін. [18].

Усі зазначені й інші спонукальні орієнтири діяльності знаходяться у складному співвідношенні між собою, що й зумовлює суперечливість професійних устремлінь фахівця. Наприклад, можуть мати місце високі домагання при недостатній мотивації і перекручених ціннісних орієнтаціях. Поряд зі змістовними характеристиками професійні мотиви, очікування та орієнтири мають певні динамічні параметри, серед котрих можна виділити такі властивості: стійкість як тривалість збереження мотивів через якийсь час і в різних ситуаціях; інтенсивність як сила виразності спонукань; тривалість як лонгітюдний вибір подальшої діяльності на великий проміжок часу; переключення як легкість переходу від одного спонукання до іншого; широта як розповсюдження на різну кількість об'єктів, сторін праці; емоційне забарвлення позитивної чи негативної модальності.

Уявлення про ціннісно-орієнтаційну основу професійного розвитку дозволяють кожному фахівцю задуматися над тим, що спонукає його до такого роду занять, чи реалістичні його цілі, чи справжніми цінностями він керується. Воднораз зрозуміло, що ціннісні орієнтації, котрі впливають на професійну діяльність, не однакові на різних стадіях професіоналізації. Так, на стадії вибору професії формується інтерес до змісту майбутньої діяльності, прийняття її значущості, відбувається усвідомлення фахового покликання, виникає прагнення увійти у певну професійну спільноту і зреалізувати власні домагання. На стадії професійного навчання розгортається адаптація як пристосування особистості до професії, відбувається уточнення своїх професійних домагань, проходить прийняття ролі професіонала. На стадії практичного оволодіння професією поглиблюється адаптація, корегуються професійні мотиви і цілі, стають стабільними установки щодо оволодіння високими нормами і зразками фахової майстерності, виникає відчуття самореалізації особистості у праці. На стадії розквіту профдіяльності зміцнюються мотиви індивідуального внеску до фаху і в професійну творчість, стабілізується перевага конструктивного мотивування, котре орієнтує людину на створення нового в даній галузі діяльності. На стадії відходу від професії спостерігається тенденція до самореалізації особистості в нових формах діяльності, з'являються специфічні ціннісні настановлення.

Зміни у системі цінностей можуть відбуватися за механізмом "зверху вниз" (через усвідомлення людиною бажаних для суспільства еталонів поведінки) і "знизу вгору" (через залучення особи до різних видів реальної діяльності, під час якої, при взаємодії з іншими людьми, практично освоюються і змінюються цінності і цілі вітакультурного практикування).

Ціннісні орієнтації як предмет психологічного дослідження і діагностики психічних властивостей та якостей особистості постають на перетині двох предметних сфер: мотиваційної сфери, з одного боку, і світоглядних структур свідомості - з іншого. Значущість даного психологічного утворення полягає у беззаперечній залежності поведінкових реакцій від атитюдів, цільових настановлень людини. Ціннісні орієнтації відображають фундаментальні суспільні інтереси особистості, а також власні потреби і тим самим визначають її соціальну позицію, світобачення, світосприймання, моральні принципи і світогляд загалом.

Для з'ясування змісту мотиваційної сфери професійної діяльності зупинимося на уточненні її сутності. Мотиви - те, що спонукує діяльність людини, заради чого вона відбувається [2; 5]. У сучасній психології термін "мотив" застосовується для позначення різних явищ і станів, котрі викликають активність суб'єкта. До основних мотивів відносяться потреби, інтереси, потяги й емоції, цілі й установки, ідеали і цінності, смисложиттєві орієнтації. Воднораз мотивація - процес спонукання людини до здійснення тих чи інших дій, вчинків, який вимагає аналізу й оцінки альтернатив, вибору і прийняття рішень. Мотивацію, як відомо, часто зіставляють з діяльністю в цілому, а мотиви -- з окремими діями. Важливим внеском у розвиток вчення про мотиви була розробка ідей про їх суб'єктивно-об'єктивну природу: поняття про "спонукальну силу"подробицях і свого місця в ньому, змісту і призначення свого існування на Землі.

Біологічні, соціальні й ідеальні (когнітивні) потреби, своєю чергою, поділяються на два різновиди - збереження і розвитку. Перші задовольняються в межах норм, а другі перевищують норми. В ідеальних потребах норма - реально досягнуте знання, сходинка на шляху нескінченного пізнання. Потреби пізнання задовольняють наука і мистецтво, причому їхнє походження із загального джерела поєднує їх, уподібнює одне одному. Наука виразно тяжіє до кількісного аналізу досліджуваних явищ, що відрізняє її від мистецтва, котре відтворює якісну картину цілісного в унікальній єдності світу.

Для того щоб потреба трансформувалася в дію доречно її озброїти відповідними способами і засобами. Відсутність у суб'єкта такої потреби при досить сильних соціальній і пізнавальній потребах призведуть до дилетантизму і некомпетентності, до невдач у майбутній професійній діяльності, прирікаючи людину на хронічне відчуття неповноцінності.

Також існує дворівнева класифікація потреб, що утверджує вітальні і соціальні нестатки у життєдіяльності людини. Але вітальність і соціальність настільки переплетені, що їх важко розмежувати. Можна говорити лише про перевагу в певній потребі тієї чи іншої сторони. З певним ступенем умовності доцільно розділити їх на біологічні, біосоціальні, соціо-біологічні та суто соціальні [4; 10]. Біологічні потреби - продовжити життя і рід - притаманні всім живим істотам, в їх основі перебувають інстинкт видового і родового самозбереження. Звичайно, ця потреба в людини соціалізована. Біосоціальні - ті, у підґрунті яких знаходяться біологічні потреби, але вони більшою мірою суспільно зорієнтовані (потреба в їжі, житлі тощо). До соціобіологічних можна віднести потреби, котрі, хоча і зберігають біологічне підґрунтя, але їхньою головною метою є соціальний розвиток і процвітання. До них можна віднести потреби в любові, пізнанні, спілкуванні, активній і конструктивній діяльності, завдяки реалізації яких людина і стала розумною істотою. Соціальні потреби (власне людські, які не мають аналогу у світі тварин) - самопізнання, самосвідомість як у розумінні тілесному, так і духовному; це - реалізація природних і творчих потенціалів, досягнення певного рівня самодостатності особи.

Всі потреби традиційно розподіляються на дві групи - матеріальні і духовні. Матеріальні виражають нестаток людини в їжі, житлі, одязі і т. п. Якщо вони не задоволені, то людина не зможе існувати фізично. їх неповне чи нерегулярне задоволення позначається на настроях людей, на їхній працездатності. Духовні потреби - це прагнення людини до пізнання навколишнього світу, до самозреалізування у суспільно значущій праці, спілкуванні з іншими людьми, визнанні, прихильності і підтримці, культурі відносин. Якщо вони систематично не задовольняються, то людина фізично продовжує існувати, але втрачає свій людський вигляд. Зрозуміло, що у поведінці кожного, звичайно, сполучаються різні духовні і матеріальні спонуки.

Потреби людини ієрархічно скомпоновані, тобто організовані як певна субпідрядна схема. Ієрархія індивідуальних потреб утверджує основну відмінну рису особистості - її спрямованість. Але, не зважаючи на значне розмаїття цих потреб, можна виокремити основну схему особистісних потреб. Так, усі окреслені рівні потреб взаємозалежні, регуляція людської поведінки одночасно взаємодіє з усіма рівнями, відбувається, так звана "наскрізна регуляція", пов'язана із різно-рівневою взаємодією. Депривація однієї з потреб призводить до деформації життєдіяльності особистості в цілому.

Ієрархія особистих потреб видозмінюється з розвитком особистості, вищі ЇЇ рівні "визрівають" лише до моменту досягнення індивідом психологічної зрілості. Вони, особливо потреби в самореалізації, самовдосконаленні, починають відігравати системотворчу роль у структурі потреб, що є основою виникнення довершеної ціннісно-орієнтаційної системи особистості, її успішної соціалізації.

У соціалізованої персони існує потреба в самооцінці, у розумінні самої себе, змісту власного існування. Це має велике значення для її адаптації до навколишнього середовища, інтеграції власних якостей і властивостей у суспільно значуще русло. Фахівці, які досліджують базові потреби, котрі лежать у підґрунті мотиваційно-орієнтаційної та ціннісної сфер діяльності, пропонують наступну класифікацію(засновану на ієрархічній моделі потреб А. Маслова): фізіологічні або базові потреби; потреби безпеки і захисту; потреби приналежності, любові; потреби самоповаги та прийняття іншими; потреби самоактуалізації, особистого вдосконалення. Названі потреби людини вроджені і згодом "соціалізуються", організовуються у внутрішньому світі особи у системні рівневі сегменти. В різних життєвих ситуаціях утворюється своя система домінування, ієрархії. Розвиток особистості є перетворенням потреб від фізіологічних до самоактуалізаційних. Такий рух-поступ за ієрархією потреб створює індивідуальність: чим вище людина знаходиться на сходинках потреб, тим більш вона самостверджується.

Відповідно до концепції мотивації В. Врума усвідомлення потреб та інтенсивність мотивації через їх наявність сприяє формотворенню поведінки людини, котра характеризується такими моментами: самооцінкою результатів поведінки; ступенем її впевненості у тому, що ця поведінка призведе до бажаного результату; очікуваннями - особистішою оцінкою досягнення бажаного після виконання певних дій.

Розвиток - це актуалізація, розгортання особистісного потенціалу. Психіка "людини самозреалізованої" - це єдність свідомого і несвідомого, хоча й при визначальній ролі свідомості. Особистість - складна динамічна сукупність раціонального й ірраціонального. Але ірраціональні процеси не є домінуючими. Самоактуалізація - процес раціонального прийняття рішень і прагнення проявити та реалізувати весь свій потенціал й водночас визнання себе таким, який є. Вона передбачає самокритичність до своїх недоліків, включаючи власну фізіологічну природу, але за умов конструктивного сприйняття себе.

Існує певна типологія поведінки, зумовлена системою ціннісних орієнтацій особистості. В основі першого типу головним чином лежить прагнення задовольнити існуючий внутрішній дефіцит вимогами оточення. Це стиль життя, інтегрований у свідомості для зниження напруження, підтримки рівноваги з довкіллям. Другий тип життя - це посилений ривок, коли людина використовує на повну силу всі свої задатки, схильності та здібності; тоді вона більш зібрана, безпосередня, відкрита для переживань.

Потреби -- явище об'єктно-суб'єктне, вони визначені, надані людині соціальними відносинами, тоді як мотив -- явище суто суб'єктивне, "моє" і нічиє більше. Цінності - психологічне утворення, яке об'єднує в собі об'єктивні, суб'єктивні і соціальні чинники діяльності ( табл. 1)

З поданої таблиці можна зробити неоднозначний висновок про те, що потреби й особистісні цінності - не те саме. З огляду на що, у структурі мотивації і значеннєвої регуляції діяльності (перше варто розглядати як окремий випадок другого) потреби й особистісні цінності - це не однорідні поняття. Тому закономірно порушити питання про їхнє співвідношення як джерел мотивації в диференціальному і генетичному аспектах.

Таблиця 1 - Розбіжності між потребами й особистісними цінностями за системою показників

Показник

Потреби

Особистісні цінності

Джерело

Індивідуальні відносини зі світом

Колективний досвід соціальної спільноти

Відносна значущість і спонукальна сила

Постійно змінюються

Незмінні

Залежність від моменту

Сильна

Відсутня

Суб'єктивна локалізація

"Всередині"

"Ззовні"

Характер впливу

"Штовхають"

"Притягають"

Спрямованість

На бажаний стан

У бажаному напрямку

Насичення і дезактуалізація

Тимчасово можливі

Неможливі

Форма репрезентації

Зв'язку з об'єктивними умовами життя

Ідеал ("модель належного")

Критерії необхідності

Індивідуальні

Соціальні (загальні)

Для нормального соціального функціонування потрібне входження людини в діяльність, у якій вона знаходила б зміст і смислове значення свого існування. Звідси випливає потреба у праці, творчості, в якій розкривалися б основні здібності, таланти особи. Відсутність цієї фундаментальної людської потреби -- основний показник соціальної деформації особистості. З іншого боку, якщо органічні потреби людини виникають поза спеціальним формувальним впливом, то соціальні утворюються лише у процесі настановчого виховання.

Наступною ланкою ціннісно-орієнтаційної сфери людської діяльності є інтерес, під яким розуміється реальна причина соціальних дій, подій, здійснень, що постає за безпосередніми спонуканнями - мотивами, помислами, ідеями, намірами індивідів, котрі беруть участь у цих діях, від імені соціальних груп, організацій, класів [3; 25]. Інтерес - феномен, властивий тільки людям. І саме як усвідомлення потреби він є безпосередньою причиною людських дій -індивідуальних і групових. Інтерес -- це завжди вибіркове ставлення до предметів і явищ як результат розуміння їхнього значення й емоційного переживання значущих ситуацій. Загалом інтереси визначаються генеральною спрямованістю особистості. Вони зумовлені її приналежністю до певної соціальної групи, ситуативно спричинені системою її потреб, хоча зв'язок інтересів з потребами має не прямолінійний характер.

Інтереси можуть бути позитивними і неітивними. Вони не тільки стимулюють людину до діяльності, а й самі формуються в ній. Наявність певних інтересів у студентів є сприятливою передумовою їхньої майбутньої професійної діяльності, розвитку здібностей, успішного навчання та самореалізації у подальшому професійному житті.

Наступною ланкою в усвідомлені потреб, інтересів і стимулів є мета (ціль). Ціль - один з елементів поведінки і свідомої діяльності людини, що характеризує передбачення в мисленні результату діяльності і шляхів його реалізації за допомогою певних засобів. Мета - спосіб інтеграції різних дій у деяку послідовність чи систему. Аналіз цілеспрямованої діяльності припускає виявлення невідповідності між наявною ситуацією і метою. Тому здійснення мети - це процес подолання особистістю цієї невідповідності.

Цілепокладання виділяє щонайперше суспільну людину як суб'єкта дії. А ціннісні орієнтації є базовою основою цілепокладання особистості і в проективному варіанті - випереджувальним відображенням дійсності. Крім того, цілепокладання специфічне на різних стадіях становлення професіоналізму (Ю.М. Швалб). Відтак цілі, які постають перед людиною, переслідуються нею у діях. Тоді вона занурюється в діяльність, виражає її загальну спрямованість як самобутня особистість. А якщо знати спрямованість, то можна точно передбачати окремі вчинки майбутніх професійних психологів та їхню життєву лінію в цілому.

РОЗДІЛ 4. ЕМПІРИЧНА ЧАСТИНА

4.1 Методики дослідження

Методика (ціннісний опитувальник) Шварца являється найбільш прийнятним для досліджень динаміки зміни цінностей як у популяції в зв'язку зі змінами в суспільстві, так і для особистості в зв'язку з її життєвими проблемами.

Система ціннісних орієнтації визначає змістовну сторону спрямованості особистості і складає основу її відносин до навколишнього світу, до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції і "філософії життя".

Найбільш розповсюдженою в даний час є методика вивчення ціннісних орієнтації М. Рокича, основана на прямому ранжуванні списку цінностей.

М. Рокич розрізняє два класи цінностей:

термінальні - переконання в тому, що кінцева мета індивідуального існування коштує того, щоб до неї прагнути;

інструментальні - переконання в тому, що будь-який образ дій або властивість особистості є кращим у будь-якій ситуації.

Цей розподіл відповідає традиційному розподілові на цінності-цілі і цінності-засоби. Достоїнством методики є універсальність, зручність і економічність у проведенні обстеження й обробці результатів, гнучкість - можливість варіювати як стимульний матеріал (списки цінностей), так і інструкції. Істотним її недоліком є вплив соціальної бажаності, можливість нещирості. Тому особливу роль у даному випадку відіграє мотивація діагностики, добровільний характер тестування і наявність контакту між психологом і піддослідним. Методику не рекомендується застосовувати з метою відбору експертизи.

Аналізуючи ієрархію цінностей, варто звернути увагу на їх згрупування піддослідним у змістовні блоки за різними характеристиками. Так, наприклад, виділяються "конкретні" і "абстрактні" цінності, цінності професійної самореалізації й особистого життя і т.д. Інструментальні цінності можуть групуватися в етичні цінності, цінності спілкування, цінності справи; індивідуалістичні і конформістські цінності, альтруїстичні цінності; цінності самоствердження і цінності прийняття інших і т.д. Це далеко не всі можливості суб'єктивного структурування системи ціннісних орієнтації. Психолог повинний спробувати уловити індивідуальну закономірність. Якщо не вдається виявити жодної закономірності, можна припустити несформованість у респондента системи цінностей або навіть нещирість відповідей.

Обстеження краще проводить індивідуально, але можливо і групове тестування.

Анкетування передбачає на меті більш простий спосіб визначення ціннісних орієнтацій серед підлітків.

Кожна з методик має на меті з`ясувати основні ціннісні орієнтації підлітків 16 - 17 років. За допомогою трьох методик можна більш досконало вивчити питання ціннісних орієнтацій певної вибірки та отримати більш достовірні (реальні) результати.

4.2 Характеристика вибірки

Опитування за трьома представленими в роботі методиками проводилося серед студентів 18-22 років, в опитуванні приймали участь 30 студентів ВНЗ м. Чернігів, які включали порівну як дівчат так і хлопців. Серед студентів виникали деякі питання, треба було пояснювати більш детально термінологічні слова. В опитуванні приймали участь діти з різних прошарків суспільства: юнаки та дівчата з заможних сімей, студенти з сімей з середнім достатком та малозабезпечених сімей.

4.3 Характеристика результатів

Проведення методики "Ціннісний опитувальник Шварца" дає наступні результати

№ п/п

Назва шкали

Середнє значення рангу цінності за повної вибіркою

1.

Насолода

5,70

2.

Досягнення

5,05

3.

Соціальна влада

4,97

4.

Самовизначення

4,25

5.

Стимуляція

4,80

6.

Конформізм

5,30

7.

Соціальність

5,02

8.

Безпека

6,25

9.

Зрілість

5,90

10.

Підтримка традицій

5,18

11.

Соціальна культура

4,65

12.

Духовність

5,10

13.

Соціалізація

3,95

14.

Адиктивна незалежність

3,52

Кількість юнаків

15

Кількість дівчат

15

Всього

30

Слід відзначити, що по-перше, помітимо, що розподіл перемінної "соціалізація" зміщений убік низької соціалізації. Це пояснюється тим, що приблизно половина вибірки - студенти, які мають середній та низький рівень соціального забезпечення. Відзначимо також, що у соціалізація займає останнє за рангом місце. Аналізуючи загальну ситуацію у виборці можна сказати, що на першому місці за значимістю знаходиться безпека, зрілість та насолода.

№ п/п

Назва шкали

Середнє значення цінності за групою з високим рівнем соціального забезпечення

1.

Насолода

5,10

2.

Досягнення

4,72

3.

Соціальна влада

6,05

4.

Самовизначення

5,17

5.

Стимуляція

3,20

6.

Конформізм

5,20

7.

Соціальність

5,02

8.

Безпека

7,25

9.

Зрілість

4,90

10.

Підтримка традицій

3,18

11.

Соціальна культура

5,65

12.

Духовність

3,10

13.

Соціалізація

3,95

14.

Адиктивна незалежність

5,52

Кількість юнаків

6

Кількість дівчат

5

Всього

11

№ п/п

Назва шкали

Середнє значення цінності за групою з низьким рівнем соціального забезпечення

1.

Насолода

6,25

2.

Досягнення

3,55

3.

Соціальна влада

3,15

4.

Самовизначення

5,17

5.

Стимуляція

6,20

6.

Конформізм

4,25

7.

Соціальність

3,90

8.

Безпека

7,25

9.

Зрілість

6,20

10.

Підтримка традицій

4,1

11.

Соціальна культура

3,70

12.

Духовність

3,65

13.

Соціалізація

3,95

14.

Адиктивна незалежність

5,52

Кількість юнаків

4

Кількість дівчат

6

Всього

10

На основі одержаних результатів можна зробити висновок, що ціннісні орієнтації студентів з високим та низьким рівнем соціального забезпечення дещо відрізняються. Студенти з високим рівнем соціалізації головними вжитті вважають безпеку, насолоду, соціальну владу та соціальну культуру. Низька соціалізація студентів сполучена з домінуванням тріади мотиваційних типів стимуляція, насолода, зрілість. Значимість безпеки виявиться недостатньої для того, щоб стриматися від прагнення до цікавого життя. Тому, що стимуляція вища цінність, що власне тому і тільки тому називається стимуляцією, що викликає сильну емоцію інтересу. А насолода (друга за значимістю цінність), забезпечить винагороду за досягнутий інтерес. При низької соціалізації прагнення до незалежності може бути реалізоване як адиктивна поведінка. Цим, зокрема виправдується назва побудованого типу адиктивна незалежність.

ВИСНОВКИ

1. Основні підходи щодо розуміння природи цінностей та життєвих орієнтацій, що концептуально об'єднуються в аксіосферу особистості, можна поділити на декілька груп залежно від школи та наукової традиції, до якої приналежний дослідник. Психоаналіз розглядає цінності як утворення Супер-Его - психічної інстанції, яка є носієм моральних, естетичних та ідеологічних вимог і виконує роль цензора. Оскільки становлення Супер-Его відбувається через подолання комплексу Едипа, тобто психічної амбівалентності щодо соціального авторитету батька, то цінності можуть розглядатись як форма "інтеріоризованого соціального контролю" (Т. Шибутані). Репресії Супер-Его призводять до трансформації інстинктів, їх ушляхетнення, яке Фройд називає сублімацією. Отож, цінність - продукт сублімованого інстинкту, морального, естетичного та ідеологічного маскування тваринного єства людини, наслідок культурної невротизації. Ціннісний світ як світ сублімованих інстинктів означає насправді насмішку над біологією та фізіологією людини; це дещо надприродне, причетність до якого не може не закінчитися неврозом.

2. В когнітивній психології, з погляду теоретичного дослідження, цінності, норми поведінки і настановлення позначені неабияким інтересом завдяки концепціям А. Бека та Дж. Келлі. Перший говорить про автоматизовані думки як наслідок домінування у психічній сфері особи хибних базових посилань. Неадаптивні когнітивні процеси випливають із таких базових засновків (цінностей), які є наслідком дитячих вражень та психопатологічного впливу сім'ї. Базові посилки, на переконання Бека, - це світоглядні конструкти, глибинні уявлення людини про себе та оточуючий світ, своєрідна життєва філософія людини, концентроване вираження її життєвого досвіду.

3. Подібну ж позицію займає і відомий психолог Дж.Келлі, в концепції якого поняття особистісного конструкта за своїм змістовним наповненням наближається до поняття "особистісного сенсу" О.М. Леонтьева. Конструкт - прогностична модель, яка використовується особистістю для усвідомлення, інтерпретації, пояснення та передбачення досвіду. Якщо конструкт підтримує свої інтерпретативні, пізнавальні та прогностичні можливості, то він скоріше за все збережеться. Людина обирає те, що покращує структуру конструктів, і відкидає непрогностичні з позиції майбутнього цінності-конструкти, створюючи відповідну ієрархію конструктів, або, за Д. Узнадзе, - особистіших настановлень.

4. В гуманістичній психології типологія ціннісних орієнтацій співпадає із типологією потреб (за А. Масловим), до яких виділяють вітально-біологічні вартості, вартості безпеки, ідентифікації, індивідуалізації, самоактуалізації.

5. В екзистенційно-феноменологічній концепції В. Франкла цінності поділяються на цінності досягнення, відношення і переживання. Перші є цілепохідними і визначаються ефективністю діяльності, ступенем адекватності мети та результату; другі відіграють роль настанов сприйняття унікальності іншого, а тому задіяні в комунікацію та діалог; треті відображають екзистенційно-афективну сторону особистості, її спроможність до життя за будь-яких обставин.

6. Складний механізм співвідношення соціальних цінностей особистості, зовнішніх і внутрішніх чинників поведінки визначають особливості виникнення, напрямок і способи здійснення конкретних форм діяльності. Цінності і норми - це єдина система, що задає регуляційний простір поведінки людей і соціальних груп у суспільстві. Воднораз вона постає як орієнтир під час ситуативного вибору способу дії, обстоювання ідеалів та уможливлення шляхів досягнення життєвих цілей.

7. Переконання як регулятор поведінки формовиявлення у вигляді усвідомлених цінностей, котрі реалізуються у соціально зорієнтованій діяльності. Воно, як і інші смислові утворення, спроможне бути тим морально-оцінковим остовом, завдяки якому людина усвідомлює результати своїх діянь та визначає повноту втілення її особистісних цінностей. Саме в такому психологічному сенсі переконання і може розглядатися як одиниця світогляду і водночас як окрема регулювально-функціональна психосистема.

8. Формування професійної спрямованості психолога залежать багато в чому від суб'єктивних чинників - його розумової та соціальної зрілості, здатності конструктивно асимілювати цінності духовної культури, повноти осмисленні буденних ситуацій, а також від досконалості моральної свідомості та гармонійності системи її ціннісних орієнтацій. Відтак функціонування профспрямування головно пов'язане з лабільним умінням реалізувати потенціал на практиці.

9. В результаті проведення досліджень за ціннісним опитувальником Шварца, ми з`ясували, що більшість опитаних нами студентів головними цінностями в своєму житті вважають здоров`я та матеріальне становище, власна безпека, високі вимоги до себе та оточуючих, найменш значимими для життя являється духовна сфера життя, вони виявляють низький рівень відповідальності, поняття чесності не має значної ваги в їх житті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеева В.Г. Ценностные ориентации как фактор жизнедеятельности и развития личности // Психологический журнал. - 1984. -Т.5, №5. - С. 63-70.

2. Ангуладзе Т.Ш. Проблема мотивации в теориях установки и деятельности // Развитие эргономики в системах дизайна. - Боржоми, 1979.-234 с

3. Андреева Г.М. Социальная психология. -- М.: Изд-во МГУ, 1988.

4. Арутюнян Л.А. Микросреда и трансформация-общественных ценностей в ценностную ориентацию личности. - Ереван: Изд. пед. ун-та. 1979.- 123 с.

5. АсмоловА.Г. Мотивация // Краткий психологический словарь. - М, 1985.

6. Битянова Н.Р. Психология личностного роста. - Л.: Наука, 1995 - 187 с.

7. Бодалев А.А. Психология о личности. -- М., 1988.

8. Братусь Б.С. Психологические аспекты нравственного развития личности.--М., 1977.

9. Бубнова С.С. Ценностные ориентации личности как многомерная нелинейная система // Психологический журнал. - 1999. - Т. 20, №5 - С. 38^4.

10. Додонов Б.И. Эмоция как ценность. - М.: Политиздат, 1978. - 146 с.

11. Донцов А. И. О ценностных отношениях личности // Советская педагогика. - 1974. - № 5. - С. 23-35.

12. Зешарник Б.В., Братусь Б.С. Очерки по психологии аномального развития личности. - Г.,1980. - 242 с.

13. Зотова О.И., Бобнева М.И. Ценностные ориентации и механизмы социальной регуляции поведения // Методологические проблемы социальной психологии. - Вып. 2. - М.: Наука, 1975. - С. 31-39.

14. Карпенко З.С. Аксіопсихологія особистості. - К.: ТОВ "Міжнародна фінансова агенція", 1998 - 216 с.

15. Кириллова Н.А. Ценностные ориентации в структуре интегральной индивидуальности старших школьников // Вопросы психологии. - 1999. - №4. - С. 29-37.

16. Кларин М.В. Метафоры и ценностные ориентации педагогического сознания // Педагогика. - 1997 - №1 - С. 34-39.

17. Ковалев А.Г. Психология личности. -- К.: Просвещение, 1970.

18. Кун М, Макпартленд Т. Эмпирическое исследование установок личности на себя //Современная зарубежная социальная психология. Тексты /Подред. Г.М.Андреевой, Н.Н.Богомоловой, Л.А. Петровской. - М.: МГУ, 1984. - 239 с.

19. Кюрегян Э.А. О ценностно-ориентационном аспекте типологии личности // Образ жизни и ценностные ориентации личности / Отв. ред. Л. А. Арутюнян. - Єреван: Изд. пед. Ун-та, 1979. - С. 97-104.

20. Лазарук А.Ф. Розвиток ціннісно-смислової сфери особи за модульно-розвивального навчання // Психологія і суспільство. - 2002. - № 3-4. - С. 170-186.

21. Леонтьев Д.А. Ценность как междисциплинарное понятие: опыт многомерной реконструкции // Вопросы философии. - 1996. - №. 8 - С. 15-26.

22. Марков М.С. Теория социального руководства: Пер. с болг. - М.: Прогресс, 1978. - 477 с.

23. Научитель Е.Д. Ценностные ориентации молодежи // Практическая психология и социальная работа. - 1999. - № 3. - С. 36-38.

24. Патяева Е.Ю. Ситуативное развитие и уровни мотивации // Вест. Моск. ун-та. - Сер. 14: Психология. - 1983. - № 4.

25. Петрий П.В. Духовные ценности. - М.: Академия, 1998. -114 с.

26. Полуэктова Н.М., Яковлева И. В. Проблемы диагностирования профессиональной пригодности к социальной работе // Вести СПбГУ. - 1999 - № 3. - С. 47-58.

27. Филиппов А. А., Кондратьева Л.Л. Профессиональная ориентация и профессиональное самоопределение личности // Активность личности в общении и профессиональное самоопределение. - Л.: Прогресс, 1976. - С. 65-76.

28. Фурман А.В. Модульно-розвивальне навчання: принципи, умови, забезпечення. - К.: Правда Ярославичів, 1997. - 340 с.

29. Шибаева М.М. Самоопределение личности в культуре как мировоззренческая проблема // Культура и мировоззрение. - Вып. 11. - Г., 1981.

30. Ядов В.А. (ред.) Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности. - М.: Академия, 1979. - 84 с.

31. Ядов В.А. О диспозиционной регуляции социального поведения личности // Методологические проблемы социальной психологии. - М: Наука, 1975. - С. 89-105.

ДОДАТОК

Ціннісний опитувальник Шварца

Інструкція: За допомогою цього опитувальника ми хочемо вивчити цінності нашої культури і порівняти них з цінностями інших культур.

Запитай себе: "Які цінності важливі для мене як керівні принципи в Моєму житті? Які цінності менш важливі для мене?"

Твоя задача: оцінити, наскільки важлива для тебе кожна цінність як керівний принцип у твоєму житті.

Шкала для оцінки:

7 - винятково важлива як керівний принцип Вашого життя цінність; звичайно таких цінностей буває одна-дві;

6 - дуже важлива;

5 - досить важлива;

4 - важлива;

3 - не дуже важлива;

2 - мало важлива;

1 - не важлива;

0 - зовсім байдужна;

-1 - це протилежно принципам, якими Ви керуєтеся

До того, як ти почнеш, прочитай список з 30 цінностей і вибери одну, котра найбільш важлива для тебе, і оціни її важливість "7". Далі, вибери цінність найменш важливу для тебе й оціни неї -1, 0 або 1, відповідно до її важливості. Потім оціни цінності, що залишилися.

Керівним принципом у моєму житті ця цінність є в такому ступені:

1. ? Рівність

. ? Творчість

2. ? Внутрішня гармонія

. ? Мир в усьому світі

3. ? Влада

. ? Повага до традицій

4. ? Задоволення

. ? Зріле кохання

5. ? Воля

. ? Самообмеження

6. ? Духовне життя

. ? Байдужість до світових проблем

7. ? Відчуття загальності

. ? Безпека сім`ї та близьких людей

8. ? Стабільність суспільства

. ? Суспільне визнання

9. ? Цікаве життя

. ? Єдність з природою

10. ? Сенс життя

. ? Новизна

11. ? Ввічливість

. ? Мудрість

12. ? Багатство

. ? Авторитет

13. ? Безпека нації

. ? Справжня дружба

14. ? Відчуття власної гідності

. ? Світ краси

15. ? Взаємність у стосунках з іншими людьми . ? Соціальна справедливість

Тепер оціни, наскільки кожна з наступних цінностей важлива для тебе у твоєму житті. Ці цінності виражаються як більш або менш важливі для тебе якості.

До того, як ти почнеш, прочитай список цінностей з 31 по 75 і вибери одну з найбільш важливих для тебе цінностей і оціни її важливість. Далі, вибери цінність, які найбільш суперечать твоїм принципам (або, якщо таких нема, вибери цінність найменшої для тебе важливості) і оціни неї - 1, 0 або 1. Потім оціни цінності, що залишилися.

Важливої в моєму житті ця цінність є в такому ступені:

31. ? Незалежний

. ? Допитливий

32. ? Помірний

. ? Незлобний

33. ? Відданий

. ? Успішний

34. ? Чистолюбивий

. ? Чистий

35. ? Широко мислячий

. ? Впевнений у собі

36. ? Скромний

. ? Не вдаватися до крайнощів

37. ? Сміливий

. ? Трудолюбивий

38. ? Захищаючий природу

. ? Самостійний

39. ? Впливовий

. ? Повноцінний

40. ? Поважаючий батьків

. ? Компетентний

41. ? Цілеспрямований

. ? Ефективний

42. ? Здоровий

. ? Підвладний обставинам

43. ? Здібний

. ? Щирий

44. ? Приймаючий свою участь

. ? Виконавчий

45. ? Чесний

. ? Обов`язковий

46. ? Турботливий про свою репутацію

. ? Думаючий

47. ? Покірний

. ? Працюючий на користь інших

48. ? Розумний

. ? Любить гарно відпочити

49. ? Корисний для інших

. ? Надійний

50. ? Насолоджується

. ? Заслуговує на довіру

51. ? Віруючий

. ? Дослідник

52. ? Відповідальний

. ? Охайний

Приведемо шкали (мотиваційні домени) С.Шварца. У дужках дане оригінальне найменування (англ.) і номера цінностей за опитувальником. Значення перемінних 1-12 обчислюються як середні значення (ключі основних і додаткових шкал поставляються із системою діагностикою).

1. Насолода (hedonіsm);

2. Досягнення (achіevement);

3. Соціальна влада (socіal power);

4. Самовизначення (seft dіrectіon);

5. Стимуляція (stіmulatіon);

6. Конформізм (restrіctіve conformіty);

7. Соціальність (prosocіal);

8. Безпека (securіty);

9. Зрілість (maturіty);

10. Підтримка традицій (tradіtіon maіntenance);

11. Соціальна культура (сulture specіfіc values);

12. Духовність (spіrіtual).

Гіпотеза авторів полягає в тому, що ці шкали у певному розумінні пов'язані біполярними відносинами і протиріччя в них виникають при виборі суб'єктом суперечливих мотиваційних, цільових і т.п. одиниць.

Список гіпотез про конкретні конструкти дається наступними переліками:

а) 12-ти пара опонентних шкал: 4-6, 9-6, 5-6, 2-7, 1-7, 2-8, 5-8, 1-12, 2-12, 3-12, 4-10, 5-10;

б) 3-х груп сумісних інтересів: індивідуальні (І), колективні (C), подвійні (І, C).

Приведемо список основних доменів разом з цінностями, що до них входять. (Номер цінності даний по її нумерації в опитувальнику. Букви І і К означають відповідно індивідуальні і колективні цінності.

Насолода (І)

4. задоволення (задоволення бажань)

50. наслаждаючийся життям (їжею, сексом, дозвіллям і т.д.)

Досягнення (І)

23. соціальне визнання (повага, схвалення інших).

12. багатство (володіння матеріальними благами, грішми).

55. успішний (досягаючий цілей).

34. честолюбний (працьовитий, цілеспрямований).

43. здібний (компетентний, ефективний, кваліфікований).

Соціальна влада (І)

27. авторитетний (право керувати і розпоряджатися).

3. соціальна влада (керування іншими, вплив).

39. впливовий (має вплив на людей і події).

46. турбується про свою репутацію (захищає свою "особу").

Самовизначення (І)

5. воля (воля дій і думки).

16. творчість (унікальність, уява).

41. вибираючий власні цілі (ставить собі самостійно задачі).

31. незалежний (упевнений у собі, самостійний).

48. розумний (логічний, думаючий).

53. допитливий (цікавиться всім, що досліджує).

Стимуляція (І)

25. різноманітне життя (наповнене викликами, новизною і змінами).

9. цікаве життя (гострі відчуття, переживання).

37. сміливий (шукаючих пригод, ризику).

Обмежувальний конформізм ( К )

11. ввічливість (чемність, гарні манери).

20. самодисципліна (самообмеження, опір спокусам).

56. чистий (охайний, акуратний).

47. покірний (виконавчий, обов'язковий).

Підтримка традицій (К)

18. повага традицій (збереження шанованих у минулому звичаїв).

8. суспільний порядок (стабільність суспільства).

40. поважаючий батьків і старших (виявляє повагу).

51. віруючий (дотримується релігійних вірувань і переконань).

Соціальність (К)

1. рівність (рівні можливості для усіх).

30. соціальна справедливість (виправлення несправедливості, турбота про слабких).

17. мир в усім світі (вільний від воєн і конфліктів).

6. духовне життя (переважають духовні інтереси над матеріальними).

45. чесний (справжній, щирий).

49. безкорисний (працюючий на благо інших).

54. незлопам'ятний (охоче прощає іншим).

33. вірний (відданим моїм друзям, групі).

Безпека ( І, К )

13. національна безпека (захист моєї нації від ворогів).

22. безпека родини і близьких людей (захищеність родини).

7. почуття приналежності (почуття, що інші піклуються про мене).

28. справжня дружба (близькі, які створюють підтримку друзі).

52. відповідальний (надійний, заслуговує на довіру).

42. здоровий (фізично і психічно).

Зрілість ( І, К )

26. мудрість (зріле розуміння життя).

19. зріла любов (глибокий емоційний і духовний зв'язок).

14. самоповага (почуття власного достоїнства).

10. сенс життя (розуміння свого призначення в житті).

29. світ краси (краса природи і мистецтва).

2. внутрішня гармонія (світ із самим собою).

35. широко мислячий (терпимий до різних ідей і переконань).

Соціальна культура ( І, К )

15. взаємність у відносинах (избегание заборгованостей).

24. єднання з природою (злитися з природою).

21. байдужість до мирських турбот.

44. приймає свою долю в житті.

32. помірний (уникаючий крайніх почуттів і вчинків).

36. лагідний (скромний, невибагливий).

38. захищаючий природу (охороняє навколишнє середовище).

Духовність ( І, К )

2. внутрішня гармонія (світ із самим собою).

6. духовне життя (більш духовними інтересами, чим матеріальними).

10. сенс життя (розуміння свого призначення в житті).

21. байдужість до мирських турбот.

24. єднання з природою (зжитися з природою).

Страницы: 1, 2


© 2010 РЕФЕРАТЫ