Безробітні предпенсійного віку не бачать виходу із створеного положення (перевчитися вже пізно, працювати по передній спеціальності часто не дозволяє стан здоров'я, на виробництвах навіть при наявності вакансій, найчастіше таким людям відмовляють через вік). Безробітні активно шукають аргументи на користь відмови від перенавчання, знімаючи з себе відповідальність в ситуації що склалася. У центрі обговорювання знаходяться побутові теми, взаємовідношення в сім'ї, теми здоров'я. Практично всі безробітні даної групи орієнтовані в своїй діяльності на уникнення невдачи та в зв'язку з цим відчувають високий рівень тривожності (9- чоловік).Боязнь неуспіху веде до суб'єктивних оцінок впевненості в досягненні результатів. Це істотно відображається на рівні домагань, збільшуючи їх неадекватність істинним можливостям, неадекватність виражається в заниженні задач, недооцінці власних можливостей. Таким чином, підтверджене цілісне реагування особистості в складній для неї ситуації. Висвітлено істотний вплив, який може впливати на мотиваційні фактори. Мотиваційні вказівки (досягнення успіху або попередження невдач) проявляють дію як на динамічні, так і на змістові характеристики людей в екстремальних ситуаціях. Найбільш високий рівень тривожності був виявлений у представників холеричного темпераменту, який пов'язаний з високим рівнем домагань та уникненням невдач. Люди з високим рівнем тривожності найбільш піддаються стресу, так як вони орієнтовані на пошук в різних ситуаціях прикмет небезпеки, вони ігнорують риси, які вказують на безпеку. Таким чином, такі психологічні особливості безробітних даної групи, як високий рівень особистісної тривоги, екстернальність, агресивність, низька самооцінка, пасивність в подоланні складнощів в життєвих ситуаціях, як правило, приводить до виникнення негативних психічних станів: стресу, фрустрації, депресії. Безробітні даної групи потребують, в першу чергу, психокорекційну роботу. В групах, диференційованих за статевими ознаками (11-чоловіків, 40-жінок) отримуємо наступні результати:Група чоловіків складалася 3 11 - осіб і була представлена всіма типами темпераменту майже в рівній мірі: меланхоліки - 3 чоловіка, холерики - З чоловіка, флегматики - 3 чоловіка, сангвініки - 2 чоловіка. У обстежених чоловіків чітко виражена тривожність ( 72%).Ситуація безробіття їх сильно травмує, що пояснюється їх ведучою роллю в матеріальному забезпеченні сім'ї. Бездіяльність та відсутність матеріальної підтримки викликає негативні переживання (72%) у чоловіків (подавленість, невпевненість в своїх силах), що приводить до виникнення стресових станів. Високий рівень тривожності у чоловіків приводить до подразливості, до втрати самоконтролю, на відміну від жінок, яким властивий самоконтроль в таких ситуаціях. Половина обстеженої групи чоловіків (6 - чоловік) були орієнтовані на успіх в своїй діяльності, на відміну від жінок, де 70% були відмічені уникненням невдачі в своїй діяльності. Досліджуючи тип темпераменту в групі жінок, виявилось, що найчастіше це представники холеричного та меланхолічного типу темпераменту (холерик - 37%, меланхоліки - 32% з 40 чоловік обстежених), їх емоційна нестійкість корелювала з високою тривожністю, у 45% жінок спостерігались негативні емоції. У них була занижена самооцінка, тобто опитуванні ставлять перед собою цілі, які нижче тих, які вони можуть досягти, переоцінюють значення невдач, мають гостру потребу в підтримці оточуючих, їм притаманна неодоцінка власних сил та можливостей. Від впливу мотиваційних, емоційних особливостей залежить стабільність стану людини в складних життєвих ситуаціях. Високий рівень тривожності, агресивність, низька самооцінка є найзначнішими ризик - факторами, які приводять до виникнення емоційного стресу. Після проведеної психокорекційної роботи групі безробітних було запропоновано психодіагностичне обстеження з метою виявлення змін в їх стані. Були отримані наступні результати: у 27 чоловік знизився рівень тривожності (52%); 30 чоловік орієнтовані в своїй діяльності на успіх 58%; негативні емоції спостерігаються у 12 чоловік -- 23%. Середні показники за методиками, отримані при повторному дослідженні: навґязування 78% - уникнення спогадів - 70 % - середній рівень12 % - високий 18 % - низький - 41 % - стурбовані уник. невдачи5 9 % - орієнтація на успіх. Після проведеної корекційної роботи: 19 чоловік вступили на курси перенавчання та підвищення кваліфікації з майбутнім працевлаштуванням;16 чоловік знято з обліку у зв'язку з самостійним працевлаштуванням або за направленням центру зайнятості. Після проведеної повторної психодіагностики виявилось, що підвищився рівень сензитивності, самоповаги, самоконтролю учасників тренінгу. Безробітні набули більшої емоційної стійкості, впевненості у собі. Вони навчилися розв'язувати конфлікти оптимальним чином за допомогою компромісу і співпраці. Підвищився рівень відповідальності за інших і за наслідки своїх дій, а також зріс рівень відповідальності в різних ситуаціях (відповідальність за досягнення, за невдачі, у міжособистісних відносинах). Сформувався інтерес до певної професійної діяльності. Тренінгова робота дала змогу налагодити емпатійні стосунки з оточуючими, подолати бар'єр непорозуміння і неприйняття, які часом виникають у житті. Групова психокорекційна робота є надзвичайно ефективним засобом інтеграції в суспільство людини, сприяє успішному особистісному її зростанню.

Висновки

Таким чином, психічний стан тісно пов'язаний з індивідуальними психологічними особливостями особистості. Однією з задач служби зайнятості є психологічна реабілітація безробітних та навчання їх навичкам самостійного пошуку роботи. Реалізація цієї задачі можлива на декількох рівнях:мотиваційному, як підвищення загальної жіттєвої активності;саморозвитку, актуалізації потреби в діяльності;когнітивному, а саме підвищення рівня самооцінки шляхом корекції уявлень людини про себе;емоційному, як корекція існуючого стану за допомогою методів саморегуляції;поведінковому, як формування позитивної життєвої позиції і планування майбутнього; інформуючого, навчання активним формам пошуку роботи.

Розділ ІІІ. Психологічна допомога безробітним в службі зайнятості

3.1. Психологічна допомога безробітним - один з важливих напрямків роботи спеціалістів служби зайнятості

Люди, які втратили роботу, звертаються до служби зайнятості насамперед, щоб працевлаштуватись. Але тут їм сприяють не лише у цьому. Коли пошук роботи затягується, а сьогодні, на жаль, це типове явище, то на безробітного чекає багато неприємностей, зокрема і психологічного плану. Це песимізм і безпорадність, чому сприяє відчуття соціальної ізоляції. Це такі вкрай негативні та неприємні відчуття, як відсутність впевненості у собі, депресія, безнадія і постійна стурбованість за своє майбутнє. Безробітний підсвідомо намагається боротися з таким станом постійної стурбованості та хвилювань, але здебільшого далеко не кращим способом - у більшості випадків це проявляється в байдужості та апатії. Створюється парадоксальна ситуація - людині потрібно діяти, шукати вихід із стану безробіття, а вона опускає руки, здається перед труднощами, не долає їх, а звикає до них. Практика свідчить, що чим триваліше безробіття, тим значніші негативні зміни у психіці безробітного, тим вищий їх рівень і більша потреба в психологічній допомозі. Психологічна підтримка безробітних, індивідуальний підхід до кожного - один з важливих напрямків роботи профконсультантів-психологів, які працюють в службі зайнятості. Виділення психологічного консультування безробітних у окремий напрямок роботи психолога служби зайнятості базується на певних об'єктивних підставах:1. Пошук роботи безробітним дедалі ускладнюється зростанням та поширенням безробіття.2. Низький рівень життя, взагалі, та низький рівень матеріальної допомоги безробітним, зокрема, утворюють серйозні проблеми у вирішенні побутових питань. Ці чинники безпосередньо впливають на психоемоційний стан безробітних та призводять до того, що більшість з них непокоїть:відчуття надмірної тривоги,психічної напруженості,втоми, зневірення у власних здібностях і можливостях, невдоволеність собою. Такі психологічні та психофізіологічні стани утворюють психологічний дискомфорт особистості та уявляють собою суттєву перепону:у адаптації безробітних до соціальної ситуації,у пошуку нових варіантів працевлаштування, тобто у вирішенні тих питань, якими безпосередньо покликана займатися саме служба зайнятості. Тому проблема психологічної підтримки безробітних - як одного з основних напрямків роботи психологів міськ(рай)центрів зайнятості - набуває особливої актуальності. Основною метою ЄТОННу є створення системи соціального захисту та самозахисту населення. Однією з засад ЄТОННу є активізація власних зусиль клієнтів щодо влаштування життя, підвищення відповідальності людини перед собою та суспільством. Цьому відповідають навчання клієнтів методам і техніці самостійного пошуку роботи, створення в центрах зайнятості сектора профінформування населення, підвищення відповідальності клієнтів за власні дії щодо пошуку роботи. В системі технології ЄТОНН закладені елементи корекційної роботи. Психокорекційна робота пов'язана з наданням окремій частині клієнтів психологічної допомоги. Психологічна допомога надається тільки тім, хто ії потребує. Основним завданням психологічної допомоги є вплив на переконання, настанови, цілеполягання безробітного,розширення уявлень людини про власні здібності, можливості з метою обґрунтованого вибору професії та шляхів працевлаштування. Цілями психологічної допомоги безробітних є:захист психічного та духовного здоров'я безробітного як передумова його самоактуалізації на ринку праці;психологічна адаптація до ситуації втрати роботи, сприяння підвищенню мотивації до праці, пошуку роботи;формування адекватної самооцінки безробітного;допомога в переоцінки цінностей за рахунок зміни цілей, переконань, інтересів людини відповідно до реальної об'єктивної ситуації, що склалася;формування схильності до інтернального виду суб'єктивного контролю (тобто впевненість в тому, що всі події, які відбуваються, залежать від самої людини, рівня ії здібності, компетентності, особистих якостей, насамперед таких, як цілеспрямованість та наполегливість);надання впевненості у власних силах, зменшення надмірного емоційного напруження та запобігання депресії;намагання змінити неадекватні установки людини щодо поведінки на сучасному ринку шляхом використання об'єктивної інформації, інших переконливих аргументів. Психологічні стани є складовою ланцюжка, ланками якого є установки, емоції та почуття, психологічні стани, актуальна поведінка, ціль. На установки людини впливають внутрішні та зовнішні фактори. Внутрішні фактори - це її потреби, мотиви, ціннісні орієнтації, самооцінка. Зовнішні фактори -- це предметна діяльність, досвід, соціальні вимоги. В психокорекційній роботі необхідно працювати з мотивацією людини, з самооцінкою, збагачувати досвід людини, пояснювати зміст нових соціальних вимог. Робота з людьми з низькою самооцінкою може включати в собі такі складові:періодично організовувати "успіхи" безробітного,суворо дотримуватись принципу поступовості, обігання на адресу людини критики, догани в разі невдачи в пошуку роботи,вдосконалювати навики в пошуку роботи,позитивний вплив оточуючих. Робота з людьми з завищеною самооцінкою включає в собі:показати клієнту, що рівень його домагань не відповідає рівню його навичок,ставити перед цією людиною складні цілі, щоб запобігати розхолоджуючої дії,принципово оцінювати досягнення, не порівнювати його досягнення зі слабими.

3.2 Вирішення основних завдань в процесі індивідуальної консультації

Психологічне консультування - один з основних методів надання психологічної допомоги. Висхідна до соціологічної техніки опитування консультативна бесіда (поглиблене інтерв'ю) - це особистісно-орієнтоване спілкування, в якому здійснюється загальна орієнтировка в особистісних особливостях і проблемах клієнта, установлюється і підтримується партнерський стиль спілкування (на рівних), надається необхідна психологічна допомога у відповідності з потребами, проблематикою та характером консультативної роботи. Поняття психологічного консультування дозволяє вилучити всі його складові елементи:

1. Основною проблематикою психологічного консультування є внутрішньо-особистісний комфорт.

2. Об'єктом і предметом діяльності у процесі психологічного консультування виступають екзистенціальні цінності та їх відбиття у життєвих ситуаціях.

3. Ціль психологічного консультування - культурно-продуктивна особистість, яка наділена почуттям перспективи і здібна свідомо розробляти різні стратегії поведінки і аналізувати ситуацію з різних точок зору.

4. Позитивним результатом психологічного консультування є поглиблене саморозуміння особистістю самої себе, прояснення ситуації, змінення соціальної або екзистенціальної позиції, розробка нових психосоціальних умінь.

5. Зміст психологічного консультування пов'язується з наданням емоційної підтримки, ціннісно-смислової орієнтировки та відпрацюванням життєвих стратегій. Суть психологічного консультування полягає у тому, що психолог, користуючись своїми спеціальними, науковими, професійними знаннями утворює умови для переживання іншою людиною нових можливостей у вирішенні її психологічних задач.

6. Головна задача психолога-консультанта служби зайнятості полягає у тому, щоб створити для нормального, психічно здорового клієнта умови для створення їм освідомлених нешаблонних способів дій, які б дозволили б йому жити у відповідності з молжливостями культури.

Психологу-консультанту необхідно вступати в таку взаємодію, яка б дозволила знайти нові засоби дій, нові переживання, нові цілі для подальшого життя клієнта.

Сама ситуація спілкування клієнта з психологом-консультантом утримує такі складові:

Особистість клієнта та її переживання. Особистість психолога-консультанта.

Взаємодія між клієнтом і психологом. При цьому психолог не залежно від теоретичної орієнтації, використовує у своїй роботі такі поняття, як життя, сенс життя, місце людини у житті, цінності, індивідуальність. Аналіз роботи практичного психолога в ситуації індивідуального консультування показує, що цей вид професійної роботи вимагає спрямованої рефлексії психолога на два найважливіших психологічних поняття - на поняття норми психічного розвитку і поняття позиції у взаємодії. Можливість психолога орієнтуватись у актуальних і потенційних якостях внутрішнього світу клієнта не можлива без рефлексивного пророблення поняття норми психічного розвитку. Зміст цього поняття дозволяє диференціювати задачі взаємодії (соціальні, етичні, моральні та психологічні) з клієнтом і свідомо вибирати стратегію роботи з ним.

Виділяють три основні позиції психолога у процесі психологічного консультування: взаємодія на рівних позиціях, взаємодія з позиції “зверху” та взаємодія з позиції “знизу”. Усвідомлення психологом своєї позиції у процесі консультування важливо як показник можливих змін у внутрішньому світі клієнта. Зміст роботи психолога центру зайнятості визначають такі основні напрямки:допомога безробітним у подоланні внутрішніх конфліктів, кризи особистості;сприяння у пошуку шляхів підвищення рівня соціальної адаптації (пристосованості до нових обставин);виявлення і розкриття внутрішнього потенціалу та сприяння росту особистості;навчання раціональному використанню власних здібностей та можливостей;сприяння підвищенню рівня психологічної культури. Профконсультант-психолог застосовує індивідуальну та групову форми психологічної роботи. Індивідуальній роботі надається перевага у випадках, коли проблема потребує не стільки розвиваючої та навчальної спрямованості, скільки співчуття та співпереживання.

Психолог потрібен:

Якщо вам важко подолати свої негативні переживання.

Якщо вас турбує відчуття надмірної тривоги, психічної напруги і втоми.

Коли ви зневірилися у власних здібностях, можливостях і відчуваєте, що загнані у глухий життєвий кут і не бачите перспектив виходу з нього.

Якщо ви постійно відчуваєте невдоволення собою.

Якщо ви постійно «наступаєте на одні і ті ж граблі», тобто вас переслідують ті ж самі неприємні для вас ситуації чи взаємовідносини з людьми.

Якщо вас переслідує відчуття самотності, а життя здається важким і безглуздим.

Якщо ви прагнете досягти більшого в житті і готові докласти зусиль, щоб вийти за межі власних обмежень, розірвати начебто замкнуте коло.

Загалом йдеться про досить типову і поширену сьогодні ситуацію, яку можна окреслити як потребу у в психологічній допомозі людям, які опиняються в екстремальній ситуації. В процесі індивідуальної консультації здебільшого вирішуються такі основні завдання:встановлення взаєморозуміння між клієнтом і психологом;виявлення психологом проблеми, яка турбує клієнта і потребує вирішення;пошук альтернативних рішень;визначення комплексу конкретних дій, націлених на вирішення проблеми. Психологічні консультування - це, в певному розумінні, спрощення поведінки клієнта, структурування його внутрішнього світу. Психолог у цьому процесі не стільки лікар, скільки діагност та спеціаліст по процесу. Його допомога - у всебічному аналізі вашої ситуації, а також в аналізі вашої свідомої і під(над)свідомої психологічної реальності: ваших почуттів, думок, переконань, цінностей, потреб, мотивів, індивідуально-особистісних особливостей. Іноді психолог - лише дзеркало, в яке ви дивитесь, але дзеркало, яке, віддзеркалюючи, щось збільшує, щось зменшує, щось показує під іншим кутом зору, а то і в іншому кольорі. Практика консультування безробітних свідчить, що більшість клієнтів психолога не робить потрібних кроків для перемін у своєму житті на краще. Якби вони могли зробити це самостійно, то обов'язково вже зробили б. Ефект консультації визначається тими переживаннями, які безробітний відчуває в процесі консультування, і тими змінами, які відбулися в його психологічному стані. Потрібно пам'ятати головне - позитивний результат консультування буде обов'язково. Завдяки консультації клієнт досягає поглибленого саморозуміння, прояснення ситуації, що дає змогу скласти стратегічний план виходу із скрутного становища.

3.3 Особливості психокорекції в роботі з безробітними

Психокорекція - це система заходів, скерованих на виправлення недоліків психологічного розвитку або поведінки людини за допомогою спеціальних засобів психологічного впливу. Ми маємо справу як зі здоровими людьми, які мають проблеми, так і з людьми, які знаходяться, на жаль, у граничних станах, які ще не хворі, але вже й не здорові. Кількість таких людей з дезадаптовною поведінкою, які мають сформоване невротичне реагування, з часом збільшується. В цю роботу ми вкладаємо зміст часткового виправлення, зміни психічних станів. Корекції підлягають особливості психічного розвитку, особливості, які не відповідають оптимальній моделі поведінки, викликають суб'єктивне незадоволення власним життям і власною поведінкою. Ми маємо справу з неадекватною поведінкою, яка викликана негативними зовнішніми та внутрішніми умовами розвитку психічно здорових людей. Ми також керуємося в роботі можливостями безробітних в різних сферах: в навчанні, поведінці, стосунках з іншими людьми, розкриття потенційних творчих резервів. Назвемо спеціфічні риси, які є характерними для психокорекцїйного процесу роботи з безробітними:Психокорекція зорієнтована на клінічно здорову людину, яка має в повсякденному житті психологічні складності, проблеми, скарги невротичного типу, а також на людину, яка змінити власне життя, або яка має поперед себе ціль розвитку особистості. Корекцію орієнтуємо на здорові риси особистості, незалежно від ступеню порушення. Орієнтуємося на сьогодення та майбутнє безробітного. Орієнтуємося на коротко- та середньострокову допомогу (до 15 зустрічей).Акцентуємо ціннісний вклад себе як психолога, але відмовляємось від нав'язування окремих поглядів клієнту. Психокорекційний вплив спрямований на зміну поведінки і розвитку особистості. Ми маємо справу з вже сформованими якостями особистості або видами поведінки та повинні вплинути на їх зміну, якщо вони заважають розвитку людини. Визначимо людину, з якою ми маємо справу психокорекційній роботі на робочому місці в системі служби зайнятості. Клієнт психолога служби зайнятості - це нормальна, фізично та психічно здорова людина, в якої в житті виникли проблеми психологічного або поведінкового характеру, і ці проблеми він не може самостійно розрішити і тому йому потрібна допомога. Іноді людина має складності не тільки в психічному житті, але й зі здоров'ям. В цьому разі робота психолога ускладнюється. Обє'ктом корекційного впливу виступають особистість або група.

Розглянемо психокорекційні завдання спеціаліста центру зайнятості, що виникають як питання про те, що потрібно зробити з конкретною людиною.

1) Робота з людиною, яка не може (або не бажає) поступати як всі. Як правило це відбувається в ситуації, коли людина повинна щось робити належним чином, але не робить.

2) Психокорекційні завдання, в основі яких закладені традиційні завдання вітчизняної психології, яка завжди розвивалась в руслі педагогічних ідей про навчання та виховання як особливом впливі. Ці завдання мають в основі індивідуальне навчання як вплив однієї людини на другу. При цьому людина,яка оказує вплив, бере на себе відповідальність: відповідальність людини, яка бажає та повинна здійснити вплив на іншу людину. Для здійснення корекційного впливу потрібне точне знання про те, кому і як потрібно мати соціальний зразок, за для досягнення якого здійснюється вплив на людину. Наприклад, потрібно навчитися розмовляти по телефону з роботодавцем, при цьому виконання вправи є заданим з певним ступенем правдивості.

3) Спеціаліст-психолог повинен вирішувати психокорекційні завдання завдяки побудові зони найближчого розвитку для іншої людини. Для цього потрібно мати достатню кваліфікацію в галузі нейропсихології, тому що вирішуя завдання корекції, потрібно враховувати нейропсихологічні фактори, які обумовлюють успішність людини в тому чи іншому виді діяльності.

4) Людина, на яку скерована психокорекційна робота, повинна знати ціль корекційного впливу, розуміти, чого від неї бажають. Людина повинна уявляти собі можливий результат рішення корекційного завдання, щоб кожне зусілля людини в вирішенні цієї задачи було результативним. Результати корекційної роботи спеціаліста завжди можуть бути оцінені за ступенем досягнення зразка. Доцільним є опис змін, які відбуваються в ході корекційної роботи, крізь частки "не" у дієслів, які відображають будову психічної реальності: не бажав - бажає, не вмів вміє, не розумів - розуміє, не відчував - відчуває. Завдання психокорекційної роботи не включає до себе ситуації болю або захворювання. Це є завданням психотерапії. Завдання психокорекції потрібно розвести з завданням психологічного консультування. Психологічне консультування припускає ситуації, коли людина відчуває душевний біль. У людини відсутні симптоми захворювань. Людина переживає стан виникнення нових якостей психічної реальності, які не відповідають тим структурам, що склалися. Психолог перетворює ситуацію нерозуміння в ситуацію розуміння, або прийняття. Завдання та методи психодіагностики призвані допомогти спеціалісту урозуміти шляхи корекційної роботи. При проведенні психодіагностики психолог ставить перед собою два важливих питання:для чого проводиться дослідження?для кого проводиться дослідження?

3.4 Семінари з техніки пошуку роботи

Семінари з техніки пошуку роботи є дієвою формою роботи з безробітними. Корекція поведінки та психічних станів посилена тим, що:навчання проводиться в невеликих групах 10-15 чол.,спілкування в групі посилює корекційний ефект,навчання передбачає виконання безробітним вправ та завдань,тривалість навчання - 4, 8, 24 години, можливість роботи від зустрічі до зустрічі. Для отримання максимальних результатів навчання безробітних методам пошуку роботи необхідно проводити їх 24 години. Семінари мають за мету навчання вмінню постановки цілей та навчання прийомам їх досягнення.. Вкрай корисним виявляється прийом досягнення малих близьких цілей. Тому що близьки цілі збуджують до діяльності сильніш, чим дальні. На цієї основі будуються всі тренінгі.

В роботі семінару ставлять такі завдання на урозуміння:

1. значення цілі (для чого необхідно досягнення цієї цілі, що це дасть),

2. засоби досягнення цілі (як робити, які методи використовувати),

3. етапи досягнення цілей (проміжні цілі і етапи їх досягнення),

4. можливі тріднощі в досягненні цілі та шляхи їх запобігання,

5 .самоконтроль. Спеціаліст виконує завдання по обертанню зовнішніх вимог во внутрішні цілі.

Існує об'єктивно три типа груп людей:

1. які повністю приймають цілі, які ставляться іншими,

2. які частково приймають такі цілі,

3. які зовсім не приймають цілі інших, а намагаються ставити власні цілі.

При цьому ціль, яку людина ставить самостійно, посилює його мотивацію. Для того, щоб перевести суспільне значущу ціль в індивідуальну ціль клієнта, спеціаліст повинен вирішити такі завдання:щоб ціль відповідала задоволенню потреб особистості,щоб вона являлась етапом або засобом задоволення потреб особистості.

Для того, щоб зовнішня ціль стала внутрішньою необхідно:

1.чітко визначити ціль діяльності загальну та близьку,

2.усвідомити значення діяльності (для чого це необхідно),

3.виокремити засоби досягнення цілі (як це зробити, за допомогою чого),

4.проаналізувати труднощі досягнення цілі та засоби їх подолання,

5.зaбезпечити самоконтроль

Психокорекційний процес на протязі семінару полягає в усвідомленні цілі, за для цього людину підводять до розуміння:

1 .майбутнього результату діяльності,

2.перспектив, які пов'язані з досягненням цілі,

3.побічних наслідків,

4.можливості або неможливості досягнення цілі,

5.ієрархія цілей,

6.відношення цілі до здібностей (легка або складна ціль), відношення цілі до попереднього результату, засоби досягнення цілі.

Для успішної роботи важливо, що клієнт ставить перед собою проміжні цілі та визначає результат діяльності. Можливим шляхом рішення проблем безробітних є розробка та проведення регуляторно-орієнтированого тренінга, в якому після попередньої роботи з клієнтом (роботи по виявленню глибини кризи, круга рефлексних проблем, завдяки чому клієнт включається в співпрацю з психологом) спочатку діагностується самооцінка вмінь саморегуляції, потім його результати повинні співставлятися з характеристиками психологічного обстеження, обговорюватися з клієнтами, потім з урахуванням результатів проведеного аналізу повинна проводитись обробка всього комплексу вмінь саморегуляції в діяльності з пошуку роботи. Тренінгова програма повинна передбачати покрокове відпрацювання функцій саморегуляції, які необхідні в процесі пошуку роботи: постановка цілей, програмування власних дій з окремих критеріїв, обору резервних шляхів пошуку та інше. Важливим аспектом в роботі з групами безробітних повинна бути активізація особистісної саморегуляції: надання допомоги в пошуку нових та відновлення старих цінностей, які несуть в собі позитивне значення. За потрібне є використання технік, які скеровані на оптимізацію емоційного стану, збільшення самоповаги, зниження тривожності та інше. Орієнтувати ці техніки на конкретних учасників групи повинні допомагати результати діагностування в них компонентів суб'єктивного досвіду - психологічна допомога повинна формуватись відповідно особливостям клієнта, а не абстрактно. Крім цього, діагностичні програми, які повинні використовуватися в рамках тренінгової роботи, повинні запускати процеси рефлексії, допомагая людині більш читко усвідомити особистісні можливості рішення ситуації втрати роботи, вміння саморегуляції, сформовані на минулому досвіді, можливості та перепони у оволодінні новою професією та інше. Особливості сформованості суб'єктного досвіду повинні використовуватися з одного боку в цілях забезпечення індивідуального підходу до членів тренінгової групи, а з іншого боку - як основа для додаткової роботи з кожним клієнтом. Таким чином, можливо створення групової форми проведення тренінгу з індивідуальною підготовкою до участі в ньому.

3.5 Психокорекційний тренінг

В процесі тренінгу велика увага приділяється формуванню особистісних якостей безробітних, їх емоціям, почуттям, умінню аналізувати свій досвід. Зміст курсу базується на принципах самоактуалізації особистості та спрямований на виховання у людей шанобливого ставлення до себе і оточуючих, уміння йти на компроміс у потрібній ситуації. Правомірність цього підходу спирається на положення про те, що коли люди не відчувають у собі злагоди, вони переносять свої почуття на взаємини з іншими людьми. Робота в тренінгу переконує учасників, що між думками, почуттями і поведінкою у процесі спілкування існує тісний зв'язок і що емоційні проблеми пов'язані не тільки з певними обставинами, але і з неправильним сприйняттям та розумінням їх. Психологічний тренінг - це гнучка динамічна система, яка дає змогу в процесі роботи здійснювати певні зміни і перестановки вправ. У групі є загальноприйняті правила, яких дотримуються всі:На заняття не можна запізнюватися. Присутні беруть участь у всьому, що відбувається, але участь у тренінгових вправах є добровільною. Принцип «тут і зараз» (говорити тільки про те, що відбувається в групі)Слухати уважно кожного, не перебиваючи, не перешіптуватися між собою. Критикувати або оцінювати не людину, а конкретний вчинок, дію. Бути коректним стосовно одне одного. Тренінгова робота в групах сприяє підвищенню активності і розкриттю учасників, отриманню зворотнього зв'язку від членів групи, створенню атмосфери довіри, щирості і конфіденційності того, що відбувається в групі, розумінню інших і своєї власної особистості.

Тренінг дає змогу:

побудувати адекватну Я-функцію;

усвідомити особистісні переживання;

збудити творчі сили, виявити оригінальність, сформувати здатність розкриватися духовно, виробити гнучкість психічних функцій;набути соціальних навичок і вміння;

адатпуватися до соціального та професійного життя.

Завдання тренінгу зводяться до таких:вивільнення негативних станів;реконструювання та закріплення особистісного Я через процес саморегулювання, самопізнання і самопозбавлення від деструктивних станів;підвищення самооцінки;встановлення позитивних емоційних стосунків з оточуючими.

Під час тренінгових занять вирішуються такі питання:

Навчання безробітних розуміння себе і вміння “бути у злагоді з собою”

Виховання інтересу до оточуючих людей, їх розуміння та співчуття іншим.

Формування терпимості до точки зору співбесідника та соціальної відповідальності за спілкування.

Розвиток адективної оцінної діяльності, спрямованої на аналіз особистої поведінки.

Підвищення рівня самоконтролю і моральної саморегуляції щодо виявів свого емоційного стану в процесі спілкування,

Формування соціально придатних навичок відреагування своєї агресії.

Корекційний тренінг умовно можливо розділити на етапи:

Перший етап - організаційний : комплектується група, виявляються та коригуються мотиви учасників, з'ясовується час та місце занять.

Другий етап - знайомство : керівник повідомляє про основні принципи роботи групи, створює умови для швидкого та кращого знайомства учасників; обговорюються ритуали вітання та прощання в групі.

Третій етап - головна частина тренінгу : виконуються вправи та програються тренінгові ігри.

Четвертий етап - заключна частина: підбиваються загальні підсумки, обговорюються різні питання та побажання на майбутнє.

В процесі роботи тренінгу бажано використовувати музикотерапію. Це засіб підвищення соціальної активності, комунікативних здібностей особистості, її адекватної соціалізації у суспільстві.

Основні аспекти застосування музикотерапії : блокування процесу комунікації із соціальним оточенням, підготовка до застосування психотерапії і релаксації, підтримка при релаксації, аутогенне тренування, подолання тривожних станів, внутрішньої напруги, стресових станів. Можна виділити такі форми групових вправ, як:

а) музично-рухові ігри та вправи. Мета таких занять - стимуляція та концентрація уваги,координація аудіовізуальної, моторної корекції людини, створення умов для комунікації та взаємодії з оточенням;

б) психічна та соматична релаксація за допомогою музики. Ця вправа має три складові : психологічну, музичну і біозвукову. Психологічний вплив здійснюється через яскраву й образну уяву формул самонавіювання, спрямованих на розслаблення м'язів тіла (фрагменти записів голосів пташок, тварин, образи природи і т.д.);

в) рецептивне сприйняття музики. Допомагає зняти внутрішній конфлікт, сприяє стабілізації особистості, активному сприйманню власної особистості. Слухання музики можна поєднувати з одночасним спостереженням пластичного кольорового руху (класичні твори).

3.6 Поради безробітним

Ви залишились без роботи і це турбує Вас. Однак, стан тривалої напруженості, постійної стурбованості небезпечний для здоров'я., бо може призвести до психологічної кризи. Повірте, що Ваше положення зовсім не таке безвихідне, як зараз уявляється. Ви ще декілька разів будете приходити до центру зайнятості, поки наші спеціалісти допоможуть Вам знайти роботу. А поки що... займіться собою і спокійно розберіться в ситуації, в яку сьогодні потрапляють чимало працівників. Можливо Ви вважаєте, що внаслідок безробіття все життя зламане і в ньому нічого не світить, а Ви нікому не потрібні - ні суспільству, ні сім'ї, якщо не можете її утримувати. Це далеко не так. Економічна ситуація щороку залишає без роботи в нашій та інших країнах мільйони людей, які мали значні прибутки. Отже, безробіття не є свідченням Вашої професійної неспроможності, помсти керівника, або того, що Ви невдаха за природою. Як же доцільніше діяти, щоб уникнути стресу? Коли Ви переконаєте себе, що зможете самі справитись з неприємностями, то це нейтралізує шкідливу дію стресу, здатного викликати хвороби, депресію, послабити Вас у боротьбі за виживання.

1. Насамперед, спробуйте докорінно переоцінити своє положення, як людини що в даний час не має роботи. Перестаньте думати про одне й теж - що у Вас не має роботи. Сприймайте це, як факт минулого. Зайві турботи, нервування тільки зашкодять. Побережіть нерви!Ваша ситуація не безвихідна, вона тимчасова. Нарешті з'явилась можливість змінити звичний рутинний спосіб життя. Подумайте над тим, що нова робота, яку при допомозі центру зайнятості неодмінно знайдете, може виявитись навіть кориснішою, цікавішою і на ній для Вас відкриються якісь нові можливості. З часом неприємності забудуться і Ви переконаєтесь, що головне в житті не тимчасова відсутність роботи, а дещо інше. Хай Вас не пригнічує, що Ви поки що без роботи. Ви отримали можливість наблизити до істини Ваші оцінки в житті.

2. Є простий але ефективний спосіб боротьби із стресом. Якщо Ви поки не можете змінити ситуацію, яка Вас непокоїть, змиріться з нею. Чим більше будете хвилюватись,що не маєте роботи, тим більше прирікаєте себе на нові страждання, своєрідне психологічне самокатування. Не робіть цього! Ситуація вимагає зробити вибір, визначивши, що цінніше, дорожче - сьогоднішні тимчасові турботи, чи здоров'я, навіть життя, яке стрес ставить під загрозу. Не драматизуйте положення, в якому опинились. Спробуйте скористатись індійською мудрістю: "Розумний хотів перебудувати світ, мудрий - вирішив перебудувати себе."

3. Відкладіть на деякий час проблему Вашого працевлаштування, переключившись на щось інше. Зробіть собі подарунок, зайнявшись деякий час тільки тим, чим Вам бажається. Це може бути цікаве заняття, на яке раніше не вистачало часу. Завжди є людина, що потребує чиєїсь допомоги. Переключіть енергію на допомогу ближньому, чи дальньому, І Ви не тільки зробите добру справу, а і допоможете собі - вийдете з пасивного стану, активізуєте себе, бо творити добро завжди приємно. Як сказав поет : "Що сховав, те ти втратив. Що віддав -- усе твоє!"Якщо у Вас є бажання, використайте час для навчання, отримання нових знань, навичок. Це знадобиться в пошуках нової сфери діяльності. Не нехтуйте можливістю оволодіти новою професією, на яку є попит на ринку праці. Використовуйте будь-яку можливість для підвищення кваліфікації.

4. Ще і ще раз продумайте питання перепідготовки І можливої зміни професії, якщо робота за попередньою втратила перспективу. Погоджуйтесь на перенавчання, добре зважте, чи підходить Вам нова робота І чи відповідаєте вимогам Ви. При цьому майте на увазі, що наявність кількох професій значно підвищує Вашу конкурентоспороможність на ринку праці.

5. Не послабляйте волі. Мобілізуйте все на боротьбу з труднощами. Не ламайте життєвих звичок, стереотипів поведінки, зберігайте контакти з друзями. Частіше пригадуйте свої успіхи, досягнення в минулому, продумайте, як їх можна було б використати у нинішній ситуації.

6. А тепер, зосередившись, киньте долі виклик і шукайте роботу. Готуйтесь до бесід з новими роботодавцями, збирайте факти на свою користь. Не намагайтесь будь-що знайти рівноцінну роботу. Погоджуйтесь на менш оплачувані роботи, бо в умовах економічної кризи не можна нехтувати ніякими пропозиціями. Не уникайте разових заробітків, громадських робіт. Будьте готові на додаткову роботу. Якщо у Вас є інша професія, активно це використовуйте. Сподіваючись на допомогу центру зайнятості, не втрачайте і власної ініціативи в пошуках роботи. З'ясувавши ситуацію на ринку праці, шукайте роботу системно, а не від випадку до випадку. Складайте плани, схеми пошуку роботи, дотримуйтесь їх. Щоб у майбутньому знову не залежати від роботодавців, спробуйте відкрити якусь власну справу, нехай невелику, але конкурентоздатну. Щасти Вам!

Висновки

1. Психологічна підтримка безробітних, індивідуальний підхід до кожного - один з важливих напрямків роботи профконсультантів - психологів, які працюють в службі зайнятості.

2. Головна задача психолога - консультанта служби зайнятості полягає у тому, щоб знайти і створити для нормального, психічно здорового клієнта умови усвідомлених нешаблоних способів дій, нові цілі для подальшого життя клієнта.

3. Психологічна допомога надається тільки тим, хто її потребує.

4. Семінари з техніки пошуку роботи є дієвою формою роботи з безробітними.

5. Психологічний тренінг сприяє підвищенню активності безробітних, дає змогу набути соціальних навичок і вміння, адаптуватися до соціального та професійного життя.

Загальні висновки

Вивчивши психологічні характеристики осіб, які приймали участь у дослідженні, можна стверджувати, що суб'єктивна ситуація вибору нової професії сприймається людьми як травмуюча та конфліктна. Істотним вважається наявність у більшості безробітних, які тривалий час знаходяться на обліку в центрі зайнятості, признаків тривалої дисгармонії особистості. Це проявляється в різних формах: або це порушення узгодження між фізіологічними системами, або це суперечності між зовнішніми та внутрішніми, особистісними запитами та соціальними вимогами, між потребами і можливостями. Таким чином, те загальне, яке може знижувати стійкість стану в напружених умовах, приводячи до зниження працездатності та адаптації до нових, виникнувших умов, є порушення узгодження між організмом та середовищем. Якщо такий розлад не нейтралізовано утворенням потужних компенсаторних механізмів, то проявляється зовнішній або внутрішній конфлікт, який і може стати безпосередньою причиною погіршення системи адаптації (в рамках міри), а потім і постійної невротизації. Таким чином, виявилось що ситуація вибору нової професії здійснює руйнуючу, травмуючу дію на психіку людини, викликає негативні психічні стани, приводить до втрати смислу загальної активності. Самостійно подолати цю ситуацію більшість безробітних невзмозі, вони потребують психологічної допомоги. Ціллю корекційної роботи в службі зайнятості є допомога клієнту у виявленні неусвідомлених причин тяжких переживань та хворобливих проявів.

Запропонована в дипломній роботі система корекційної роботи дозволяє безробітному:

1. Оптимізувати взаємовідносини з самим собою, навчитися краще орієнтуватися у власному світі (своїх станах, потребах, можливостях);

2. Навчитися бути більш відкритим новому досвіду;

3. Відкрити доступ до своїх потенційних можливостей і навчитися особистим зусиллям сприяти розвитку, що дозволяє вирішувати широкий спектр проблем: особистісне зростання, підвищення стійкості до стресу, вибір оптимальних форм поведінки в складних життєвих ситуаціях. На завершення треба сказати, що тема даної дипломної роботи актуальна, теоретично важлива, крім того має практичне застосування в роботі профконсультанта центру зайнятості. Ситуація втрати роботи для багатьох людей пов'язана з переживанням кризових станів, які обумовлені вимушеною деформацією стиля життя людини, його ціннісних орієнтацій та часто втратою важних життєвих опор. В рамках роботи служби зайнятості за новою технологією обслуговування незайнятого населення існують всі можливості для корекції емоційних станів безробітних. Можлива зміна активності людини, орієнтація активності на пошук роботи, корекція неоптимальних стратегій. Одержані дані дослідження дають нам змогу зробити такі висновки:Вже на першому місяці безробіття безробітні потребують уваги спеціалістів-психологів. Однією з задач служби зайнятості є психологічна реабілітація безробітних та навчання їх навичкам релаксації, технікам, які застосовані на самонавіюванні і т.д. Психокорекція негативних станів безробітних дозволить:проводити певну роботу, направлену на подолання внутрішніх конфліктів та особистісних криз громадян;вирішити питання підвищення соціальної адаптації клієнтів служби зайнятості;сприяти відшуканню внутрішнього потенціалу та особистісного росту безробітних. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої нами проблеми. В подальшому слід вдосконалювати методи роботи з безробітними, розробляти та впроваджувати в роботу інші заходи, спрямовані на регуляцію емоційно-вольової сфери безробітних, надавати їм різноманітну інформаційну та психологічну підтримку.

Література

1. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. - Екатеринбург : Деловая книга, 1995.

2. Абрамова Г.С. Психология в метафорах и образах. - Вологда : Книга, 1994.

3. Адлер А. Наука жить. - К.: Port - Roual, 1997. С. 125.

4. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. - Л., 1968.

5. Анастази А. Дифференциальная психология // Психология индивидульных различий. - М., 1986.

6. Анастази А. Психологичекое тестирование. М., 1982. Кн.1,2.

7. Андреева Г.М. Социальная психология. - М., 1996.

8. Батищева Г.О. Музикотерапія як метод психокорекції // Профилактика і терапія. К., 1996.

9. Берис Б. Неопределенность в нервной системе. - М., 1969.

10. Берн Э. Игры, в которые играют люди… - Минск: Прамеб, 1992.

11. Битянова Н.Р. Психология личностного роста : Практ. Пособие по проведению тренинга личностного роста. - М.: Междунар. пед. академия, 1995.

12. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. - М., 1982.

13. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь : теория и практика. - К.: изд. Укртехпрес, 1997.

14. Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций), - М.: Изд. Моск.универс., 1984.

15. Василюк Ф.Е. Уровни построения переживания и методы психологической помощи.// Вопросы психологии. 1990.

16. Вопросы практической психодиагностики и консультирования // Н.Н. Обозов. - Л., 1984.

17. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. - Л: Изд. Лен-го ун-та, 1984. 392с.

18. Гримак Л.П. Общение с собой. М., Изд-во политической литературы, 1987.

19. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. - Л., 1985.

20. Ефремцева С.А. Тренинг общения / Под ред. Ю.З. Гильбуха. - К.: Ин-т психологии АПН Украины, 1994.

21. Иванников В.А. Поведение человека в ситуации выбора // Вероятностное прогнозирование в деятельности человека. - М., 1977.

22. Казьмиренко В., Боровский А., Очеретяный В. Социально-психологические проблемы безработицы / «Персонал», 1993, №1.

23. Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности // Психология индивидуальных различий. - М., 1986.

24. Кон И.С. Категория «Я» в психологии // Самосознание и защитные механизмы личности. - Самара: Изд. Дом «Бахрам - М», 2000. 655с.

25. Кон И.С. Постоянство личности : миф или реальность? Хрестоматия по спихологии / А.В. Петровский. - М., 1987.

26. Курчиков Л.М. Пізнання і невизначеність. -К., 1970.

27. Леви В.Л. Искусство быть другим. - М.: Знание, 1980.-270

28. Левитов Н.Д. Психическое состояние агрессии // Вопросы психологии. - 1972. - № 6.

29. Марасанов Г.И. Социально-психологический тренинг. - М.: Совершенство, 1998. - 208 с.

30. Мартынюк И.О. Проблемы жизненнго самоопределения молодежи. - К.: Наукова думка, 1993.

31. Мельников В.М., Ямпольский Л.Г. Введение в експериментальную психологию личности. - М., 1985.

32. Мольц М.Я. Я - это я, или как стать счастливым : Пер. с англ. / Предисловие В.П.Зинченко, Е.Б. Моргунова.- СПб.: Лениздат, 1992. - 192 с.

33. Неплох Я.М. Человек, познай себя! - М., 1991.

34. Носенко Э.Л. Эмоциональное состояние как опосредующий фактор влияния самооценки на эффективность индивидуальной деятельности // Психолог.журнал. - Т.19. - №1 - 1998.

35. Общая психология / А.В..Петровский. - М., 1986.

36. Пельцман Л. Стрессовые состояния у людей, потерявших работу // «Психологический журнал», 1990, №1.

37. Петренко А. Безопасность в коммуникации делового человека. - М., 1994.

38. Петровская Л.А. Компетентность в общении : соц. - псих. тренинг. - М.: Изд. Моск.универ., 1990.

39. Петровская Л.А. Социально-психологический тренинг как способ оптимизации перцептивных качеств в группе / Межличностное восприятие в группе. М.: МГУ, 1991.- С.270-287.

40. Познай себя и других. Популярные тесты. - М., 1993. 136с.

41. Познай себя и других. Сборник методик. - М., 1992. 127с.

42. Помиткін Е.О. Перетворення : ігрова діагностично-корекційна методика свідомого удосконалення особистості в колективі - К.: ДАККО,1977.-14с.

43. Практикум по экспериментальной и прикладной психологии: Учеб.пособие/ Под ред. А.А. Крылова. - Л.: Издат. Ленинградского ун-та, 1990.- 272с.

44. Профессиональный кодекс этики для психологов.

45. Професиональная ориентация и консультация молодежи. - К.,1988.

46. Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение. - М., Воронеж: НПО МОДЭК, 1996. - 253с.

47. Психодиагностика. Теория и практика / Общ ред Н.В. Талызиной. М., 1986. 207с.

48. Психология. Словарь / Под общей ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. - М.: Политиздат, 1990. - 494с.

49. Психологические тесты для профотбора и профориентации. Отв. редактор : А.Ф.Кудряшов. - Петрозаводск, 1992.

50. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. - М., 1996. С 110.

51. Романова Е.С., Гребенников Л.Р. Механизмы психологической защиты. - Мытищи, 1996. 140стр.

52. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы : теория и практика. Пер.с анг./ Общ.ред. и вступ.ст. Л.П.Петровской. - 2-е изд.- М.: Прогрес, 1993. - 368с.

53. Г.Селье Стресс без дистресса. М., Прогресс, 1979.

54. Сосновникова Ю.Е. Психические состояния человека, их классификация и диагностика. - Горький: Горьков.гос.пед ин-т, 1975. - 118с.

55. Стрес жизни : понять, противостоять, управлять им. СПБ., 1994. 384с.

56. Тарасов В.К. Технология жизни. - СПб.: Политехника,1992. - 64с.

57. Трофімов Ю.Л. Психологія. - К. , 2000.

58. Фрейд З. Тотем и табу. - М.: Изд. политической литературы, 1992.

59. Харин С.С. Искусство психотренинга. Заверши свой гешталь. - Минск: Изд. В.П. Ильин, 1998. - 352 с.

60. ЦзенН.В., Пахомов Ю.В. Психотренинг: игры и упражнения. - М., 1988.

61. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психорекції. - К., 1996.

Додаток

Вправи до психокорекційного тренінгу

Вправа 1. “Здраствуй, я радий тебе бачити…” (10-15 хв.)

Учасники тренінгу звертаються по черзі одне до одного, закінчуючи вислів “Здраствуй, я радий тебе бачити…”. Треба сказати щось гарне, приємне, але обов'язково від усього серця, відверто.

Вправа 2. “Релаксація” (10-15 хв.)

Учасники розбиваються на дві групи. Кожна обирає “інструктора з аутогенного тренування”, якому можна довірити керувати процесом м'язової релаксації. Обидві групи розташовуються одна напроти одної, при цьому руки звисають або вільно лежить на підлокітниках чи на колінах. Необхідно добитися максимального розслаблення м'язів рук. Інструктори повинні перевірити, наскільки руки розслаблені. Для цього вони беруть учасника за руку, піднімають її до горизонтального положення та опускають. За характером падіння руки оцінюється ступінь релаксації. У всіх, крім інструкторів, очі заплющені. Вправа виконується під музику.

Вправа 3. “Відверта радість” (20-25 хв.)

Один гравець виходить за двері. Інші діляться на групи по два-три чоловіка. Гравець повертається. Кожна група повинна продемонструвати своє ставлення до нього. Можна робити що завгодно. Не можна тільки розмовляти з ним і торкатися його. А той, хто увійшов, намагається відгадати, яке ставлення до нього демонструє кожна група.

Ефект цієї вправи те тільки в тому, наскільки близький у здогадках основний гравець, але і в тому, наскільки виразно грає кожний учасник.

Вправа 4. “Емоція” (20-25 хв.)

Ця вправа сприяє розвиткові техніки живого образного спілкування, пластичності, емоційності, артистизму.

Група сідає колом. Кожний учасник повинен загадати свою психологічну загадку : за допомогою виразу обличчя, пози, рухів, жестів та деяких нейтральних висловів змалювати задуманий ним емоційний стан, який група повинна відгадати.

Потім психолог заохочує всіх обговорити, наскільки точно кожний учасник упорався із загадкою, які засоби зовнішньої демонстрації свого стану в нього найвиразніші - обличчя, руки, інтонація та ін. Які зовнішньокомуникативні засоби йому необхідно змінити, наприклад, явно директивний голос або тверду поставу.

Вправа 5. “Дзеркало” (15-20 хв.)

Учасники розбиваються на пари. У кожній парі вибирається ведучий, другий - його “дзеркало”. Ведучий спонтанно виконує рухи руками. Другий учасник повинен синхронно повторювати їх (у дзеркальному відображенні).

У цій вправі необхідно звернути увагу на момент виникнення психологічного контакту між гравцями і труднощі, що з'явилися при такій невербальній комунікації. Під час таких вправ учасники відчувають, які індивідуально-психологічні відмінності існують між людьми і як важливо налаштуватися на свого партнера по спілкуванню для того, щоб його правильно зрозуміти і відчути.

Вправа 6. “Сіамські близнюки” (20-25 хв.)

Члени групи діляться на пари. Ведучий пропонує уявити, що вони - одне ціле і, як сіамські близнюки, приросли одне до одного боками. Для цього необхідно міцно обняти партнера за талію і уявити, що в них тільки по одній руці на кожного і три ноги. Необхідний деякий час для того, щоб звикнути до такого стану. Потім ведучий просить “близнюків” виконати якусь дію, наприклад, поїсти і т.п.

Вправа 7. “Скажи приємне” (10-15 хв.)

Кожному учаснику пропонується виявити групі в цілому або окремому її учаснику підтримку, співчуття або симпатію.

Вправа 8. “Зрозумій іншого” (10-15 хв.)

Кожний член групи повинен протягом 2-3 хвилин змалювати настрій одного з партнерів, тобто уявити собі цю людину, відчути її стан, емоції, переживання, і описати на папері. Потім усі нотатки зачитують вголос, а той, чий настрій описували, співвідносить їх зі своїм справжнім станом, підтверджує або ні достовірність проникнення у його внутрішній світ. Обговорення в цьому випадку не потрібне.

Вправа 9. “Головне - другорядне” (25-35 хв.)

Психолог пропонує учасникам на аркуші паперу написати 10-12 справ, які для них у цей час дуже важливі ( на першому місці - найважливіша, на другому - менш важлива і т.д.). Потім запрошує всіх сісти колом, розслабитись і закрити очі. Він говорить : “Спробуйте уявити себе наприкінці життя, вам уже 70-75 років. Ви давно на пенсії, не працюєте, опікуєтесь внуками, домашнім господарством і т.д. Уявіть собі, що з відстані тих літ ви дивитесь у своє сучасне та оцінюєте, що для вас головне, що - другорядне. Наприклад, ви можете думати про те, що багато сил віддавали певній справі, яка потім не мала у вашому житті великого значення, а тільки здавалась дуже важливою.

А тепер візьміть чистий аркуш паперу і напишіть список своїх справ за ступенем значущості для вашого життя в ролі людини, якій уже 70-75 років.

Порівняйте обидва списки. Які справи залишилися для вас важливими, а які втратили свою значущість і чому?

Ця вправа демонструє відмінність між активністю та результативністю життя людини. Високий рівень активності (багато справ, постійна зайнятість, висока інтенсивність спілкування) означає невиконання значущих справ - марнування часу на дрібниці та штучна підтримка внутрішньої напруги через страх щось не встигнути. Необхідно навчитися виокремлювати в житті головне і прагнути будувати свій час та життя так, щоб сили були використані передусім на досягнення основних цілей.

Вправа 10. “Передай своє позитивне ставлення іншим” (10-15 хв.)

Коли вас не задовольняє поведінка інших, з'являється бажання висловитися та навчити “розуму”. Таке ваше бажання можна зрозуміти. Але краще буде передати іншим частину вашого позитивного ставлення.

Коли ви передаєте іншим частину свого позитивного ставлення, утворюється симбіотичний зв'язок. Той, хто отримує, почуває себе краще, але удвічі краще той, хто дає. Це звучить парадоксально, проте ви зберігаєте своє позитивне ставлення, розділяючи його з іншими.

Кожна людина виграє, коли ділиться своїм позитивним ставленням у притаманній їй манері.

Вправа 11. “Новий імідж” (15-20 хв.)

Стверджується, що новий образ допоможе знайти нових друзів.

Будь-які удосконалення потрібно вітати; але новий образ - це не тільки зовнішня оболонка вашого “Я”, це внутрішнє бажання стати кращим. Поліпшуючи зовнішність, ви підтримуєте своє позитивне ставлення. Але важливо не стільки те, що відбувається на поверхні, скільки робота свідомості при цьому.

Термін “комплекс неповноцінності” уже не такий популярний, як раніше. Однак доречно пригадати одне з його визначень : комплекс неповноцінності має місце, коли ви подобаєтеся оточуючим більше, ніж самому собі. Іншими словами, якщо ви створили негативний образ самого себе, то психологічно тим самим себе принизили.

Інколи ви почуваєте себе особистістю, яка не привертає до себе уваги, і вам багато що в собі не подобається - проте це не означає, що ваші друзі думають так само!

Існує зв'язок між позитивним сприйманням себе та позитивним ставленням.

Позитивне ставлення допоможе вам, якщо ви зможете:

признатися собі, що іноді ви справді здаєтеся кращим, ніж є насправді;

постарайтеся підкреслювати виграшні сторони своєї зовнішності - волосся, усмішку, очі;

поліпшити свій стиль одягу.

Вправа 12. “Чуття” (10-15 хв.)

Учасники стають колом ближче одне до одного, беруться за руки. Потримайте руку сусіда і спробуйте, не відвертаючи очей, сконцетруватися на долоні.

Тепер подумайте, що ви можете сказати про емоційний стан людини, яка стоїть поряд? Необхідно обговорити свої почуття. Кожний оцінює роботу колеги за п'ятибальною системою.

Вправа 13. “Самотність ” (10-15 хв.)

Психолог дає завдання : “Згадайте про час, коли Ви були особливо самотніми. Постарайтесь на 1-2 хвилини пережити те почуття знову”.

Після цього учасники обмінюються переживаннями.

У разі необхідності група організовує психологічну підтримку.

Вправа 14. “ Узгодженні дії ” (10-15 хв.)

Члени групи розходяться парами і команді починають імітувати спільну діяльність: різання дров, робота на пожежній помпі, в кузні тощо.

Страницы: 1, 2, 3