Залежність схильності до суїциду від соціометричного статусу старшокласників

Коли соціометричні картки заповнені і зібрані, починається етап математичної обробки. Найпростішими способами кількісної обробки є табличний, графічний.

Індекс соціометричного статусу i-члена групи визначається за формулою:

де Сi -- соціометричний статус i-члена, R+ і R- -- отримані i-членом вибори, Z -- знак алгебраїчного сумування числа отриманих виборів i-члена, N-- число членів групи.

При обробці соціометричного експерименту ми отримуємо таблицю з якої видно яку кількість виборів отримав кожний член групи. Це число є виміром положення людини в системі особистих відносин або за прийнятою в соціометрії термінологією виміряє її «соціометричний статус».

2.4. Виявлення схильності старшокласників до суїцидальної поведінки

Для визначення схильності старшокласників до суїциду було відібрано патохарактерологічний діагностичний опитувальний для підлітків, розроблений у відділенні підліткової психіатрії Психоневрологічного Інституту ім. В.М.Бехтерева. Авторами даної психодіагностичної методики є Іванов М.Я, науковий співробітник відділення підліткової психіатрії Психоневрологічного Інституту ім. В.М.Бехтерєва та Личко А. Є. -- професор, доктор медичних наук, заступник директора Психоневрологічного Інституту ім. В.М.Бехтерєва.

Патохарактерологічний діагностичний опитувальний для підлітків призначений для визначення у віці 13-18 років типів акцентуацій характеру і типів психопатій, а також сполучених з ними деяких особистісних особливостей (психологічної схильності до суїциду, алкоголізації, делінквентності й ін.)

Методика проведення дослідження

ПДО включає 25 таблиць -- наборів фраз («Самопочуття», «Настрій» й ін.) У кожному наборі від 10 до 19 пропонованих відповідей.

З випробуваним проводиться два дослідження. У першому дослідженні йому пропонується в кожній таблиці вибрати найбільш підходящу для нього відповідь і відповідний номер поставити в реєстраційному аркуші № 1 (зразки реєстраційних аркушів наведені в Додатку ІІІ). Якщо в якомусь наборі підходить не один, а кілька відповідей, допускається зробити два-три вибори. Більше трьох виборів в одній таблиці робити не дозволяється. У різних таблицях можна зробити неоднакове число виборів.

У другому дослідженні пропонується вибрати в тих же таблицях найбільш невідповідні відповіді (при бажанні можна вибрати в кожній таблиці дві-три невідповідні відповіді, але не більше) і поставити відповідні номери в реєстраційному аркуші № 2.

В обох дослідженнях дозволяється відмовлятися від вибору відповіді в окремих таблицях, проставляючи 0 у реєстраційному аркуші. Якщо число таких відмов в обох дослідженнях становить у сумі 7 і більше, то це свідчить або про труднощі роботи з опитувальником у силу невисокого інтелекту, або, при достатньому інтелекті, але негативному відношенні до дослідження. В останньому випадку роботу з опитувальником можна повторити після психотерапевтичної бесіди. Велике число 0 зустрічається при сенситивному типі -- такі підлітки воліють відмовчатися, ніж сказати неправду.

Зазвичай для проведення дослідження потрібно від півгодини до години часу. Дослідження можна проводити одночасно із групою випробуваних за умови, щоб вони не могли радитися або підглядати вибори один в одного.

При одержанні реєстраційних аркушів необхідно відразу ж перевірити, чи не проставлено в якій-небудь графі більше трьох номерів виборів і запропонувати випробуваному скоротити їхнє число, а якщо відмов 7 і більше -- спробувати їх зменшити. У випадках явно негативного відношення до обстеження, воно може проводитися тільки після психотерапевтичної бесіди й установлення гарного контакту.

Методика оцінки результатів

Результати обстеження визначаються за допомогою коду. Цей код складений на підставі статистично достовірних (р<0,005) виборів для підлітків даного типу, певного по клінічній оцінці. Код представлений в «Тексті опитувальника». (Див. Додаток ІІ)

Буквені символи коду відповідають балам на користь відповідних типів:

Г -- гіпертимний

Ц -- циклоїдний

Л -- лабільний

А -- астено-невротичний

С -- сенситивний

П -- психастенічний

Ш - шизоїдний

Е -- епілептоїдний

І -- істероїдний

Н -- нестійкий

К -- конформний

Пропуск у графах, де проставлені бали, означає, що даний вибір є неінформативним. Здвоєні й строєні буквені символи (наприклад АА у виборі № 5 на тему «Самопочуття» в 1-му дослідженні, ШШШ у виборі № 3 на тему «Відношення до самітності» у другому дослідженні) означають, що за цей вибір нараховується два або три бали на користь відповідного типу. За один вибір можуть нараховуватися бали на користь двох або більше типів (наприклад, ГН на вибір 1 на тему «Настрій» у першому дослідженні означає, що 1 бал нараховується на користь гіпертимного, а 1 бал -- на користь нестійкого типів).

Кодом передбачені наступні додаткові показники:

О -- негативне відношення до дослідження;

Д -- диссимуляція реального відношення до розглянутих проблем і прагнення не розкривати риси характеру;

Т -- відвертості;

В -- рис характеру, що зустрічаються при органічних психопатіях;

E -- відбиття в самооцінці реакції емансипації;

d -- психологічної схильності до делінквентності (тільки для підлітків

чоловічої статі);

М -- рис мужності;

Ф -- рис жіночності в системі відносин.

2.5. Визначення та аналіз результатів дослідження

У результаті проведеного соціометричного дослідження виявилося, що в серед учнів 11 класу є 3 лідери (статус 1), 11 бажаних (статус 0,49), 4 відторгнутих (статус 0,09) і 2 ізольованих учнів (статус 0) (усього 20 учнів).

Результати дослідження соціометричного статусу можна відобразити таким чином:

Діаграма 1.

Розподіл соціометричних статусів серед досліджуваних старшокласників

Відповідно до тесту ПДО визначення нестійкого типу акцентуації або в сполученні його з гіпертимним, емоційно-лабільним, шизоїдним, епілептоїдним і істероїдни типом може служити прямою вказівкою на високий ризик соціальної дезадаптації і, як наслідок -- ризик розвитку саморуйнуючої поведінки. Ризик соціальної дезадаптації і розвитку само руйнуючої поведінки залежить від рівня дисфункції особистості:

1. Акцентуація характеру і крайні варіанти норми.

2. Непсихотичні розлади особистості.

3. Психотичні розлади особистості.

Стосовно теми нашого дослідження, то кризові ситуації у житті та депресія проявляється у старшокласників по-різному, залежно від психологічної акцентуації характеру.

У циклотимного -- субдепресія, афекти, розпач, неусвідомлене бажання нашкодити самому собі.

В емоційно-лабільних старшокласників значимі афективні реакції інтрапунитивного типу. Суїцидальна поведінка відрізняється швидким ухваленням рішення, ґрунтується на маловизначеному прагненні «щось із собою зробити». Іншим фактором може служити бажання «забутися». Найчастіше до саморуйнівної поведінки штовхає емоційна холодність близьких і значимих осіб.

Сенситивні старшокласники страждають від почуття власної неповноцінності -- реактивна депресія і визрівання суїцидальних намірів з несподіваною їхньою реалізацією.

Істероїдні старшокласники схильні до демонстративних суїцидів.

За результатами дослідження та частоті зустрічальності акцентуацій характеру методом ПДО, виявлений наступний розподіл типів: більша частина учнів, у яких виявлений епілептоїдний тип «акцентуації характеру» -- 7 учнів, далі йдуть лабільний і гіпертимний типи акцентуацій з однаковим співвідношенням -- по 4 учня. Психастенічний тип перебуває на третьому місці за частотою зустрічаємості -- 3 учня. Результати діагностики двох учнів не приймалися до уваги при аналізі даних дослідження, у зв'язку з їх негативним відношенням до дослідження, що ймовірно вплинуло на недостовірність виявлених типів акцентуацій їх характерів. Таким чином, у досліджуваних класах, переважають епілептоїдний, лабільний, гіпертимний і психастенічний типи, що відображено на діаграмі 2.

Діаграма 2

За даними дослідження виявлена велика кількість епілептодїів, розглянемо їх першими. При зіставленні даних,отриманих у результаті проведення ПДО А.Є.Личко, отримані наступні показники: старшокласники з епілептоїдною акцентуацією, на фоні афекту, можуть перейти міру обережності. У стані самітності або в безвихідній ситуації агресія може обернутися проти них самих. Вони є учасниками азартних ігор. Максимум таких підлітків зустрічаються серед наркоманів і токсикоманів.

При аналізі даних, отриманих за допомогою використовуваної методики, серед підлітків, яким властивий лабільний тип акцентуації характеру вимальовується наступна картина: 3 випробуваних автоматично попадають в групу ризику по схильності до суїциду, тому що більшість з них тяжіють до відхилень у поведінці.

Гіпертимний тип -- 2 випробуваних, що мають даний тип акцентуації становлять групу ризику у відношенні схильності до суїциду. За даними ПДО в усіх визначена психологічна схильність до шкідливих звичок. Такі підлітки зазвичай часто відвідують вечірки, де вживають спиртні напої, часто або, навіть, регулярно палять і мають високий ризик вживання наркотичних речовин. У гіпертимного старшокласника -- висока схильність до ризику, та зневага небезпекою.

За даними ПДО у всіх випробуваних у даній групі виявлений ризик соціальної дезадаптациї, при цьому у половини респондентів -- високий. Це може свідчити про деякі відхилення у поведінці підлітків даної категорії,що може проявлятися у вигляді схильності до суїцидальної поведінки.

Щодо респондентів, які відносяться до психастенічного типу акцентуацій, то результати дослідження показали, що представники даної категорії підлітків не схильні до думок про суїцид. Психастенічні старшокласники в стані розладу адаптації характеризуються нерішучістю, відчувають страх відповідальності.

Відповідно до поставленої мети дослідження була простежена залежність схильності до суїциду старшокласників від їх соціометричного статусу. У результаті ми отримали такі дані: найбільш схильні до суїцидальної поведінки старшокласники з патохарактерологічний типом -- епілептоїдний, серед них 1 старшокласник має соціометричний статус -- лідер, 4 -- бажані, 2 -- відторгнуті та один старшокласник з соціологічним статусом ізольований. Серед інших типів виявлених патохарактерологічних типів старшокласників, які лише деякою мірою схильні до суїцидальної поведінки (відповідно до психодіагностики за методикою ПДО), переважають підлітки з соціометричним статусом бажані.

Таким чином, на підставі проведеного дослідження, при аналізі даних, отриманих по застосовуваних методиках: патохарактерологічний діагностичний опитувальник А.Є.Личко, Іванов М.Я (ПДО), та метод соціометричного дослідження Дж. Морено, можна узагальнити, що епілептоїдний і лабільний та гіпертимний типи старшокласників мають найбільший вплив на формування схильності до суїцидальної поведінки.

Співставлення результатів діагностики по двох методиках показало, що схильність до суїциду лише в деякій мірі може залежати від соціометричного статусу старшокласника. Тому що, виявлені підлітки зі схильністю до суїциду мають як статус лідера у групі однолітків, так і статуси бажаних та відторгнутих. Лише один старшокласник зі статусом -- ізольований -- потрапив до когорти старшокласників схильних до суїцидальної поведінки, що не може бути підтвердженням того, що негативне ставлення в до особи в групі однолітків може бути причиною суїциду серед старшокласників. Звичайно, ця негативна реакція з боку однолітків може погіршити в деякій мірі психологічний стан суїцидально-схильного старшокласника. Але, вочевидь, соціометричний статус у групі однолітків не може бути чинником схильності до суїцидальної поведінки особистості.

Висновки

Суїциди в наш час посідають третє місце серед причин смерті підлітків. Підлітковий вік, особливо в період інтенсивних пубертатних змін, створює і великі труднощі для виявлення і діагностики тих або інших змін особистості і психічних розладів, які тільки починаються. З іншого боку, підлітковий вік, до якого відносяться старшокласники, як початок життєвого шляху людини і час найбільш інтенсивних розкриттів її можливостей, спричиняється і особливою соціальною і морально-етичною значимістю різних девіацій і психічних порушень.

У віковій групі старшокласників зростає суїцидальна активність. Особливості у формуванні суїцидальної поведінки пов'язані з індивідуально-психологічними та соціально-психологічними особливостями даного віку. Значущість психологічних чинників у суїцидальному генезі висуває на перший план необхідність їх детального вивчення. Поширеність серед підлітків внутрішніх форм суїцидальної поведінки та провідна роль суїцидальних ідеацій в генезі самогубства вказує на необхідність їх раннього виявлення з метою попередження скоєння самогубства. З огляду на це, головний акцент в профілактиці суїцидальної поведінки повинен бути спрямований саме на внутрішню суїцидальну поведінку, на попередження її переростання в суїцидальні спроби та самогубство.

На формування суїцидальних уявлень та тенденцій впливають різні індивідуально-психологічні чинники. В цілому для підлітків з будь-якими формами суїцидальних ідеацій характерні високий рівень депресії, низька самооцінка, висока особистісна тривожність, дразливість та почуття вини. Ціннісно-смислова сфера підлітків з суїцидальними ідеаціями відзначається негативним ставленням до процесу життя. У цих підлітків переважають авантюрний, діяльний, відданий, ідіосинкратичний, чутливий, серйозний типи особистості. Ймовірними розладами особистості є, відповідно, антисоціальний розлад, активність на межі зриву, залежний розлад, самоприниження, а також шизопатія, ухиляння та депресивний розлади особистості. Основні механізми психологічного захисту: заміщення, компенсація, регресія та заперечення.

В генезі суїцидальних тенденцій значимими виявились показники ситуативної тривожності, непрямої агресії та образи. Відзначається відсутність сенсу в житті, незадоволення життєвою перспективою, результатами прожитого періоду та нездатність контролювати власне життя. Відсутність різниці між групами за рядом важливих індивідуально-психологічних чинників свідчить про ризик скоєння самогубства за наявності як суїцидальних уявлень, так і суїцидальних тенденцій.

Серед соціально-психологічних показників найбільш значимо впливають на формування суїцидальних ідеацій такі як: наявність в оточенні підлітків осіб з суїцидальної поведінкою, негативне ставлення до матері, позитивне ставлення до самогубства. Суїцидальні тенденції виникають через порушення стосунків в сім'ї, позитивне ставлення до суїцидальних думок та до смерті, через суб'єктивне відчуття самотності.

Для виникнення суїцидальних уявлень значимим є показник ставлення до школи, однокласників та друзів, що вказує на роль міжособистісних дружніх стосунків в формування суїцидальних думок та фантазій, але не приводить до розвитку більш серйозних форм суїцидальних ідеацій. Такі показники, як поведінка в школі та успішність в навчанні не мають значимого впливу на формування суїцидальних ідеацій.

З віком кількість суїцидальних ідеацій у підлітків збільшується, різко зростаючи у віці 14 років та досягаючи свого максимуму в 17 років. Серед дівчат суїцидальні ідеації більш поширені, ніж серед хлопців.

Провідну роль у формуванні суїцидальних ідеацій старшокласника відіграють такі показники: наявність в його оточенні суїцидентів, високий рівень депресії, негативне ставлення до сім'ї та позитивне ставлення до суїцидальних спроб. Ці чинники створюють депресивний стан, який за наявності негативних стосунків в сім'ї та прикладу суїцидальної поведінки в оточенні приводить до виникнення суїцидальних ідеацій серед старшокласників.

Проведене дослідження свідчить, що епілептоїдний і лабільний та гіпертимний типи старшокласників мають найбільший вплив на формування схильності до суїцидальної поведінки. Співставлення результатів діагностики по двох методиках показало, що схильність до суїциду лише в деякій мірі може залежати від соціометричного статусу старшокласника. Тому що, виявлені підлітки зі схильністю до суїциду мають як статус лідера у групі однолітків, так і статуси бажаних та відторгнутих. Лише один старшокласник зі статусом -- ізольований -- потрапив до когорти старшокласників схильних до суїцидальної поведінки, що не може бути підтвердженням того, що негативне ставлення в до особи в групі однолітків може бути причиною суїциду серед старшокласників. Звичайно, ця негативна реакція з боку однолітків може погіршити в деякій мірі психологічний стан суїцидально-схильного старшокласника. Але, вочевидь, соціометричний статус у групі однолітків не може бути чинником схильності до суїцидальної поведінки особистості.

Профілактика та корекція суїцидальних ідеацій в підлітковому віці повинна базуватися на знанні вікових, індивідуально- та соціально-психологічних чинників суїцидальної поведінки та охоплювати ранню діагностику суїцидальних схильностей з використанням методів скринінгового обстеження, клінічне інтерв'ю та диференційовану психокорекційну роботу. Психологічна допомога повинна надаватися в залежності від етапу розвитку суїцидальної поведінки. Так, у старшокласників з наявністю суїцидальних тенденцій на момент обстеження доцільно застосовувати кризову терапію з подальшою індивідуальною чи груповою роботою; за неодноразової появи суїцидальних уявлень доцільно працювати з індивідуально-психологічними особливостями старшокласників даної групи. З цією метою можуть застосовуватися тренінгові програми та індивідуальна психокорекційна робота.

Список використаної літератури: