Фінансова стійкість в економічній діагностиці сучасного підприємства

Аналіз проведений за запропонованою схемою, є наближеним. Більше детальним є аналіз ліквідності за допомогою фінансових коефіцієнтів [23, с. 207].

Коефіцієнт загальної ліквідності (інша назва цього показника – коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт покриття) - найбільш узагальнюючий показник платоспроможності. Це коефіцієнт поточної ліквідності, який показує платіжні можливості підприємства при умові своєчасності розрахунків з дебіторами, а також при умові своєчасної реалізації готової продукції та інших матеріальних засобів. Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи скільки гривень поточних активів підприємства приходиться на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче.

Коефіцієнт розраховується за формулою:

 (2.1)

Теоретична величина такого коефіцієнта визначається у розмірі 2-2,5.

Але на практиці, під впливом форм розрахунків, обіговості обігових коштів, галузевих та інших особливостей підприємства, цілком задовільні результати можуть бути і при значно меншому (але перевищуючому одиницю) значенні загального коефіцієнта.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності - характеризує миттєву платоспроможність підприємства, показуючи, яку частину короткотермінової заборгованості підприємство може ліквідувати найближчим часом (на дату складання балансу).

Коефіцієнт розраховується за формулою:

 (2.2)

Теоретичне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності встановлено у розмірі 0,2 - 0,25.

При цьому нормальне обмеження 0,2 означає, що кожен день підлягає погашенню 20% поточних зобов'язань підприємства чи, іншими словами, у випадку підтримки залишку коштів на рівні звітної дати короткострокова заборгованість, що має місце на звітну дату, може бути погашена за 5 днів (1:0,2).

Коефіцієнт термінової ліквідності. На відміну від попереднього, він враховує якість оборотних активів і є більш суворим показником ліквідності, тому що при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються).

Коефіцієнт термінової ліквідності розраховується за формулою:

 (2.3)

У літературі наводиться орієнтоване нижнє значення цього коефіцієнта, рівне 1. Однак ця оцінка носить умовний характер. Якщо, наприклад, коефіцієнт швидкої ліквідності дорівнює 0,5 (менше 1), то це означає, що на кожну гривню поточної заборгованості підприємство має лише 50 коп. ліквідних активів. Це є низьким показником по мірках більшості галузей.

Чистий обіговий капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства і його поточними зобов’язаннями. Його наявність і величина свідчить про можливість підприємства сплатити свої поточні зобов'язання й розширювати подальшу діяльність:

 (2.4)

Показники ліквідності підприємства зведено у таблицю 2.5. Як видно з таблиці 2.5. підприємство має достатньо високу платоспроможність, на що в першу чергу вказує коефіцієнт поточної ліквідності, тобто підприємство у всі роки, що аналізується було здатне відповідати за свої поточні зобов’язання, і не дивлячись на те, що у 2006 році він був меншим норми, але той факт, що значно вище одиниці – вже позитивний показник, так як поточні активи підприємства перевищували поточні його зобов’язання.

Таблиця 2.5

Динаміка показників ліквідності підприємства ТОВ „ЄВА”

Коефіцієнт абсолютної ліквідності був менше нормованого показника, що вказує на те, що підприємство на день складання балансів не мало в наявності достатньо грошових коштів для погашення короткотермінової заборгованості підприємство. Проте встановленні норми не потрібно приймати із повною впевненістю, оскільки в балансі відображаються засоби на визначений момент часу, а гроші можуть надійти через 2-3 дні після його складання.

На високу ліквідність (платоспроможність) підприємства вказує також і коефіцієнт термінової ліквідності, який значно перевищує нормативи. Цей факт також доказує високе значення чистого обігового капіталу, яке означає що за весь період, що аналізується, підприємство не тільки мало можливість сплачувати свої поточні зобов’язання, але при цьому ще й розвивати виробництво.

2.4 Оцінка фінансової стійкості і платоспроможності

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану – стабільність діяльності у світлі довгострокової перспективи. Вона зв'язана зі структурою балансу підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів, з умовами, на які притягнуті й обслуговуються зовнішні джерела засобів.

Під фінансовою стійкістю підприємства розуміється такий стан (економічний чи фінансовий) підприємства, при якому платоспроможність постійна в часу, а співвідношення власного та позичкового капіталу забезпечує цю платоспроможність [17, с.112].

Для оцінки фінансової стійкості та платоспроможності підприємства використовується наступна група показників [23, с. 213]:

1)                коефіцієнт незалежності;

2)                коефіцієнт концентрації залученого капіталу;

3)                коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу;

4)                коефіцієнт фінансової залежності;

5)                коефіцієнт маневровості власного капіталу.

1. Коефіцієнт незалежності (інша назва цього коефіцієнта - коефіцієнт концентрації власного капіталу, коефіцієнт автономії). Визначає частку власних засобів підприємства у загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність. Коефіцієнт характеризує можливість підприємства виконувати свої зовнішні зобов’язання за рахунок власних коштів, незалежність його функціонування від залучених коштів.

Коефіцієнт розраховується за формулою:

 (2.5)

Чим більше значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і незалежним від зовнішніх кредиторів вважається підприємство.

На практиці встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) повинні бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів.

Таким чином, критичне значення коефіцієнта автономії – 0,5.

Якщо він дорівнює 1 (або 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

2. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу є доповненням до попереднього коефіцієнту – їхня сума дорівнює 1 (чи 100%). Він характеризує долю залучених коштів в загальній вартості засобів, вкладених у майно підприємства.

Коефіцієнт розраховується за формулою:

 (2.6)

Ці два коефіцієнта в сумі: Кавт + Ккз = 1

Чим нижче цей показник, тим менше заборгованість підприємства, тим стійкіший його стан. Ріст цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових засобів у фінансуванні підприємства.

Критичне значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу – 0,5.

3. Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу. Як і наведені вище коефіцієнти, цей показник дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Він показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних коштів. Визначає, яких засобів у підприємства більше.

Коефіцієнт розраховується за формулою:

 (2.7.)

Показник має досить просту інтерпретацію: його значення, рівне наприклад 0,3, означає, що на кожну 1 грн. власних засобів, вкладених в активи підприємства, припадає 30 коп. позикових засобів. Ріст показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості, і навпаки. Оптимальне значення даного коефіцієнта Ксоот £ 0,5. Критичне значення 1.

4. Коефіцієнт фінансової залежності – показник, зворотній до коефіцієнта незалежності. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1. Він визначає залежність підприємства від позиченого капіталу. Ріст цього показника в динаміці свідчить про збільшення частки позикових засобів у фінансуванні підприємства, а отже і утраті фінансової незалежності. Якщо його значення наближається до 1 (чи 100%), то це означає, що власники цілком фінансують своє підприємство.

Показник має досить просту інтерпретацію: якщо його значення дорівнює наприклад 1,25, те це означає, що на кожну 1,25 грн. вкладену в активи підприємства, приходиться 25 коп. позикових засобів.

Коефіцієнт розраховується за формулою:

 (2.8)

5. Коефіцієнт маневровості власного капіталу. Цей коефіцієнт показує, яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в мобільній формі, що дозволяє вільно маневрувати цими засобами, а яка капіталізована. Він повинен бути досить високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних засобів підприємства.

Коефіцієнт розраховується як відношення власного оборотного капіталу підприємства до власних джерел фінансування:

 (2.9)

Власні оборотні кошти характеризують ту частину власного капіталу підприємства, що є джерелом покриття його поточних активів. Даний показник визначається двома способами:

1) від суми власного капіталу відняти вартість необоротних активів:

Кв.об. = стр.380 ф№1 – стр. 080 ф№1

2) від суми оборотних активів відняти суму власного капіталу:

Кв.об. = (стр.260 ф№1 +стр.270 ф№1) – (стр.430 ф№1 + стр.480 ф№1 + стр.620 ф№1+ стр.630 ф№1)

Таким чином, формула розрахунку коефіцієнта маневровості має вигляд:

 (2.10)

Значення цього коефіцієнта може істотно змінюватися в залежності від виду діяльності підприємства і структури його активів, у тому числі оборотних.

Нормативне значення показника 0,4-0,6.

Показники фінансової стійкості і платоспроможності підприємства зведено у таблицю 2.6.

Таблиця 2.6

Динаміка показників фінансової стійкості підприємства ТОВ „ЄВА”

Розрахунки ще раз доказали, що підприємство має достатньо високу платоспроможність, не дивлячись на те, що у 2006 році цей мали місце тенденції погіршення платоспроможності підприємства, однак жодного разу всі показники не знизилися до критичного рівня. Коефіцієнт автономії та концентрації залученого капіталу ще раз підтвердили висновки того, що левова частка пасивів підприємства складається саме з власного капіталу, частка залученого капіталу дуже мала і в останній рік ще суттєво знизилась. Тобто увесь період, що аналізується підприємство було фінансово незалежним.

Однак єдиним недоліком підприємство є той факт, що в розпорядженні підприємства протягом досліджуваного періоду не було достатньої кількості мобільних грошових ресурсів так як протягом всього періоду значення коефіцієнту маневреності було нижче за норматив.

2.5 Оцінка ділової активності

У широкому змісті ділова активність означає весь спектр зусиль, спрямованих на просування фірми на ринках продукції, праці, капіталу. У контексті аналізу фінансово-господарської діяльності цей термін розуміється в більш вузькому змісті – як поточна виробнича і комерційна діяльність підприємства.

Ділова активність підприємства виявляється в динамічності її розвитку, досягненні поставлених цілей, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту.

Ділову активність підприємства можна оцінювати як на якісному, так і на кількісному рівні.

Кількісна оцінка й аналіз ділової активності можуть бути здійснені по двох напрямках:

- ступені виконання плану за основними показниками, забезпечення заданих темпів їхнього росту;

- рівню ефективності використання ресурсів підприємства;

Для оцінки рівня ефективності використання ресурсів підприємства використовують різні показники оборотності.

Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового стану підприємства, оскільки швидкість обороту засобів безпосередньо впливає на платоспроможність фірми. Крім того, збільшення швидкості обороту засобів, за інших рівних умов, відбиває підвищення виробничо-технічного потенціалу фірми [7, с. 314].

На практиці найчастіше використовуються наступні показники ділової активності [23, с. 211]:

1)                коефіцієнт оборотності активів;

2)                коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

3)                період оборотності дебіторської заборгованості;

4)                коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

5)                період оборотності кредиторської заборгованості;

6)                коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача оборотних засобів).

7)                кількість оборотів;

8)                коефіцієнт оборотності в днях;

9)                коефіцієнт оборотності запасів;

10)           коефіцієнт тривалості обігу запасів.

1. Коефіцієнт оборотності активів.

За допомогою даного коефіцієнта оцінюється ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів не залежно від джерел їхнього залучення. Коефіцієнт оборотності активів показує, скільки разів за звітний період відбувається повний цикл виробництва і звертання, що приносить відповідний ефект у виді прибутку, чи іншими словами, скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна грошова одиниця активів. Чим вище оборот, тим ефективніше використовуються активи. Коефіцієнт розраховується як відношення чистого доходу від реалізації до середньорічної вартості активів:

(2.11)

2. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт показує, скільки оборотів у середньому зробили протягом звітного періоду засоби, вкладені в розрахунки. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення загального обсягу реалізації продукції до середньорічної вартості чистої дебіторської заборгованості:

 (2.12)

Чим більше кількість оборотів, тим швидше підприємство одержує плату від своїх дебіторів.

3. Період оборотності дебіторської заборгованості

Для аналізу оборотності дебіторської заборгованості використовується також показник тривалості обороту дебіторської заборгованості.

Інша назва даного показника – термін кредитування. Період оборотності дебіторської заборгованості в днях розраховується як відношення кількості днів у періоді на коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

 (2.13)

У результаті розрахунку даного показника одержують кількість днів для погашення кредиту, узятого дебіторами.

4. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

Даний коефіцієнт показує, скільки оборотів необхідно підприємству для погашення наявної кредиторської заборгованості. Він розраховується як відношення загального обсягу реалізації до середнього розміру кредиторської заборгованості:

 (2.14)

Для аналізу оборотності кредиторської заборгованості, так само як і для аналізу дебіторської, використовують показник періоду обороту кредиторської заборгованості.

Він розраховується за формулою:

 (2.15)

В результаті розрахунку цього показника отримуємо кількість днів для погашення кредиту, отриманого від постачальників підприємства.

5. Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача).

Цей коефіцієнт є аналогом показника фондовіддачі. Він показує наскільки ефективно працюють засоби, вкладені в підприємство і скільки зроблять вони оборотів за аналізований період. Коефіцієнт оборотності основних засобів залежить від обсягу продукції (реалізації) та середньорічної вартості основних засобів. Він розраховується за формулою:

 (2.16)

Підвищення фондовіддачі, крім збільшення обсягу реалізованої продукції, може бути досягнуте як за рахунок невисокої питомої ваги основних засобів, так і за рахунок їхнього більш технологічного рівня. Чим вище фондовіддача, тим нижче витрати. Низький рівень фондовіддачі свідчить або про недостатній рівень реалізації, або про занадто високий рівень вкладень у ці активи.

Ефективність використання оборотних засобів аналізується також показником кількості їх оборотів і тривалістю оборотності в днях.

Кількість оборотів оборотних засобів розраховується за формулою:

 (2.17)

Кількість оборотів оборотних засобів повинно перевищувати кількість оборотів основних засобів.

6. Якщо тривалість періоду у днях (360 за рік, 90 за квартал) розділити на кількість оборотів, то одержимо середню тривалість одного обороту, або так званий коефіцієнт оборотності (в днях).

Коефіцієнт оборотності в днях.

 (2.18)

7. Коефіцієнт оборотності запасів.

Цей показник характеризує ефективність управління запасами на підприємстві. Він показує, скільки оборотів за рік зробили запаси, тобто скільки разів вони перенесли свою вартість на готові вироби. Показник розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості запасів підприємства:

 (2.19)

Якщо коефіцієнт оборотності інвентарю перевищує 5, то це свідчить про те, що запаси не перевищують норматив. Понаднормативні запаси виникають у разі: завезення зайвих, а інколи, непотрібних для виробництва товарно-матеріальних цінностей, наявності анульованих замовлень з боку збанкрутілих покупців, росту залишків готової продукції у зв’язку із скороченням попиту та ін. Всі ці причини ведуть до зменшення кількості обігів і сповільнення обертання. Це потребує розрахунку тривалості обігу запасів.

8. Коефіцієнт тривалості обігу запасів.

Він характеризує період часу, протягом якого запаси перетворюються у реалізовані товари. Розраховується за формулою:

 (2.20)

Чим швидше обігові засоби пройдуть всі стадії кругооборту (постачання, виробництво, реалізація), тим більше можна отримати продукції на кожну авансовану гривню і значніше збільшити обсяг виробництва і реалізації продукції.

Чим вище коефіцієнт обіговості запасів, а отже, менше тривалість обігу запасів, тим менше засобів у цій статті, тим більш ліквідну структуру мають оборотні засоби і стійкіший фінансовий стан підприємства.

Показники ділової активності підприємства зведено у таблицю 2.7.

Згідно з отриманими результатами, можна зробити висновок, що у 2006 році оборотні активи не зробили навіть одного обороту, що негативно сказалось на прибутку підприємства, але цей показник виріс у 2007 році, і згідно йому активи підприємства в 2007 році зробили оборот 1,3раза. Незначне збільшення цього коефіцієнту відбулося через значне зменшення вартості основних засобів, а також за рахунок зменшення запасів готової продукції і товарів виробничих запасів і зменшення непогашеної заборгованості за відвантажені товари.

Таблиця 2.7

Динаміка показників ділової активності підприємства ТОВ „ЄВА”

Згідно коефіцієнту дебіторської заборгованості, то цей показник достатньо високий, за 2006 рік підприємству було погашено дебіторську заборгованість майже 5 разів, однак у наступному році цей показник ще покращився і досяг вже майже 10 разів, тобто тривалість одного обороту у 2007 році зменшилась з 75 днів до 37, тобто майже у двічі.

Що стосується кредиторської заборгованості, то у 2007 році підприємство також збільшило обіговість власних кредитів від 7,5 разів до 13, тобто період погашення кредиторської заборгованості перед постачальниками було зменшено з 49 днів до 28, тобто теж майже у двічі.

Також позитивною виявилася і фондовіддача підприємства – у 2007 році вона досягла майже 1,8 разів.

Коефіцієнт оборотності запасів свідчить про достатньо високу ефективність управління запасами підприємства.

2.6 Оцінка рентабельності

На короткострокову і довгострокову платоспроможність підприємства впливає його здатність діставати прибуток. У цьому зв'язку розглянемо наступний аспект діяльності підприємства - рентабельність, що є якісним показником ефективності роботи підприємства. Звичайно при розрахунку рентабельності визначають відношення прибутку до наступних показників: рівня продажів, активам, власного капіталу. Загальноприйнятих значень рентабельності, на які можна орієнтуватися при аналізі, не існує, тому зростання вищевказаних показників у динаміці по періодах звітності розглядається як позитивна тенденція.

Розглянемо наступні показники рентабельності [23, с. 213]:

1. рентабельність активів;

2. рентабельність власного капіталу;

3. рентабельність основних фондів;

4. рентабельність продажу.

1. Рентабельність активів (інше найменування цього, показника - коефіцієнт "прибуток/ активи" (ROA – Return on Assets)). Він характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для одержання прибутку, тобто показує, який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства. Показник визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів:

 (2.21)

Відзначимо, що коефіцієнт RОА поєднує 2 показники: частку прибутку в одній гривні реалізації і обіговість активів. Тобто добуток названих показників дорівнює значенню коефіцієнта рентабельності активів (RОА).

2. Рентабельність власного капіталу (інше найменування цього показника - коефіцієнт "прибуток/ капітал" (ROE – return on equity)). Характеризує ефективність використання підприємством власного капіталу. Показник визначається як співвідношення чистого прибутку і середньорічної вартості власного капіталу:

 (2.22)

3. Рентабельність основних фондів (інше найменування цього показника – фондовіддача). Показник характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує основні фонди. Збільшення фондовіддачі свідчить про підвищення ефективності використання основних фондів. Цей показник порівнюється зі середньогалузевими показниками.

Розраховується за формулою:

 (2.23)

4. Рентабельність продажу (інше найменування цього показника - норма чистого прибутку). Він показує, який прибуток з однієї гривні продажу одержало підприємство.

Показник розраховується за формулою:

 (2.24)

Показники рентабельності підприємства зведено у таблицю 2.8.

Таблиця 2.8

Розрахунок коефіцієнтів рентабельності ТОВ „ЄВА”

Коефіцієнтів рентабельності активів (майна) показує, який прибуток одержує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи. Згідно розрахунках коефіцієнт рентабельності активів на підприємстві дорівнював у 2006 році – 0,11 грн., а у 2007 – 0,39 грн., тобто на кожну вкладену гривню підприємство отримало прибуток у розмірі 0,33 грн. та 0,56 грн.

Показник прибутку на вкладений капітал по підприємству склав у 2006 році 0,12 грн., а в 2007 р – 0,44 грн. Це означає, що кожна гривня власного капіталу принесла прибуток 0,12 грн. у 2006 році, а у 2007 році прибутковість власного капіталу збільшилась більше ніж у двічі і склала 0,44 грн.

Про позитивні тенденції розвитку діяльності підприємства також свідчить і рентабельність реалізованої продукції, який у 2007 році виріс на 44%, а відповідно зросла і прибутковість реалізації.

Виходячи із проведених вище розрахунків, які характеризують фінансовий стан об’єкта дослідження, його платоспроможність та ділову активність, можна стверджуватися що ТОВ „ЄВА” знаходиться у прекрасному, стабільному фінансовому стані, що протягом періоду, який аналізується воно функціонувало із значними прибутками і, що його подальше функціонування у конкурентному середовищі достатньо перспективне і носить стабільні тенденції зростання.

Розділ 3. Напрямки підвищення фінансової стійкості ТОВ „ЄВА”

3.1 Розширення зони фінансової стійкості

Для того, щоб дізнатися наскільки аналізоване нами підприємство може розширити зону фінансової стійкості, визначимо запас фінансової стійкості (зону безпечності), під яким розуміють той обсяг реалізації, який забезпечує підприємству певну стійкість його фінансового становища. Результати розрахунків занесемо до таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Розрахунок запасу фінансової стійкості ТОВ „ЄВА” у 2007 р.

Поріг рентабельності (Прен) являє собою відношення суми постійних витрат у собівартості продукції до питомої ваги маржинального доходу у виручці:

 тис.грн. на початок 2007 року;

 тис.грн. на кінець 2007 року.

Визначимо запас фінансової стійкості ТОВ „ЄВА” у 2007 році і проаналізуємо його.

На початок 2007 року щоб покрити всі витрати необхідно було реалізувати продукції на суму 280,8 тис.грн., а на кінець для цього було необхідно 173,9 тис.грн. Маємо збільшення порогу рентабельності на 506,9 тис.грн. що оцінюється позитивно. Фактично виручка на початок 2007 року складала 800,5 тис.грн. а на кінець року 1200,5 тис.грн. що вище порогу рентабельності на 519,7 тис.грн. та 1026,6 тис.грн. відповідно. Виручка може зменшитися ще на 85,5% і тільки тоді рентабельність дорівнюватиме нулю. На початок 2008 року зона фінансової незалежності залишається на досить високому рівні (85,5%).

3.2 Напрямки підвищення показників фінансової стійкості

3.2.1 Формування бюджету продажу ТОВ „ЄВА”

ТОВ „ЄВА” будувало свій бюджет на 2008 рік, виходячи з результатів діяльності за 2007 рік, загальних економічних умов і очікуваних обсягів продажу в галузі.

Процес бюджетування починається із прогнозування продажів, які є основним фактором, що лімітує, визначальні всі наступні операції. Значення інших факторів має значне, але обмежений вплив, адже при наявності постійного й дохідного попиту, компанії прагнуть усунути будь-які обмеження.

Пріоритетність бюджету продажів, з одного боку, очевидна, оскільки відсутність попиту в кожному разі обмежує виробництво і є основною відмінністю системи бюджетування від планування в умовах централізованої економіки. Визначити обсяг попиту продукції який дорівнює бюджету продажів - одне із припустимих умов при складанні бюджету.

Бюджетні показники, отримані при складанні бюджету продажів, є відправною крапкою планування діяльності компанії й впливають на розрахунок інформації для інших операційних бюджетів і формування фінансових бюджетів, що дозволяють установити й оцінити досяжність намічених цілей [30, с. 111].

Але перед складанням прогнозу продажу продукції на наступний рік підприємству доцільно спочатку визначити який прибуток підприємство отримує при реалізації кожного виду продукції, яку воно виробляє на основі поділу витрат на постійні та змінні витрати. Корегуванням структури асортименту продукції, підприємство може отримати більше прибутку за рахунок випуску продукції, яка має більшу прибутковість.

Розподіл витрат на постійні й змінні, а також використання розрахунку суми покриття дозволяє ухвалювати рішення щодо формуванні асортименту продукції, яка випускається, який забезпечує найбільший прибуток для підприємства.

Якщо фірма випускає кілька видів товарів, то для визначення розміру прибутку, що дає кожний вироблений товар необхідно розподілити між ними постійні витрати фірми.

Існує кілька принципів розподілу постійних витрат:

- нарівно між всіма товарами, що випускаються;

- пропорційно виторгу від реалізації;

- пропорційно змінним витратам, необхідним для виробництва й реалізації окремих товарів;

- іншими способами, наприклад пропорційно прямим змінним витратам або пропорційно якій-небудь одній статті змінних витрат.

Розрахуємо прибуток який одержала фірма від реалізації всіх видів продукції в 2007 році (табл.3.2 додаток Г). Розподіливши постійні витрати фірми нарівно між всіма товарами, знайдемо розмір прибутку, що одержала фірма від реалізації кожного виробу.

Розподіл постійних витрат нарівно між товарами, що виробляються зведено у таблицю 3.3 у додатку Д.

Як показав огляд ринку косметичних засобів аналітики прогнозують збільшення продажу косметичних товарів для догляду за дітьми на 25%, а також зріст обсягів реалізації універсальних шампунів на 15% та фіто- шампунів на 10%. Також особливістю даної галузі є різний обсяг реалізації в залежності від сезону, тобто летом спостерігається зменшення обсягів реалізації косметичних засобів, традиційно 25% продажів припадають на перший квартал, 20% – на другий, 30% – на третій і 25% – на четвертий.

Планова структура формування доходу по кварталам буде наступною: у першому кварталі – 25%, у другому – 20%, у третьому – 30% у четвертому 25%.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7