Методика аудита затрат предприятий торговли (Методика аудиту витрат пiдприeмств торгiвлi на матерiал...

Методика аудита затрат предприятий торговли (Методика аудиту витрат пiдприeмств торгiвлi на матерiал...

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Інститут підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів

Факультет обліку і підприємництва

МЕТОДИКА АУДИТУ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВ ТОРГІВЛІ

(НА МАТЕРІАЛАХ СП “ПОЛІСЕРВІС”)

             Дипломна робота:

слухача групи БоА-406з

           Якобсон Л.С.    

Науковий керівник:

       доцент Швець В.Є.

Львів – 2001

Зміст

Вступ

1.     Основи побудови та організація проведення аудиту витрат підприємств торгівлі                                 

1.1.          Економіко-правове забезпечення аудиту витрат на торгівельному підприємстві

1.2.          Організація проведення аудиту на підприємтсві

2.     Методика проведення аудиту витрат на підприємстві торгівлі

2.1.          Аудит установчих документів та ознайомлення зі структурою документообороту

2.2.          Аудит витрат на придбання товарів та операцій з матеріальними цінностями

2.3.          Проведення аудиту на СП “Полісервіс”

3.Проблеми аудиту в період реформування системи бухгалтерського обліку та звітності

3.1. Проблеми перевірки аудитором бухгалтерських рахунків в умовах реформування системи обліку в Україні

3.2. Проблеми реформування бухгалтерського обліку в Україні та їх вплив на аудиторську діяльність

Висновки

Література

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Вступ

В даній роботі розлянуто теоретичні і практичні питання методики аудиту витрат підприємств торгівлі.

На сьогоднішній день ця тема є дуже актуальною. У зв’язку з економічною кризою більшість заводів, фабрик, виробничих підприємств Львівщини, як і України взаглі, або припинили своє існування або працюють не на повну потужність.  Разом з тим на ринку з’явилось багато невеликих роздрібних та гуртових торгівельних та посередницьких фірм.

Тому підприємство, обране для дослідження і написання роботи, можна вважати типовим представником свого часу.

Питання витрат також є дуже важливим. Правильність обліку витрат має ваелике значення. Дані про витрати використовуються для визначення собівартості товарів, обчислення податків та визначення фінансових результатів.

Посилаючись на такі принципи бухгалтерського обліку, як достовірність, точність, однозначність можна сказати, що правильне ведення обліку на кожній ланці є надзвичайно важливим. Але зміни в обліку, які з’явились з переходом на нові Національні Положення (Стандарти) Бухгалтерського Обліку  (П(С)БО), стосуються, насамперед, класифікації витрат. Якщо, наприклад, на СП “Полісервіс” раніше витрати обліковувались на рахунку 44 “Витрати”, то сьогодні для цього існує цілий Восьмий клас рахунків з його субрахунками.

Отже, в діяльності підприємства важливі і витрати, і їх правильний облік, і аудит. В наш час доцільність добровільного аудиту розуміють всі, але зовсім не кожне підприємство може дозволити собі запросити аудитора для проведення первірки. А якщо і спроможне, то, можливо, певну недовіру до аудиторських фірм  створюють нестабільне законодавство, некомпетентність аудиторів, непевність у нерозголошенні комерційної таємниці.

В сучасних умовах від бухгалтера вимагається бути не просто обліковим працівником, але й і аудитором, і аналітиком, і економістом, і юристом: знати як вести облік, аналізувати попередню господарську діяльність, передбачати наслідки кожної господарської операції в майбутньому, приймати управлінські рішення, оптимізувати оподаткування на підприємстві, вміти відстояти свої права перед державними органами.

Щоб відповідати цим вимогам, бухгалтер повинен бути в курсі усіх нововведень, змін у законодавстві. Джерелами такої  інформації, наприклад на СП “Полісервіс”, є періодичні видання, такі як “Галицькі Контракти”, “Баланс”, “Все про бухгалтерський облік”, “Бухгалтерія”. Матеріали цих періодичних я також використано при написанні роботи. І хоча написано про про методику проведення зовнішнього аудиту, особисто для мене як для бухгалтера цієї фірми це був внутрішнй аудит. Проведену роботу вважаю корисною і для себе як спеціаліста, і для підприємства, оскільки під час написання була знайдено і вчасно виправлено декілька помилок.

Робота складається з трьох частин.

В першій розкривається суть аудиту та внутрішнього контролю, етапи та стадії проведення аудиторської перевірки.

Друга частина – практична. Тут методика проведення розглянута на прикладі львівського торгівельного підприємства “Полісервіс”. Описана організаційна структура підприємства та його доументообороту. Розглянутий процес перевірки починаючи від статутних документів до аудиту витрат на купівлю товарів та поточних витрат діяльності.

В третій частині на основі найновіших періодичних видань висвітлені проблеми аудиту трансформації бухгалтерських рахунків при переході на національні стандарти, проблеми і перспективи реформування бухгалтерського обліку в Україні.

            Як було вище зазначено вище, роботу написано на матеріалах СП ”Полісервіс” – Львівського дрібногуртового торгівельного підприємства, яке з 1993р. займається торгівлею металопрокатом будівельного профілю.

Наведені цифри є умовними.

1. Основи побудови та організація проведення аудиту витрат підприємств торгівлі                                       

1.1. Економіко-правове забезпечення аудиту витрат на торгівельному підприємстві.

Зміни в соціально-економічній ситуації і в системі господарського управління України, вимагають радикальних перетворень в організації і методології контролю.

В цих умовах контроль повинен носити в основному попереджувальний і запобігаючий характер, а також сприяти  розвитку товарно-грошових відносин, ринку засобів виробництва і продуктів праці. Очевидно, повинен бути сформований якісно новий механізм контролю, в основу якого мають бути покладені економічні методи господарювання.

Завдання, які ставить сучасність і процеси, які сьогодні відбуваються, вимагають приведення в дію всієї сукупності чинників, які безпосередньо впливали б на ефективність управління. Важлива роль в рішенні цих завдань належить удосконаленню основних функцій управління підприємством, до яких і відноситься контроль.

Відносини між підприємствами і державою в ринковій економіці регулюються фінансово-кредитним механізмом, а доходи - податковими методами. На самому ж підприємстві повинна бути створена надійна і ефективна система контролю, яка б здатна була захистити інтереси підприємства, допомогла вистояти в жорстокій конкурентній боротьбі, дотримуючись стратегії підприємства, одночасно збільшуючи свої прибутки.

Економічна система, яка базується на ринкових відносинах, передбачає використання відповідних важелів, які сприяли б забезпеченню принципу максимальної економічної ефективності і досягнення найбільшого кінцевого результату.

На відміну від командно-адміністративної системи в сучасний період потрібен не формальний контроль виконання плану будь-якою ціною, не зважаючи на затрати, а постійний і ефективний контроль, який би сприяв довгостроковому економічному зростанню підприємств та збільшенню прибутків.

Контроль в умовах демократизації управління все більше набуває не державного характеру, а внутрішнюї направленості, пов'язаної з пошуком і мобілізацією резервів підвищення ефективності діяльності. Перетворення, що відбуваються в економіці, зумовили необхідність уточнення предмету, об'єктів і методу внутрішньогосподарського контролю.

Внутрішньогосподарський контроль, що забезпечує систему управління, можна визначити як процес, що використовується для дієвого і ефективного виконання організаційної стратегії. Таким чином, для здійснення процесу контролю необхідна наявність мети, фактичних даних, процесу виявлення відхилень фактичних даних від запланованих та прийняття рішень щодо ліквідації відхилень.

Отже, можна сформулювати поняття внутрішньогосподарського контролю, як функції управління. Контроль - це процес, який забезпечує якісну розробку та ефективне досягнення цілей, накреслених організацією, шляхом реалізації прийнятих управлінських рішень.

Безпосередньо з визначенням поняття сутності контролю пов'язана проблема його дієвості та ефективності. Вони визначаються якістю проведеного контролю. На відміну від командно-адміністративної системи, ефективність контролю при якій визначалась по кількості перевірок та об'явлених доган, виявлених сум незаконних витрат, крадіжок, нестач та звільнених з посад осіб, в ринковій системі ефективність контролю має визначатись тим, як контроль сприяв зростанню прибутків, досягненню успіхів в конкурентній боротьбі та розширенню ринків збуту. Ефективність контролю визначається порівнянням затрат на проведення контролю з ефектом, отриманим внаслідок процесу контролю. При цьому затрати не повинні перевищувати результат контролю, а отже ціль повинна виправдовувати засоби.

В зв'язку з виникненням підприємств з різними формами власності, стало зрозумілим те, що традиційна система фінансового контролю в тому вигляді, в якому вона існувала при адміністративно-командній системі управління, не може захистити інтереси держави, ні інтереси власника. На сьогодні власником в Україні є громадяни – засновники господарюючих суб'єктів і громадяни-акціонери, які взяли участь у приватизації державного майна, колективи громадян та держава. Саме власнику необхідна подібна інформація про фінансовий стан підприємства, його потенціал і стабільність у майбутньому. Власник має і повинен знати наскільки ефективно використовуються вкладені ним у підприємство кошти. Але не кожен, хто здійснює управління майном і коштами цих власників зацікавлений подавати їм об'єктивну та достовірну інформацію про результати своєї діяльності.

Майнові інтереси всіх власників має захистити держава. Однак в ринкових умовах традиційні форми фінансового контролю не можуть виконувати функції захисту майнових інтересів власників.

Практика країн з ринковою економікою показує, що ці завдання може успішно виконати такий вид незалежного контролю як аудит, який є одним із основних елементів ринкової інфраструктури [9,19,20,24]. Передумовою існування такого контролю є взаємна зацікавленість підприємств в особі їх власників, держави в особі податкових органів і самого аудитора в забезпеченні достовірності обліку та звітності.

Іншою причиною необхідності існування аудиту є те, що в ринкових умовах господарювання фінансовий стан кожного господарюючого суб'єкту залежить від його взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання і тому зростає потреба у достовірній обліковій і звітній інформації про їх діяльність. Зокрема, об'єктивна і достовірна інформація про діяльність господарюючих суб'єктів необхідна:

-власникам господарюючих суб'єктів для визначення стратегії їх розвитку;

-інвесторам при вкладенні своїх капіталів у інші господарюючі суб'єкти;

-банкам для прийняття рішень про доцільність надання кредиту;

-постачальникам для одержання гарантій повної оплати за відвантажений товар, виконані роботи та надані послуги;

-акціонерам для контролю за роботою адміністрації підприємства;

-державним органам для планування потреб макроекономіки та оцінки податкових надходжень до бюджету, тощо.

Аудит в сучасному розумінні існує понад 200 років. Зародився він тоді, коли вперше виникло розмежування інтересів між особами, які безпосередньо займалися управлінням підприємством (менеджерами), і вкладниками коштів у його діяльність (власниками).

Правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні визначає Закон України Про аудиторську діяльність[2].

Згідно Закону аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам .

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит).

Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю на території України.

Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку. Для здійснення аудиторської діяльності одноособово аудитор повинен на підставі чинного сертифікату отримати ліцензію.

Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав. Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини.

Аудиторська фірма - це організація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займається виключно наданням аудиторських послуг. Аудиторські фірми можуть створюватися на основі будь-яких форм власності.

Аудиторській фірмі дозволяється здійснювати аудиторську діяльність лише за умови, якщо у ній працює хоча б один аудитор. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом.

Користувачами бухгалтерської звітності  можуть бути уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади, юридичні та фізичні особи, зацікавлені в наслідках господарської діяльності суб'єктів, в тому числі: власники, засновники господарюючого суб'єкта, кредитори, інвестори та інші особи, які відповідно до чинного законодавства мають право на отримання інформації, що міститься в бухгалтерській звітності. Користувачі бухгалтерської звітності мають право виступати замовниками на проведення аудиту та виконання інших аудиторських послуг, визначати обсяги та напрями аудиторських перевірок в межах повноважень, наданих законодавством, установчими документами або окремими договорами.

Аудитор може надавати аудиторські послуги індивідуально або як працівник аудиторської фірми.  Аудитор має право індивідуально надавати аудиторські послуги тільки з дня отримання ліцензії на підставі чинного сертифіката.

Аудиторська фірма має право надавати аудиторські послуги з дня отримання ліцензії і за наявності в її складі хоча б одного аудитора, що має чинний сертифікат.

Забороняється займатися наданням аудиторських послуг органам державної виконавчої влади, виконавчим органам місцевих Рад народних депутатів, контрольно-ревізійним установам, що мають державно-владні повноваження, а також окремим особам, яким законами України заборонено здійснювати підприємницьку діяльність.

Аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником.

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення замовника до аудитора (аудиторської фірми).

В договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг передбачаються предмет і термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін. Замовник має право вільного вибору аудитора. Замовник зобов'язаний створити аудитору (аудиторській фірмі) належні умови для якісного виконання аудиту.

Виконання аудитором (аудиторською фірмою) договору визначається актом прийому-здачі аудиторського висновку або іншого офіційного документа.

Аудиторський висновок складається з дотриманням відповідних норм та стандартів і повинен містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності законодавству бухгалтерської звітності замовника.

Аудитори і аудиторські фірми України мають право:

1) самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду;

2) отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмету перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб. Треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмету перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу аудитора (аудиторської фірми). Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником;

3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника;

4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва господарюючого суб'єкта проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

5) залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Аудитори і аудиторські фірми зобов'язані:

1) належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтерського обліку і звітності замовника, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам;

2) повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності;

3) зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг. Не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

4) відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинних законодавчих актів України;

5) обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок або експертиз.

Забороняється проведення аудиту:

1) аудитором, який має прямі родинні стосунки з керівництвом господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

2) аудитором, який має особисті майнові інтереси у господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

3)аудитором - членом керівництва, засновником або власником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

4) аудитором - працівником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

5) аудитором - працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва господарюючого суб'єкта, що перевіряється.

 Отже, незалежний контроль проводять аудиторські організації (фірми) на госпрозрахункових засадах за договорами з підприємствами різних форм власності.

Результати контролю аудиторська організація оформляє актом, експертним висновком або іншим документом погодженим із замовником. Крім того, аудиторська організація може давати висновки про правильність складання звітності і декларацій, які підприємства подають фінансовим органам.

Досягнення стратегічних цілей та забезпечення реалізації прийнятих управлінських рішень внутрішньогосподарський контроль не в змозі реалізувати, оскільки він здійснюється бухгалтерією підприємств і керівниками структурних підрозділів та функціональних відділів. Це можна пояснити тим, що:

система бухгалтерського обліку часто не має інформації, необхідної для прийняття рішень, тому що бухгалтерська інформація стосується минулого, а прийняття рішень - майбутнього;

2) керівники структурних підрозділів, по-перше, зайняті виробничою діяльністю, а, по-друге, не володіють відповідними знаннями і досвідом в області прийняття рішень, тому необхідний спеціальний орган, який би здійснював консультації керівників щодо ефективності діяльності на місцях та здійснював підготовку інформації з метою прийняття управлінських рішень;

3) при використанні звітних даних для оцінки діяльності за минулий період можуть бути приховані недоліки;

4)відображення бухгалтерією фактичного стану справ на підприємстві, а також здійснення  часткового контролю не вирішує  проблем контролю в глобальному масштабі.                   

Звідси випливає важливий висновок, що ні бухгалтерія, ні керівники структурних підрозділів і функціональних служб не в змозі в повному обсязі реалізувати функцію внутрішнього контролю, яка здатна в сучасний період забезпечити потреби управлінського персоналу щодо якості розробки та ефективної реалізації стратегічних завдань, стійкого розвитку і виживання в умовах жорстокої конкуренції.

Враховуючи, що контроль, який здійснюється бухгалтерією, задовольняє лише частково потреби управлінців, в тому вигляді в якому він існує у вітчизняній практиці точніше його було б назвати бухгалтерським контролем.

Здійснення контролю апаратом бухгалтерії в певному обсязі повністю відповідає законодавчим та нормативним актам, існуючим на Україні. Однак, крім бухгалтерського, контроль на підприємстві здійснюють керівники підрозділів і служб згідно їх функціональних обов'язків і компетентності19. При цьому вони ведуть контроль за виконанням виробничих і фінансових планів, забезпеченням збереження і раціональним використанням ресурсів, а також здійснюють контроль за виконанням  функціональних обов'язків підлеглих. Отже, контроль, що здійснюється адміністрацією різних рівнів управління на чолі з керівником підприємства, цілком доречно було б назвати адміністративним контролем.

В роботах зарубіжних авторів також йдеться про ефективність функціонування бухгалтерського і адміністративного контролю.При цьому бухгалтерський контроль (accounting control) охоплює методи і способи, які відносяться до забезпечення збереження цінностей, перевірки достовірності бухгалтерських документів. “Бухгалтерський контроль допомагає уникнути інвентарних помилок, шахрайства і інших порушень” [29, с. 398]. Адміністративний контроль (аdministrative соntrol) включає набір інструкцій, а також методи і способи, які допомогають управлінню, плануванню і контролю за господарською діяльністю організації.Адміністративний контроль повинен діяти як на рівні розробки стратегії і тактики, так і на рівні їх реалізації та пронизувати всі сфери та види діяльності. Адміністративний  контроль повинні здійснювати керівники всіх рівнів управління, відповідальність за організацію роботи яких покладена на керівника підприємства.

Однак, в зв'язку з тим, що керівники структурних і функціональних підрозділів зайняті виробничою діяльністю, вони не мають реального часу, можливостей і компетентності для підготовки інформації з метою прийняття управлінських рішень. Контрольна ж інформація - це основа для прийняття управлінських рішень. Отже, крім контролю, який здійснюють керівники підрозділів, які виконують частину завдань контролю згідно посадових інструкцій, необхідний самостійний орган, який би обслуговував систему управління (тобто надавав контрольну інформацію), яка б давала можливість по-перше, приймати своєчасні і правильні управлінські рішення,

по-друге, забезпечував реалізацію прийнятих управлінських рішень,

по-третє, здійснював необхідні консультації керівників щодо ефективності здійснюваних операцій на всіх рівнях управління.

Міжнародний досвід свідчить, що однією із умов ефективного функціонування підприємств, підвищення їх економічного потенціалу і конкурентоспроможності на ринку є система внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудит є основою для прийняття оперативних, тактичних і стратегічних рішень на підприємстві щодо здійснення фінансово-господарської діяльності. Більшість спеціалістів вважають, що сучасний бізнес взагалі не можливо здійснювати без системи внутрішнього аудиту. Однак проблемі розвитку внутрішнього аудиту в Україні (в економічній літературі) майже не приділяється увага. Не розроблена ця проблема і в Законодавстві України. Так, в Законі України "Про аудиторську діяльність" визначені лише правові основи такої діяльності і дано роз'яснення загальних термінів аудиту. Разом з тим, у Законі взагалі не знайшло відображення поняття внутрішнього аудиту, його мети і завдань, прав та обов'язків внутрішніх аудиторів, об'єктів і суб'єктів внутрішнього аудиту. Тобто проблема внутрішнього аудиту на Україні залишається не розробленою. Це, зокрема, стосується методології внутрішнього аудиту.

Разом з тим вже більше 50-ти років у США, Великобританії, Франції та інших країнах функціонують національні інститути внутрішніх аудиторів, головне завдання яких полягає у забезпеченні норм професійної практики внутрішнього аудиту, розробці та здійсненні програми безперервного професійного розвитку, програми сертифікації внутрішніх аудиторів, тощо.           На Україні Аудиторська палата займається лише розробкою нормативів і сертифікацією громадян, які мають право займатися аудиторською діяльністю для зовнішнього аудиту.

Мета, завдання та функції внутрішнього і зовнішнього аудиту суттєво відрізняються.

Відмінності між зовнішнім і внутрішнім аудитом наведені  в табл.1.1.1.

Таблиця 1.1.1. Відмінні ознаки зовнішнього і внутрішнього аудиту [27].