Методика аудита затрат предприятий торговли (Методика аудиту витрат пiдприeмств торгiвлi на матерiал...

Основною метою оцінки системи внутрішнього контролю підприємства є створення основи для планування аудиту та визначення часу й обсягу аудиторських процедур, а також суми оплати за надані послуги.

Виходячи з вищесказаного, логічним є виділення визначення обся­гу робіт, узгодження суми оплати та складання угоди як окремого етапу процесу аудиту.

В угоді на аудиторську перевірку вказують не тільки види послуг, час проведення аудиту, суму оплати, й обов'язки та права як виконавця, так і замовника.

Завершальним етапом початкової стадії процесу аудиту є, складання плану та робочої програми.

Розглянуті вище етапи процесу аудиторської перевірки — передумова для складання загального плану і робочої програми аудиту. У МНА 4 сказано, що плани повинні бути складені так, щоб вони передбачали:

1) одержання знань про облікову систему контролю клієнта, полі­тику і процедури внутрішнього контролю;

2) визначення очікуваного рівня довіри внутрішньому контролю;

3) визначення і програмування змісту, часу і обсягу процедур, які підлягають контролю;

4) координацію виконуваних робіт [22].

Для виконання плану аудиту із врахуванням набутої інформації на попередніх етапах процесу аудиторської перевірки аудитор складає у письмовій формі робочу програму. Аудиторська програма включає перелік конкретних процедур, спрямованих на одержання доказів щодо до­стовірності інформації у фінансовій звітності підприємств. У програмі визначають аудиторські завдання для кожного напрямку дослідження і вона може служити інструкцією молодшим аудиторам та бути викорис­тана як засіб контролю за своєчасністю і якістю робіт, які вони виконали.

На стадії дослідження в умовах підтверджуючого аудиту доцільно виділити такі етапи процесу аудиту:

— перевірка господарських операцій і облікових записів;

— коригування плану і робочої програми;

— перевірка (аналіз) фінансової звітності та збір аудиторських доказів.

Як видно з табл. 1.2.1., для системно-орієнтованого аудиту й ауди­ту, що базується на ризику,  запропоновані ті самі назви етапів за винятком першого. Якщо в умовах підтверджуючого аудиту для першо­го етапу стадії дослідження запропонована назва "перевірка господарсь­ких операцій і облікових записів", то в умовах системно-орієнтованого аудиту, що базується на ризику,—"тестування контрольних моментів". Це пояс­нюється тим, що якщо за умов оцінки внутрішнього контролю і ауди­торського ризику виявлено, що ризик є низьким, то, можливо, слід обмежити­ся тестуванням лише контрольних моментів. Якщо ризик внутрішнього контролю високий, то в цьому випадку аудитору доцільно здійснювати перевірку господарських операцій і облікових записів, тобто перевіряти первинні документи, облікові реєстри.

Етап коригування плану і робочої програми передбачено Міжна­родними стандартами аудиту. Зокрема, у МНА 4 відзначено, що плани мають бути складені і коригуватися, якщо необхідно, в період проведен­ня аудиту [22].

Коригування плану та внесення при потребі певних змін у робочу програму відбувається на стадії дослідження, тобто збору доказів, внас­лідок об'єктивних і суб'єктивних причин. Рішення про внесення змін у план і програму аудиту приймає керівник аудиторської фірми або керів­ник групи аудиторів.

Завершальний етап процесу аудиту на стадії дослідження доціль­но назвати — перевірка (аналіз) статей фінансової звітності. У зарубіжній економічній літературі цей етап часто називають "перевірка окремих еле­ментів сальдо" [9].

Основним завданням цього етапу є одержання достатнього обсягу додаткових доказів для визначення того, наскільки об'єктивно відображено сальдо окремих рахунків у балансі та інших формах фінансової звітності. Характер і обсяг цієї роботи значною мірою залежать від виявлених доказів на попередніх етапах.

Для виконання завдань, які поставлені на етапі перевірки (аналізу) фінансової звітності, у практиці аудиту використовують аналітичні процедури і процедури перевірки окремих статей балансу.

До аналітичних процедур належать:

— аналіз співвідношень різних фінансових (або фінансових і не­фінансових) показників;

— порівняння фактичних даних із плановими або аналогічними даними попередніх років;

—порівняння окремих показників з відповідними показниками ана­логічних підприємств або середньогалузевими;

— визначення відхилень;

— факторний або регресійний аналіз.

Якщо в процесі аналізу фінансової звітності аудитор виявить суттєві відхилення від очікуваних, то в цьому випадку необхідно вдатися до додаткових процедур або провести перевірку окремих питань.

За допомогою процедур перевірки окремих статей балансу ауди­тори виявляють помилки у фінансовій звітності.

Якщо при перевірці з використанням аналітичних процедур акцент роблять на загальній оцінці господарських операцій і сальдо Головної книги, то при перевірці окремих елементів статей балансу увагу акценту­ють на кінцевому сальдо Головної книги, яке переносять у баланс суб'єкта перевірки.

На завершальній стадії процесу аудиту виділяють три етапи: оцінка й аналіз результатів перевірки; складання звіту, підго­товка пропозицій і ознайомлення з ними замовників; написання аудиторсь­кого висновку і оформлення та підписання акту виконаних робіт.

На етапі оцінки й аналізу результатів аудиторської перевірки ке­рівник аудиторської фірми або керівник групи аудиторів повинен оціни­ти результати аудиту і проаналізувати, чи вистачає зібраних доказів для підтвердження достовірності фінансової звітності. Залежно від вагомості доказів буде визначений зміст аудиторського звіту і висновку. На цьому етапі аудитор уточнює спірні питання з керівництвом підприємства (орга­нізації), яке підлягало аудиту.

Керівник аудиторської групи особливу увагу звертає на робочі документи аудиторів. Суттєва перевірка цих документів дозволяє оці­нити якість виконання аудиту, дотримання послідовності плану і про­грами перевірки.

На наступному етапі завершальної стадії аудиторського процесу аудитор складає звіт, в якому розкриває сильні і слабкі сторони діяльності підприємства. Особливу увагу аудитор зосереджує на пропозиціях щодо поліпшення бізнесу клієнта, організації системи обліку, вдосконалення систе­ми внутрішнього контролю. Залежно від потреб замовників, звіт аудитора зачитують на зборах засновників (акціонерів) або передають керівництву підприємства. Для оприлюднення фінансової звітності підприємств (органі­зацій), згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність", аудитор зобо­в'язаний скласти аудиторський висновок, який у десятиденний термін після завершення перевірки подає підприємству і в податкову адміністрацію. Фор­ма і зміст аудиторського висновку розкриті у тимчасових нормах аудиту в Україні, які затвердила Аудиторська палата України.

У тимчасових нормах аудиту в Україні розкриті наступні види висновків: безумовно-позитивний, умовно-позитивний (із застереженнями), негативний. Якщо аудитор володіє достатніми доказами, які свідчать про вагомі помилки у системі обліку та звітності, що суттєво впливають на зміст статей балансу та інших форм звітності, то в цьому випадку він складає негативний висновок або відмовляється від складання висновку.

Після складання висновку аудитор оформляє і підписує разом із за­мовником акт виконання робіт, що є завершальним етапом процесу аудиту. 

Розглянуті вище етапи характеризують процес аудиту фінансової звітності. Проте аудиторські фірми, крім цього, виконують різного роду послуги: аналіз фінансової звітності, відновлення обліку і складання звітності, консультації з економіко-правових питань, оподаткування тощо. Виходячи з характеру цих послуг, будуть змінюватися не тільки методи­ка та процедури аудиту, а й етапи виконання цих процесів.

2. Методика проведення аудиту витрат на підприємстві торгівлі

2.1. Аудит установчих документів та ознайомлення зі структурою документообороту

Аудит витрат торгівельного підприємства розглянемо на прикладі спільного українсько-чеського підприємства “Полісервіс”.

Предметом пильної уваги аудитора в процесі перевірки є різні документи, що містять вичерпну інформацію про діяльність підприємства. Це установчі та інші документи підприємства, накази, розпорядження, протоколи зборів засновників, первинні документи та облікові реєстри по всім рахункам бухгалтерського обліку та звітність.

В процесі експертизи аудитору вдається встановити юридичний статус клієнта та його право функціонування у відповідності до чинного законодавства, використовучи наступні документи: статут та устоновча угода, свідоцтво про державну реєстрацію, про реєстрацію в Державній Податковій Службі, органі Державної статистики, у відділеннях позабюджетних фондів тощо. В ході ознайомлення з цими документами визначається, коли і де зареєстровано підприємство; його організаційно-правова форма; в якому банку відкритий р/р; хто є засновником підприємства. Статут СП “Полісервіс” зареєстрований у міській адміністрації 10.01.1993р. В ньому вказані Учасники, Юридичний статус Підприємства (воно має статус юридичної особи, має свою печатку, самостійний баланс і рахунок в банку)ю. Підприємство має право від свого імені укладати договори, бут позивачем та відповідачем у суді, арбітражі. Згідно Свідоцтва про реєєстрацію СП “Полісервіс” зареєстровано 10.01.1993р. і йому присвоєно Ідентифікаційний код суб’єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій - 14331574.

Вивчаючи види діяльності, що здійснюються підприємством, аудитор повинен встановити їх відповідність тим, які зафіксовані в його статуті.

В розділі “Предмет і цілі діяльності підприємства” Статуту СП “Полісервіс” знаходимо в п.3.1.2.: “Зберігання і реалізація товарів народного споживання”,а в п.3.1.3.: “Організація сервісного обслуговування в галузі промисловості”. Отже, діяльність підприємства - продаж металопрокату та надання послуг з його порізки - оговорена в Статуті і  йому не протирічить.

Слід пам’ятати, що окремі види діяльності потребують державного дозволу або ліцензування. Тому необхідно з’ясувати наявність у підприємства ліцензій.

Згідно Закону України “Про ліцензування та патентування” для здійснення гуртової торгівлі необхідна Ліцензія на гуртову торгівлю. Така Ліцензія в СП ”Полісервіс” є  в наявності.

            Аудитор одержує також уявлення про організаційну структуру підприємства та бухгалтерії зокрема; наявності філій та представництв, про повноваження керівників всіх рівнів при прийнятті управлінських рішень тощо.

            Офіс СП “Полісервіс” знаходиться на вул.Огієнка, а складске приміщення – на вул. Шевченка. Бухгалтерія підприємства знаходиться в офісі підприємства.

Ознайомимось зі специфікою та особливостями документообігу40, структурою підприємства. Організаційна структура бухгалтерії СП”Полісервіс” представлена на рис.2.

Оскільки підприємство займається торгівельною діяльністю, то основний документообіг40 можна поділити на документи по придбанню товарів та документи по реалізації товарів. Документи по придбанню товарів надходять від постачальників до бухгалтера 1, а від нього накладні та товаро-транспортні накладні - до головного бухгалтера, податкові накладні – до бухгалтера 2.

Що стосується документів по продажу товарів, то оформлення розхідних документів на складі є завданням менеджера по збуту, зав.складом, а в офісі  - секретарей підприємства. Розхідні накладні поступають до бухгалтера 2, податкові накладні – до бухгалтера 1.

Одержання товару від продавців підтверджується накладними та товаро-транспортними накладними (ТТН), одержання послуг – актами виконаних робіт, розхід (продаж) товарів - розхідними накладними. Оплата постачальникам за товар, транспортним організаціям та іншим підприємствам, а також продаж товарів покупцям здійснюється на підставі договорів або рахунків, які виконують функцію одноразового договору. Оплата здійснюється головним бухгалтером по компютеру через систему Фаст Пей. По цій же системі щодня підприємсто одержує файл із рухом  коштів, де відображається перелік коштів, що поступили від покупців.

Бухгалтерський облік на СП “Полісервіс” ведеться за допомогою бухгалтерської програми “Система автоматизації бухгалтерського обліку “ПАРУС”, версія 4.31. Система охоплює всі стадії бухгалтерського обліку:

На першій стадії оформляюється необхідні документи, які є підставою для переміщення грошових засобів або матеріальних цінностей.

На другій стадії операції, здійснені на підставі відповідних документів, відображаються на рахунках бухгалтерського обліку.

В системі передбачений комплекс спеціальних засобів, які дозволяють:

Вести бухгалтерський облік всіх господарських операцій в хронологічному порядку із відображенням засобів на синтетичних рахунках та рахунках аналітичного обліку.

Вести облік матеріальних запасів

Вести облік розрахунків з дебіторами та кредиторами

На третій стадії готуються внутрішні та зовнішні звітні документи по фактам фінансово-господарської діяльності за певний звітний період

На цій стадії система дозволяє:

Одержувати періодичну звітність по руху кош42тів у вигляді оборотного балансу, книги обліку господарських операцій, касової книги, відомості розрахунків з дебіторами-кредиторами, головної книги, звітів по аналітичним даним до рахунків.

Одержувати баланс підприємства, додатки до балансу та інші звітні документи для подання до державних органів.

На четвертій, заключній стадії, можна використовувати Систему для одержання додаткової фніормації, необхідної для проведення аналізу.

 З 01.07.2000 СП”Полісервіс” працює за національними стандартами (положеннями)бухгалтерського обліку  і використовує План рахунів бухгалтерського обліку. Дев’ятий клас рахунків не застосовується. Витрати класифіковані згідно Положень(Стандартів)Бухгалтерського Обліку.

2.2. Аудит витрат на придбання товарів та операцій з матеріальними цінностями

            Основою всієї господарської діяльності торгівельного підприємства є матеріальні цінності.

            Аудитор в процесі перевірки операцій з матеріальними запасами вирішує наступні завдання:

Вивчення склалу матеріальних запасів, ознайомлення з умовами їх зберігання;

Підтвердження правильності оцінки запасів та відображеня операцій по їх  поступленню та реалізації в обліку;

Оцінка якості проведених інвентаризацій матеріальних запасів тощо.

В процесі перевірки операцій з матеріальними запасами на СП “Полісервіс” використовуємо наступні джерела інформації: договори поставки, накладні, товаро-транспортні накладні, номенклатура-ціннник (прайс-лист),  довіреності,  акти приймання матеріалів, договори з матеріально-відповідальними особами, облікові реєстри по рахункам 281 “Товари на складі”, 024 “Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні”, 201 “Сировина і матеріали”, 203 “Паливо”, 221 “МШП на складі” та головну книгу.

Перевірка збереження та використання  товарно-матеріальних цінностей на підприємстві, як правило, починається зі знайомства з роботою бухгалтерії. Предметом уваги аудитора є: склад, підпорядкованість  та кваліфікація облікових кадрів; перелік використовуваних нормативних документів; наявність графіка документообігу;43 використовувані методи внутрішнього контролю (інвентаризація, документування, нормативний облік та ін.); дотримання термінів проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та порядок оформлення їх результатів. Аудитору слід також впевнитись у наявності оформлених договорів з матеріально-відповідальними особами, наказів про затвердження складу інвентаризаціййних комісій та порядку проведенння інвентаризації. На СП “Полісервіс” до складу інвентаризаційної комісії входять: Голова – зав.складом, члени комісії – технічний директор, менеджер по збуту, головний бухгалтер. Інвентаризація проводиться один раз на рік, результати її оформляються у інвентаризаційному описі та порівняльній відомості.

Після цього доцільно провести тестування по спеціальній анкеті та визначити, чи варто проводити  повну чи часткову інвентаризацію матеріальних запасів, чи необхідне провнедення суцільної документальної перевірки окремих напрямків руху цінностей чи можна обмежитись вибірковою перевіркою. Висновки робляться на основі вивчення систем внутрішнього контролю та бухгалтерського обліку на підприємстві. Анкету тестів перевірки представлено в табл.2.1.1.

Табл. 2.1.1. Анкета тестів перевірки стану внутрішнього контролю та системи обліку матеріальних запасів (МЗ) (17).