Зовнішньоекономічна діяльність комерційних банків (Внешнеэкономическая деятельность комерческих банк...
Зовнішньоекономічна діяльність комерційних банків (Внешнеэкономическая деятельность комерческих банк...
Державна Податкова
Адміністрація України
Академія Державної податкової служби України
Факультет фінанси
Кафедра державних фінансів
Дипломна робота
на тему:
“Зовнішньоекономічна діяльність
комерційних банків ”
роботу виконав студент групи ФСЗ –54
заочного факультету
Клец Іван
Володимирович
Науковий
керівник
к.е.н., доцент
кафедри економіки
Лазебник Лариса Леонідівна
Консультант
старший викладач кафедри БЖД
Кочергін Олександр Михайлович
Робота допущена до захисту рішенням кафедри
протокол №___ від_________2001 року
Зав. кафедрою к.е.н., професор ________ Данілов
О.Д.
Ірпінь – 2001 р.
План
стор.
Вступ
Розділ 1. Основи зовнішньоекономічної діяльності в
Україні
1.1. Характеристика зовнішньоекономічної діяльності в
Україні
5
1.2. Правові основи валютного регулювання
зовнішньоекономічної діяльності
12
1.3. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій
16
1.4. Укрексімбанк у системі банків України
21
Розділ 2. Міжнародні розрахунки, їхнє оформлення,
облік, контроль і аналіз в Укрексімбанку
2.1. Характеристика Міжнародних розрахунків по
експорно-імпорним операціям
28
2.2. Оформлення, облік, контроль операцій по
банківському переказу
34
2.3. Оформлення, облік, контроль операцій по
документарному акредитиву
46
2.4. Оформлення, облік, контроль операцій по інкасо
57
Розділ 3. Аналітична оцінка результативності різних
форм міжнародних розрахунків та шляхи забезпечення ефективності їх широкого
впровадження і використання в Україні
3.1. Аналіз міжнародних розрахунків; сучасний етап і
напрямки підвищення прибутковості банку від їх здійснення
66
3.2. Недоліки та переваги окремих видів міжнародних
розрахунків.
70
Розділ 4 Охорона праці
4.1. Атестація робочих місць
77
4.2. Труднощі нормування факторів трудової діяльності
81
4.3. Розумова працездатність та особливості її
психофізіологічного забезпечення
82
Висновок
Використана література
Вступ
Полгиблення
економічних реформ, розвиток фінансово-кредитної і банківської систем, введення
національної валюти україни сприяли становленню і змицненню валютно ринку
України.
Продовження
процесу економічних перетворень, інтеграція України у світову економічну
систему, вихід на міжнародні фінансові ринки, удосконалення валютного
законодавства і нормативних баз сприяли тому, що розвиток валютного ринку в
останні роки характеризувався: збільшенням обсягів операцій в іноземній валюті
у всіх сегментах; удосконалененням його стрктури і спрямованості на дозвіл
конкретних економічних і фінансових проблем суб’єктів господарювання і держави
в цілому; розширенням видів валют, по яких проводяться операції на валютному
ринку; відсутністю різких коливань валютних курсів; удосконаленням законодавчої
і нормативної діяльності суб’єктів валютного ринку; введенням нових видів
валютнимх операцій і форм розрахунків; врегулюванням діяльності нерезидентів на
українському ринку і т.д.
Вихід на світовий зовнішній ринок -
закономірність розвитку ринкової економіки. Діяльість підприємств на світовому
ринку пов’язана з міжнародною виробничою та науково-технічною кооперацією,
експортом і імпортом товарів і послуг. Вона також включає вивіз капіталу в
формі інвестування в іноземні підприємства і залучення іноземних інвестицій. У
законодавчих актах України зовнішньоекономічна діяльність визначається як
діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними що має
місце як на території України, так і за її межами.
Законодавством
України передбачені різні види, форми і способи міжнародних розрахунків, що
здійснюють уповноважені банки, маючи відповідні на це ліцензії.
В Україні
використовуються наступні форми розрахунків: банківський переказ, акредитив,
інкасо.
Дипломна робота
складається з чотирьох розділів, вступа і висновків.
В першому розділі
згідно законодавства України розглаянуті питання що стосуються валютного
регулювання.
У другому розділі
на основі практичних матеріалів відділення Укрексімбанку м.Одеси розглянуто
порядок оформлення, обліку і контролю операцій по міжнародних розрахунках,
проведений аналіз стуктури і динаміки міжнародних розрахунків, що дозволив
внести деякі рекомендації, спрямовані на удосконалення відносин з іноземними
партнерами.
У третьому
розділі розглядається аналітична оцінка результативності різних форм міжнародних
розрахунків та шляхи забезпечення ефективності їх широкого впровадження і
використання в Україні.
В четвертому
розділі розглядається охорона праці на робочому місці.
При написанні
роботи використовувався Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”,
Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і
валютного контролю”, нормативні акти Національного банку України, облікових і
звітних даних відділення Укрексімбанку в м.Одеса, економічна література за
даними проблемами.
Розділ 1. Основи
зовнішньоекономічної діяльності в Україні.
1.1. Характеристика
зовнішньоекономічної діяльності в Україні.
Зовнішньоекономічна
діяльність є однією з основних форм економічних відносин України з іноземними
державами.
Конституцією, Декларацією
про державний суверенітет України і Законом України «Про економічну
самостійність України» установлено, що однією з основ реалізації державного
суверенітету України є її самостійність при здійсненні і регулюванні
зовнішньоекономічних відносин.
Зовнішньоекономічна
діяльність підприємств України регулюється Законом України від 16.04.1991р.
«Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України від 23.09.1994р. «Про
порядок здійснення розрахунків у зовнішньоекономічних відносинах», наказом Міністерства
зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 05.10.1995р. № 75 «Про
затвердження положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» і
т.д.
Ведуче місце
серед вищевказаних нормативних актів займає Закон України «Про зовнішньоекономічну
діяльність», що визначає зовнішньоекономічну діяльність як діяльність суб'єктів
господарської діяльності України й іноземних суб'єктів господарської
діяльності, побудовану на взаєминах між ними, що має місце, як на території
України, так і за її межами. Зовнішньоекономічну діяльність можуть
здійснювати і фізичні особи, які тим чи іншим способом зв'язані з
зовнішньоекономічною діяльністю.
Суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:
- експортери,
продаючи товари іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивозом або
без вивозу цих товарів через митний кордон України, українські суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності здійснюють експорт товарів;
- імпортери,
купуючи товари в іноземних суб'єктів господарської діяльності з перетинанням
або без перетинання цими товарами митного кордону України,
українські суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють імпорт
товарів на територію України, включаючи покупку товарів, призначених для
власного споживання установами й організаціями України, розташованими за її
межами;
- інвестори,
ввіз або вивіз капіталу;
- фінансові
посередники, комерційні банки, страхові суспільства і т.д. Основна відмінність
фінансового посередника банку від посередника небанківського типу полягає в тому,
що банки випускають власні зобов'язання;
- різні
міжнародні організації, що здійснюють консалтингові послуги по різних питаннях.
Усі суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності мають рівні права здійснювати які-небудь види
цієї діяльності визначені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
По валютному
законодавству всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності підрозділяються з
погляду валютних обмежень на дві групи :
1.
резиденти:
-
фізичні
особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), що мають
постійне місця проживання на території України, у тому числі ті, котрі
тимчасово перебувають за кордоном;
-
юридичні
особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи
(філії, представництва), з місцезнаходженням на території України, що
здійснюють свою діяльність на основі законів України;
-
-дипломатичні,
консульські, торгові й інші офіційні представництва України за кордоном, що
мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії представництв і організацій
України за кордоном, що не здійснюють підприємницьку діяльність;
2.
нерезиденти:
-
фізичні
особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), що мають
постійне місця проживання за межами України, у тому числі ті, котрі тимчасово перебувають
на території України;
-
юридичні
особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної
особи (філії, представництва), з місцезнаходженням за межами України. Створено
і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні
особи й інші суб'єкти підприємницької діяльності при участі юридичних осіб і
інших суб'єктів підприємницької діяльності України;
-
розташовані
на території України іноземні дипломатичні, консульські, торгові й інші
офіційні представництва, міжнародні організації і їхні філії, що мають імунітет
і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, що
не здійснюють підприємницьку діяльність на основі законів України.
Усі суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності мають рівні права здійснювати які-небудь види
цієї діяльності, визначені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Україна як
держава захищає інтереси всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
й іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території.
Основні види
зовнішньоекономічної діяльності передбачені Законом України «Про
зовнішньоекономічну діяльність» і до них можна віднести:
§
експорт і
імпорт товарів, капіталу і робочої сили;
§
надання
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам
господарської діяльності, у тому числі: виробничих,
транспортно-експедиційних, посередницьких, брокерських, агентських,
облікових, аудиторських, юридичних і ін., що прямо не заборонені законами
України, а також надання перерахованих вище послуг іноземними суб'єктами
господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;
§
наукова,
науково-технічна, виробнича й інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської
діяльності;
§
міжнародні
фінансові операції й операції з цінними паперами у випадках, передбачених
законами України;
§
кредитні
і розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності
й іноземних суб'єктів господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної
діяльності банківських, страхових і кредитних установ за межами України;
§
спільна
підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й
іноземних суб'єктів господарської діяльності, що включає створення спільних
підприємств різних видів і форм власності, проведення спільних господарських
операцій і спільне володіння майном як на території України так і за її межами;
§
підприємницька
діяльність на території України, пов'язана з видачею ліцензій, патентів,
ноу-хау, торгових марок і інших нематеріальних об'єктів власності з боку
іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності за межами України;
§
організація
і здійснення діяльності в області проведення виставок, аукціонів, торгів,
симпозіумів, семінарів, і інших подібних заходів, що здійснюються на
комерційній основі, при участі суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
§
товарообмінні
(бартерні) операції й інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі;
§
операції
по покупці, продажу й обміну валюти на валютних аукціонах, орендні, у тому
числі лізингові, операції;
§
операції
на валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;
§
інші види
зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені законодавством України.
Суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності одержують право на здійснення їх видів після
державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності в
Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.
Зовнішньоекономічні договори або контракти , що є невід'ємною умовою
здійснення зовнішньоекономічної діяльності, складаються відповідно до
законів України і міжнародних договорів, при цьому можливо використання
рекомендацій міжнародних організацій і відомих міжнародних порядків .
Структура
експорту-імпорту в Україні по системі міжнародної торгової класифікації (SІТС)
приведена в таблиці 1.1.
Таблица
1.1.
Структура експорту-імпорту в
Україні в 1998-2000 роках по системі SITC*.
(у % від загального обсягу)
Роки
По SITC
Експорт
Імпорт
1998
0 - 1
25,38
2,60
2 - 4
3,83
56,37
3
52,28
19,76
5 - 9
18,51
21,27
1999
0 - 1
26,98
2,50
2 - 4
3,91
57,01
3
51,02
18,49
5 - 9
18,08
22,00
2000
0 - 1
27,96
2,38
2 - 4
4,01
56,00
3
49,46
19,12
5 - 9
18,56
22,51
*SITC - System of
international Trade Classification (Система міжнародної торгової класифікації):
0-1 –
продовольство (продукція сільського господарства), 2-4 – сировина і матеріали,
3 – проміжна продукція, 5-9 – кінцева продукція.
Дані таблиці
свідчать, що в 2000 р. домінуючими для нашої економіки були експорт проміжної
продукції (49,46 %), продовольства (27,96 %) і імпорт сировини і матеріалів
(56 %). Така ситуація, незважаючи на те, що після фінансової кризи удалося
досягти позитивного сальдо торгового балансу, очевидно не сприяє економічному
росту. Це є значущим обмежуючим фактором на найближчі 5 років.
Необхідно
відзначити, що окремі види експорту й імпорту в Україні заборонені, у тому
числі:
·
експорт
із території України предметів, що складають національне багатство, історичне
чи культурне надбання українського народу, обумовлене відповідно до законів
України;
·
імпорт чи
транзит яких-небудь товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати
шкоди чи здоров'ю установити загрозу життю чи населення тваринного світу, чи
привести до загибелі навколишнього середовища;
·
імпорт
продукції і послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму або расової дискримінації,
геноциду і т.д., що суперечать відповідним нормам Конституції України;
·
експорт і
імпорт товарів, що здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності.
Верховна Рада
України може затверджувати конкретний список товарів, експорт і імпорт яких
забороняється, по представленню Кабінету Міністрів України.
Контроль за
виконанням даних вимог покладається на митні органи України і Міністерство
зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України.
Експорт товарів
забезпечує значну частину надходжень валюти в платіжному балансі України.
Збільшенню експорту сприяло б приєднання України до ЄС, але для цього необхідно
подбати про створення діючої конкурентноздатної ринкової економіки. Виходячи з
цього, необхідно додавати всі зусилля для збільшення експорту, але не за
рахунок зниження внутрішнього споживання, а за рахунок стимулювання розширення
експортного виробництва. Географія товарного експорту України досить
різноманітна.
Таблиця 1.2.
Географія товарного експорту України в 1999 р.
.
Країна
Обсяг, млн. діл.
Питома вага
Росія
2905
23,0
Китай
737
5,8
Туреччина
696
5,5
Німеччина
639
5,1
Італія
550
4,4
Бєларусь
548
4,3
США
502
4,0
Польща
313
2,5
Словаччина
245
2,1
Болгарія
205
1,9
Сирія
204
1,6
Пакистан
195
1,6
Тайвань
193
1,5
Єгипет
187
1,5
Молдова
186
1,4
Чехія
171
1,4
Румунія
161
1,3
Інші
425
31,1
/Вісник НБУ, грудень 2000 р. «Роль
зовнішньої торгівлі в платіжному балансі України».
На територію
України дозволяється імпорт тільки тих товарів, що по своїх технічних, фармакологічних,
санітарних, ветеринарних і екологічних характеристиках не порушують мінімальних
умов відповідних стандартів і вимог, що діють на території України. Якщо національні
стандарти відсутні, на визначений товар можуть поширюватися міжнародні або іноземні
стандарти і вимоги, що діють у ведучих країнах - експортерах цих товарів.
Необхідно відзначити, що всі стандарти і вимоги повинні офіційно публікуватися
в загальнодоступних засобах інформації України не менш чим за 60 днів до вступу
їх у дію.
До товарів, що
імпортуються на територію України, застосовується національний режим їхньої
сертифікації. Якщо ж здійснюється імпорт товарів, що не мають аналогів в
Україні, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, що здійснює імпорт або
іноземний суб'єкт господарської діяльності, що здійснює експорт, повинний
пред'явити сертифікат відповідності товару міжнародним стандартам і
вимогам.
Структура
товарного імпорту досить проста. На Росію приходиться майже половина
українського імпорту, хоча і спостерігається тенденція до його зменшення. Це
зв'язано з необхідністю закуповувати велику кількість енергоносіїв у РФ, що
складає 70 % російського експорту в Україну. Другим партнером України по
розміру імпорту виступає Німеччина. Їхня частина в імпорті України зросла з 6.2
% у 1996 році до 8.6 % у 1999 році. Третє місце в імпорті України займають США,
питома вага яких за цей же період зріс з 2.7 % до 4.0 %. Далі випливають
Польща, Італія, Бєларусь, Франція, Чехія, Великобританія, Австрія, Нідерланди.
Усі суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюють різні по своєму роду торгові і
неторгові операції, повинні погасити їх наприкінці року в цілому по країні.
Якщо держава здатна погашати свої зобов'язання протягом звітного періоду, то
така держава має достатній запас платоспроможності або ліквідності. Це є однією
з причин різних обмежень, що вводяться в країні, на виконання валютних операцій
з валютними цінностями суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Ці обмеження
стосуються усіх валютних операцій, але вони по-різному співвідносяться із
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і тісно зв'язані з валютним
контролем. У цьому полягає суть валютного регулювання.
1.2. Правові основи валютного
регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Сучасний валютний
ринок являє собою розгалужену систему механізмів, функціонування яких покликане
забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць і іноземних валют з
метою їхнього використання для обслуговування міжнародних платежів.
Найбільш істотним
і функціональним призначенням валютного ринку є забезпечення реальної волі
вибору і дій власника валюти. Тому ступінь зрілості валютного ринку визначається
не тільки масштабами валютних операцій, але і його здатністю повною мірою
реалізувати саме цю функцію.
Воля вибору
суб'єктів ринку зв'язана з їхнім прагненням одержати для себе в процесі
здійснення валютних операцій визначені матеріальні вигоди, виражені у
відповідному доході.
Отже, валютному
ринку властиві атрибути будь-якого ринку.
Невід'ємним
атрибутом валютного ринку є присутність функціональних елементів його
регулювання.
Декрет
Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного
регулювання і валютного контролю» установлює режим здійснення валютних операцій
на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження
державних органів і функції банків і інших кредитно-фінансових установ України
в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин,
порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного
законодавства.
На території
України відповідно до даного Декрету діє наступний статус валюти України:
валюта України є єдиним законним способом платежу на території України, що приймається
без обмежень для оплати яких-небудь вимог і зобов'язань, якщо інше не передбачене
Декретом або іншими актами валютного законодавства України.
Порядок
ввезення, переказ через границю, а також вивіз, переказ за кордон резидентами
і нерезидентами валюти України визначається Національним банком України. Суми у
валюті України, що були завезені, переказані, переслані на законних підставах
за кордон, можуть бути вільно вивезені, переслані, переказані назад в Україну.
Валютними
цінностями є:
Ø
валюта
України - грошові знаки у виді банкнот, казначейських квитків, монет і в інших
формах, що є в обігу і є законним платіжним способом на території України, а
так само вилучені з обігу або такі, що підлягають обміну на грошові знаки, що є
в обігу, засоби на рахунках у виді внесків у банківській і іншій
кредитно-фінансовій установах на території України;
Ø
платіжні
документи й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселя, акредитиви,
чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові і
банківські документи), виражені у валюті України;
Ø
іноземна
валюта - іноземні грошові знаки у виді банкнот, і казначейських квитків, монет,
що є в обігу і є законним платіжним способом на території відповідної іноземної
держави, а також вилучені з обігу або такі, що підлягають обміну на грошові
знаки, що є в обігу, засоби в грошових одиницях іноземних держав, що
знаходяться на рахунках або вносяться в банківські й інші кредитно-фінансові
установи за межами України;
Ø
платіжні
документи й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселя, акредитиви,
чеки, депозитні сертифікати й інші фінансові і банківські документи)» виражені
в іноземній валюті або монетарних металах.
Під валютним
регулюванням розуміється діяльність держави, спрямована на регламентування розрахунків
і порядку здійснення угод з валютними цінностями. Країни за допомогою валютного
регулювання прагнуть поставити під контроль держави валютні операції, надання
іноземним юридичним і фізичним особам кредитів і позик, ввіз, вивіз і переказ валюти
за кордон і тим самим підтримувати рівновагу платіжного балансу і стійкість
валюти. В міру поглиблення кризових явищ спостерігається тенденція розширення
сфери валютного регулювання. У багатьох країнах установлені ліміти вивозу
валюти за кордон, введена спеціальна система дозволів на надання кредитів
іноземним юридичним особам і т.д. Валютне регулювання є нормативним,
тобто здійснюється головним чином шляхом висновку міжнародних валютних угод і
видання нормативних актів. Деякі країни зобов'язують експортерів своєї країни
здавати виручені їм суми в іноземній валюті або депонувати її у визначених
ситуаціях. Валютне законодавство багатьох західноєвропейських держав
установлюють регламентацію національних валютних ринків. У багатьох країнах
валютне законодавство передбачає установлення валютних рахунків, ліміти вивозу
валюти. Необхідність валютного регулювання полягає в прагненні мінімізувати
валютні ризики.
Валютні обмеження
це законодавчі або адміністративні заборони, лімітування і регламентація
операцій резидентів і нерезидентів з валютою і валютними цінностями. Валютні
обмеження є однією з форм валютної політики.
Валютні обмеження
переслідують різноманітні цілі: вирівнювання платіжного балансу, підтримка
валютного курсу, концентрацію валютних цінностей для рішення державних поточних
і стратегічних задач.
Закон про валютне
регулювання визначає лише основні положення регулювання валютної сфери. У цьому
зв'язку велике значення мають нормативні акти в області валютного регулювання.
Валютна політика
на Україні виявилася одним зі слабких місць у програмі економічних перетворень.
У процесі
розробки програми валютного регулювання варто враховувати досягнутий рівень
розвитку валютного ринку, необхідність сприяння розвитку банківсько-фінансового
сектора, залежність економіки від автономного (критичного) імпорту (насамперед
енергоносіїв), а звідси і необхідність усілякого стимулювання збільшення
експортних надходжень і іноземних інвестицій .
Режим валютного
курсу повинний передбачати можливість його регулювання з урахуванням темпів
внутрішньої інфляції й інтересів експортерів. Останнє найбільш важливе для
України, що не має значних іноземних інвестицій і доступу до зовнішніх
кредитів, у зв'язку з чим експортери є основним джерелом іноземної валюти.
Таке регулювання
повинне здійснюватися ринковими методами.
Валютні операції
за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю.
Органи, що
здійснюють валютний контроль, мають право вимагати й одержувати від резидентів
і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, про стан
банківських рахунків в іноземній валюті в межах повноважень.
Органами
валютного регулювання в Україні є:
§
Національний
банк України – який здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних
операцій на території України, забезпечує виконання уповноваженими банками
функцій по здійсненню валютного контролю і є головним органом валютного контролю.
§
Уповноважені
банки, що здійснюють контроль за валютними операціями, що виробляються
резидентами і нерезидентами через ці банки.
§
Державна
податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними
операціями, що виробляються резидентами і нерезидентами на території України.
§
Міністерство
зв'язку України здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів і
пересилання валютних цінностей через державний кордон України.
§
Державний митний комітет
України здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей
через державний кордон України.
Національний
банк України в сфері валютного регулювання здійснює також:
- державну валютну політику, виходячи
з принципів загальної валютної політики в Україні;
- складає разом з Кабінетом Міністрів
України платіжний баланс;
- контролює дотримання ліміту
зовнішнього державного боргу України;
- видає обов'язкові до виконання
нормативні акти по здійсненню операцій на валютному ринку України;
- робить видачу ліцензій на
здійснення валютних операцій і прийняття рішень про їхнє призупинення;
- робить нагромадження, заощадження і
використання резервів валютних цінностей для здійснення державної валютної
політики.
Виходячи з цього,
валютну політику держави можна розділити на дві частини: поточна і перспективна.
Поточна складається в організації повсякденного оперативного регулювання поточної
валютної кон'юнктури, а перспективна - у здійсненні довгострокових структурних
змін у міжнародному валютному механізмі, що реалізується через участь держави в
міждержавних угодах.
1.3. Ліцензування
зовнішньоекономічних операцій.
З метою
підвищення надійності і стабільності банківської системи України, забезпечення
захисту інтересів кредиторів, вкладників комерційних банків, з метою допущення
на ринок банківських послуг України комерційних банків і банківських
організацій, умови діяльності яких відповідають установленим Національним
банком України обов'язковим вимогам і діяльність яких не загрожує інтересам
їхніх клієнтів, проводиться ліцензування діяльності комерційних банків і
організацій.
Під ліцензуванням
розуміється порядок надання права на здійснення окремих або всіх банківських
операцій комерційному банку, що з моменту реєстрації Національним банком
України одержав статус юридичної особи.
Відповідно до
Положення про порядок видачі банком ліцензії на здійснення банківських
операцій, затвердженим Постановою Правління НБУ від 06.05.98р. №181 усі
комерційні банки зобов'язані одержати ліцензію НБУ на ведення відповідних
операцій. Філії комерційних банків здійснюють банківські операції при наявності
відповідно оформленого доручення головного банку і дозволу регіонального
управління Національного банку України за місцем перебування філії банку.
Національний банк
України видає індивідуальні і генеральні ліцензії на здійснення валютних
операцій, що підпадають під режим ліцензування, відповідно до операції перерахованих
нижче. Основним документом, що регламентує порядок видачі ліцензій на проведення
валютних операцій і здійснення контролю за їхнім неухильним дотриманням є
Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і
валютного контролю" від 19 лютого 1993р. № 15-93.
Генеральні
ліцензії видаються комерційним банкам і іншим кредитно-фінансовим
установам України на здійснення валютних операцій, що не вимагають
індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Главная