Емоційний розвиток дитини раннього віку

Як видно з таблиці, за результатами дослідження в групі № 10 при визначенні загального психологічного клімату було встановлено емоційний стан 6 (35%) дітей з групи оцінено як позитивний, 11 (65%) дітей - перебувають у негативному психічному стані, 6 (30%) низького ступеню і 5 (30%) середнього ступеню. Отже психологічний клімат в групі складає - 29%, що відповідає сильному ступеню несприятливого психологічного клімату.

В групі № 2 при визначенні загального психологічного було оцінено емоційний стан 9 (53%) дітей з групи як позитивний, 8 (47%) дітей - перебувають у негативному психічному стані, 7 (41%) низького ступеню і 1 (6%) середнього ступеню. Отже, психологічний клімат в групі складає 5,8%, що відповідає незначному ступеню несприятливого психологічного клімату.

Для отримання більш конкретних результатів та виявлення особливостей міжособистісних стосунків дітей з оточуючими була проведена методика “Кольорова соціометрія", спрямована на дослідження емоційно-безпосередніх міжособистісних відношень дитини до оточуючих [9, С.113-119].

На початку проведення методики повинна була надаватись така інструкція: “По ходу проведення методики дитині надавалась така інструкція: “1. Обери колір, який тобі більше за все подобається, і розташуй його на червоному квадраті.2. Обери кольори для людей (дорослих та дітей), яких ти вважаєш самими близькими (ти їх любиш, вони тебе люблять), і розташуй фішки на синіх квадратиках.3. Обери кольори для людей, з якими ти хотів би спілкуватись, і поклади відповідні фішки на зелені квадратики.4. Обери кольори для людей, які тобі не подобаються (часто ображають, завдають тобі болю, та ї боїшся та ін), і розташуй фішки відповідного кольору на чорні квадрати."

Як і у попередній методиці, дослідження проводились у вільній ігровій формі індивідуально з кожною дитиною, інструкція доводилась до кожного у ігровій формі, індивідуально, враховуючи рівень розвитку кожної окремої дитини.

Діти із великим заохоченням поставились до виконання завдання, були позитивно налаштовані.

Узагальнені результати методики наведені у таблиці 2.2

Таблиця 2.2

Вираженість емоційно-безпосередніх міжособистісних відношень дитини до оточуючих

За результатами проведення методики в групі № 10 ставлення до себе та самосприймання у більшості дітей в цілому позитивне, певну перевагу у спілкуванні діти надають батькам та близьким родичам. Переважні, але декілька суперечливі стосунки діти мають з однолітками в групі.

В ході проведення дослідження було встановлено, що на вибір кольору фішки для когось з оточуючих часто впливає її безпосередній емоційний настрій на теперішній час, що взагалі відповідає особливостям цього віку. Якщо тато з ранку не дозволив з'їсти цукерку, то дитина під час діагностики може зазначити його серед людей, які її ображають.

Аналіз отриманих результатів за типами стосунків:

по 1-ій групі - відношення дитини до самої себе, самосприймання. Більшість дітей має позитивну самооцінку, виявляють певну демонстративність, намагаються ствердитись у сім'ї та у дитячому колективі, але шляхи для цього обирають різні.

2 дівчинки, які за попередньою методикою “Паровозик” виявили негативний психічний стан середнього ступеню, обрали для себе синій колір, що свідчить про те, що дитина жаліє себе, часто ображається з дріб'язкових причин, мрійна, схильна до фантазування, сумна.

По 2-ій групі, яка характеризує переважні узгоджені стосунки більшість дітей назвали в першу чергу своїх батьків, де хто з дітей називали своїх одногрупників.

По 3-ій групі - переважні, але де кілька суперечливі, нестабільні стосунки діти мають з однолітками. За результатами методики та спостережень можна зробити висновок, що такий вибір зумовлений віковими особливостями міжособистісних стосунків. Діти лише навчаються гратися разом, схильні до синтонії в прояві позитивних емоцій та емпатії, але негативні емоції дитини раннього віку є більш виразними і діти виявляють їх індивідуально та спонтанно.

До четвертої групи стосунків, в яких дитина відчуває антипатію, чи конфліктні стосунки, більшість дітей зазначили, що таких людей вони не мають, їх ніхто не ображає, вони ні з ким не сваряться і з усіма дружать.

До цієї категорії діти частіше за все називали дітей з групи з якими вони мали тимчасовий конфлікт, чи поведінка яких не схвалювалась вихователем, а також близьких членів родини, які застосовують до них негативні методи виховання чи якимось чином не задовольняють їх потреби.

Двоє дітей зазначили в цій групі своїх батьків, пояснивши, що батьки їх наказують, це при тому, що стосунки з батьками були також віднесені і до другої групи, як цілком позитивні.

Розглянемо один з типових випадків негативного психічного стану дитини, який спричинений незадоволенням певних потреб дитини:

Даня Г. обрав для мами зелений колір, собаки Гєри - жовтий та папуги - червоний, а про тата та бабусю навіть не згадав.

Хлопчик виховується у повній родині, але між батьками велика різниця у віці. Даня Г. часто хворіє і мама відправляє хлопчика до бабусі. Папа не працює, але вихованням сина майже не займається. При повторному тестуванні хлопчик обрав для тата чорний колір, що характеризує батька як агресивну людину, яка можливо застосовує до дитини фізичні покарання та дозволяє образи.

Така поведінка хлопчика свідчить про незадоволення потреби у спілкуванні можливий стійкий емоційний конфлікт з батьком, образа на нього.

Інший типовий випадок, Даша С. зазначила, свого брата Максима, коли він її б'є і його ж віднесла до 2-ої групи, коли не б'є. Така оцінка свідчить про ситуативність ставлення дитини до оточуючих і залежність їх ставлення від характеру взаємодії. Крім того така оцінка з боку дівчинки свідчить про її здатність надавати адекватну оцінку соціальній поведінці іншої людини.

Троє дітей зазначили у цій групі Діму Л., зазначивши, що він ображає дітей та не слухає вихователя.

Така оцінка виявляє спроможність дитини оцінювати поведінку іншого; значущість для дітей схвальної оцінки дій дорослим, значущість його авторитету у виборі партнерів.

У групі № 2 при проведенні даної методики результати були трохи інші:

по 1-ій групі - відношення дитини до самої себе, самосприймання. Більшість дітей має позитивну самооцінку, виявляють певну демонстративність, намагаються ствердитись у сім'ї та у дитячому колективі, але шляхи для цього обирають різні.

Чотири дитини обрали для себе фіолетовий колір, що може свідчити про прагнення дитини до спокою, розуміння з боку оточуючих, незахищеність від несприятливих емоційних впливів, нестійкі настрої. При цьому двоє з них при дослідженні емоційних станів в динаміці під час режимних моментів виявили стійкий позитивний стан, а двоє негативний психічний стан.

Розглянемо типовий випадок недостатньої адаптації дитини у дитячому колективі. Ілля Т. виявив негативний психічний стан середнього ступеню, при аналізі стосунків в родині стійких негативних стосунків з членами родини не виявлено, при цьому дитина не обрала жодної дитини з групи, під час спільної діяльності інтересу та ініціативи не виявляв, що може свідчити про низький рівень адаптованості хлопчика саме в групі дитячого саду.

Троє дітей обрали для себе синій колір, що свідчить про те, що дитина жаліє себе, часто ображається з дріб'язкових причин, мрійна, схильна до фантазування, сумна. Двоє з них мають показники позитивного психічного стану під час режимних моментів в групі. При аналізі їх стосунків по другій та по третій групі виявлена недостатня емоційність стосунків в родині.

Зокрема, у Оксани Т. конфлікт з бабусею та дідусем, у Максима Л. недостатньо уваги з боку батька.

Двоє хлопчиків обрали чорний колір. При цьому Кирило під час режимних моментів в групі виявив позитивний психічний стан, а Андрій негативний низького ступеню.

З аналізу подальших відповідей Кирила можна зробити висновок про недостатність близьких стосунків в родині. При цьому у третій групі він обрав п'ятьох дітей з групи, що свідчить про тісні та емоційні контакти хлопчика з однолітками і можливо прагнення компенсувати їх недостатність в родині.

У Андрія Д. ситуація схоже зворотня: при наявності достатньо позитивних стосунків в родині хлопчик обрав трьох дітей до 4-ої групи стосунків - антипатії, що може свідчити про наявність конфліктної ситуації між дітьми та відсутність взаємодії між ними.

2 дівчинки, які за попередньою методикою “Паровозик” виявили НПСсс, обрали для себе синій колір,

По 2-ій групі, яка характеризує переважні узгоджені стосунки більшість дітей, як і у попередній групі, назвали в першу чергу своїх батьків.

По 3-ій групі - переважні, але де кілька суперечливі, нестабільні стосунки діти мають так само з однолітками.

До четвертої групи стосунків, в яких дитина відчуває антипатію, чи конфліктні стосунки, більшість дітей зазначили дітей з групи, частіш за все називали Микиту, хлопчика, який за результатами дослідження має позитивний психічний стан, але намагається самоствердитись в групі тому привертає до себе увагу дітей та вихователя всіма можливими засобами, іноді виявляючи агресивність, що може свідчити про недостатній рівень навичок дитини до взаємодії з оточуючими.

Підсумовуючи результати нашого діагностичного дослідження, ми бачимо, що в групі № 10 загальний емоційний клімат носить негативний характер, в групі № 2 емоційний клімат має незначний несприятливий рівень, що швидше за все пояснюється низьким рівнем адаптації дітей до дитячого садка.

Проаналізувавши результати спостережень можна узагальнити, що емоційний дискомфорт зумовлює певні типи поведінки дітей:

діти неврівноважені, збудливі, імпульсивні.

діти схильні до усамітнення, скуті.

діти, які мають різні страхи.

Ці діти окрім загально необхідних умов емоційного комфорту в дитячому колективі потребують також спеціальної психологічної допомоги. Саме на цих дітей і буде спрямована наша розвиваючо-корекційна програма.

Після діагностичного експерименту, на основі отриманих результатів встановлено, що досліджувані у соціальному середовищі діти виявили досить різні рівні емоційного розвитку та сприятливості психічного стану. Саме цей чинник і наштовхнув нас на створення розвиваючо-корекційної програми з тими дітьми, які за результатами досліджень виявили негативні емоційні прояви та низький рівень розвитку емоційної сфери.

Висновок до розділу 2

На основі аналізу, отриманих в ході діагностичного експерименту, результатів можна зробити наступні висновки:

Загальними особливостями емоційної сфери дитини можна визначити залежність її емоційного стану від оточуючого середовища, виду, змісту та емоційної зафарбованості діяльності.

Виявлена певна залежність загального стану дитини та її поведінки від виду її спілкування. В ті дні, коли дитина отримувала спілкування з дорослим бажаної форми, вона перебувала в емоційно піднесеному радісному стані, який сприяв її розвитку в цілому. Якщо спілкування носило неадекватний для даної дитини характер, положення змінювалось на зворотне. Особливо тяжко діти переживають зміну бажаного спілкування іншим, менш бажаним.

Визначена певна своєрідність реакції дитини на оцінки дорослого. Негативні оцінки діяльності знижують її привабливість та активність дитини, а позитивні, напроти стимулювали співробітництво, сприяли розвитку дитячої ініціативи.83% та 89% дітей по групах виявили позитивний емоційний стан під час спільної з вихователем ігрової діяльності (дидактичні ігри, музичні заняття, спортивні заняття, прогулянка). Негативний психічний стан виявили 8% дітей групи № 10 при приході до групи та 5% коли повертались додому, а також 7% під час денного сну. По групі № 2 результати кращі, відповідно: 4% - ранковий прийом, 3% повернення додому, і 4% під час денного сну.

Встановлено, що якщо дитина перебуває у несприятливому емоційному стані, це істотно впливає майже на всі її функції. Дитина неохоче вступає у спільну діяльність, а іноді взагалі від неї відмовляється, знижується мовленнєва активність дитини, у дитини порушується апетит, сон, вона обирає пасивну роль під час занять, у поведінці з близькими часто виявляє негативізм та агресію.

Отже, загальний аналіз результатів проведеного діагностичного експерименту дає змогу виділити групу дітей, які потребують корекційної роботи спрямованої на покращення їх емоційного стану.

Зміст та хід проведення корекційної програми буде наведено у третьому розділі нашої роботи.

Розділ 3 .Програма розвиваючо-корекційної роботи з розвитку емоційної сфери та попередження негативних взаємодій з однолітками та дорослими

3.1 Зміст корекційної програми та хід дослідження

За результатами проведеного діагностичного експерименту були відібрані діти, які виявили стійкий негативний психічний стан під час проведення чотирьох серій методики “Паровозик” та негативне ставлення до себе та оточуючих за результатами проведення методики “Кольорова соціометрія".

При цьому слід зауважити, що під час дослідження увага приділялась особливостями емоційного стану дитини саме в соціальному середовищі групи дитячого саду, бо деякі діти, які виявили позитивний психічний стан протягом дня у дитячому садку, виявляють різкі негативні емоційні реакції під час перебування у домашніх умовах та під час спілкування з членами родини. Але наша корекційна робота буде спрямована на дітей, які виявили негативні емоційні прояви в ході режимних моментів під час їх перебування у дитячому садку, що може свідчити про низький рівень розвитку емоційної сфери та соціальної адаптації дитини.

До корекційної групи увійшли 11 дітей групи № 10, віком від 2 років 2 місяців до 3 років, з них 5 дівчаток та 6 хлопчиків.

Аналіз умов родинного виховання показав, що з обраних дітей 1 дівчинка та 1 хлопчик виховуються у неповній сім'ї, без батька (Дарина - виховується матір'ю одиначкою, у Сашка М. - батьки розлучені). Сім'ї інших дітей повні, діти виховуються у сприятливих умовах, у вихованні приймають участь обидва батьки, в усіх сім'ях, крім двох, у вихованні дітей також приймають участь бабусі та дідусі. У 9 сім'ях це єдині дитина, в двох сім'ях це другі діти. Матеріальне положення більшості сімей задовільне. Неблагополучних батьків не має.

7 дітей почали відвідувати дитячий садок з вересня 2006 року, інші 4 дітей прийшли до груп протягом останніх півроку.

Для підтвердження та уточнення результатів, отриманих в ході діагностичного експерименту, в експериментальній групі була проведена додаткова діагностична робота, спрямована на виявлення індивідуальних особливостей дітей, які виявили негативний психічний стан.

В ході дослідження були проведенні анкетування батьків щодо вивчення особистісних якостей дитини, оцінювання її невербальної поведінки, проводились індивідуальні співбесіди з батьками щодо виявлення особливостей психічного та фізичного розвитку дитини та її емоційних станів під час її перебування у домашніх умовах.

Батьками були заповнені Анкети дослідження особливостей емоційної сторони дитячо-батьківської взаємодії.

Діагностичний матеріал: опитувальник для батьків, який дозволяє опосередковано виявити ступень прояву кожної окремої характеристики взаємодії в кожній конкретній діаді (ОДБЕВ - Додаток Д). Опитувальник містить 66 тверджень, які стосуються особливостей батьківської чутливості, ставлення до дитини і характер дитячо-батьківської взаємодії.

За допомогою цього опитування були виявлені такі характеристики взаємодії:

здатність батьків сприймати стан дитини;

розуміння причин стану;

здатність до співпереживання;

почуття, які виникають у батьків у взаємодії з дитиною;

безумовне прийняття дитини;

ставлення до себе як до батьків;

переважний емоційний фон взаємодії;

прагнення до тілесного контакту;

надання емоційної підтримки дитині;

орієнтування на стан дитини при утворенні взаємодії.

Кожна характеристика діагностується за допомогою 6 тверджень. Три з них носять позитивний характер. Згода з цими твердженнями - свідчить про високий ступінь визначеності якості. Три інших твердження носять негативний характер. Згода з цими твердженнями виявляє низьку ступень визначеності даної якості.

Ступень своєї згоди з запропонованими твердженнями можна висловити за допомогою п'ятибальної шкали, розташованої в правому боці листа опитувальника. Таким чином, заповнюючи анкету батьки шість разів висловлюють ступінь своєї згоди з твердженнями, які стосуються кожної з зазначених характеристик взаємодії. Наявність тверджень, які мають позитивну та негативну спрямованість, дозволяють виявити протиріччя в судженнях батьків і підвищують достовірність отриманої оцінки.

На початку дослідження було вивчено зміст блоків за якими проводиться оцінка отриманих відповідей:

До першого (сприймаючого) увійшли характеристики, які відбивають особливості сприймання - розпізнання емоційного стану партнера взаємодії.

У другий блок (ставленєвий) увійшли характеристики реагування батьків на той чи інший стан, що визначають його ставленням до дитини.

Третій блок складають зовнішні особливості поведінки дитини та батьків - такі поведінкові прояви, які є інтегрованими характеристиками емоційної сторони взаємодії. Батькам надавалась така інструкція: “Шановні батьки! Оцініть, використовуючи п'ятибальну шкалу, чи справедливі для Вас наступні твердження."

Шкала:

Для отримання стандартних балів, якими було б зручно характеризувати виокремленні характеристики, “сирі" були переведені по формулі:

(а+b+c-d-e-f+13) /5,де а, b, c - оцінка позитивних тверджень;

d, e, f - оцінка негативних тверджень.

Знак (-) перед твердженнями d, e, f визначає, що для них використовується інтравертована шкала оцінок: якщо за відповідь “Абсолютно вірно" для позитивного твердження дається 5 балів, то за відповідь “абсолютно вірно" для негативного твердження дається один бал.

Таким чином, ступень визначеності кожної характеристики може змінюватись від 1/5 до 5 балів.

Батьки із заохоченням поставились до опитування і були дуже зацікавлені у результатах дослідження.

За результатами проведеного дослідження було встановлено, що батьки не завжди розуміють та враховують емоційні стани своєї дитини, не знають чи не бажають зважати на її вікові особливості.

25% батьків не вміють впоратись з негативної поведінкою своєї дитини.

65% батьків зазначили, що головним вважають розумовий розвиток своєї дитини і мало уваги приділяють моральному вихованню та розвитку емоційної сфери дитини.

73% батьків зазначили, що не мають достатньо часу для виховання і визнають, що не завжди правильно чинять відмовляючи дитині у спільній діяльності.

47% батьків вважають, що постійне схвалення дій дитини може її розбещити. Батьки не розуміють, а когось навіть дратує, що дитина не може самостійно погратись і постійно кличе дорослого щоб показати, що вона зробила.

Отримані результати були підраховані за кожною з зазначених характеристик та по блоках. Найнижчий бал отримали такі характеристики, як здатність батьків до співпереживання - 3,2 бали, ставлення до себе як до батьків - 3,6 бали та надання емоційної підтримки дитині - 3,6.

Під час бесід з вихователями та спостереження за дітьми були виявленні індивідуальні особливості дітей, які були враховані під час проведення занять в ході корекційної роботи.

Розглянемо типові недоліки у вихованні, виявлені під час дослідження на наступному прикладі:

Ярослав, 2 р.11 м., результати діагностичного експерименту свідчили про стійкий стресовий стан, внутрішній конфлікт; прагнення вийти з несприятливої ситуації; недостатність емоційної відгукуваності з боку оточуючих; можливий страх самітності.

Під час спостереження та бесіди з батьками було встановлено, що в дитячому колективі дитина цілком адаптована, має добрі стосунки з більшістю дітей, дуже добре ставиться до вихователя, постійно шукає її підтримки, домагається схвалення своєї поведінки, прагне до спільної з дорослими діяльності. Але останнім часом у хлопчика дуже часто змінюється настрій, іноді він поводиться агресивно, а іноді буває дуже пасивним і не виявляє зацікавленості до групової діяльності. У хлопчика погіршився апетит.

В бесіді з батьками було встановлено, що в домашніх умовах хлопчик дуже ревниво ставиться до бабусі, яка більше уваги приділяє двоюрідному старшому брату Колі, який мешкає разом з ними. .

Під час проведення діагностики обрав по 2-ій групі стосунків для „Миколкиної бабусі” жовтий колір, що свідчить про значущість спілкування цієї людини з дитиною, прагнення бути ближче до цієї людини.

До того ж батьки дуже молоді люди приділяють дитині мало уваги і їх вчинки іноді досить непослідовні, тобто вони дають обіцянки дитині, які потім не виконують. До того ж слід відмітити, що хлопчик перебуває на межі третього року життя, що може свідчити про прояв негативізму, як кризи третього року

Тому, у Яріка загострене відчуття несправедливості по відношенню до нього з боку оточуючого середовища, виявляється вразливість емоційного стану, внаслідок чого він іноді виявляє агресію по відношенню до оточуючих, а іноді буває дуже пасивним.

В ході проведення корекційної програми з батьками дитини були проведені індивідуальні консультації з приводу критичного періоду у розвитку дитини, звернута їхня увага на методи та засоби виховання, а також надані практичні рекомендації, які допоможуть переглянути їх стосунки з дитиною та уникнути негативних проявів у поведінці хлопчика.

На основі отриманих досліджень була розроблена розвиваючо-корекційна програма в ході якої проводились групові заняття з дітьми, спрямовані на розвиток емоційної сфери дитини, навчання розрізняти певні емоційні стани, покращення міжособистісних стосунків між дітьми. Проводилась індивідуальна робота з дітьми та їх батьками.

Розвиваючо-корекційна програма проводилась протягом одного місяця, складалась з 15 занять по 15-20 хвилин (Додаток З). Для проведення занять група була поділена на дві підгрупи по 9 дітей в кожній. Вся програма була розподілена на три етапи.

Кожне заняття складалось з 4-5 вправ, в ході яких діти навчались розпізнавати певні емоційні стани, спілкуватись один з одним ввічливо, виявляти позитивні почуття, регулювати свої емоції, співвідносити емоції з відповідними ситуаціями та пояснювати їх. Також, в ході занять діти засвоювали не лише вербальні засоби висловлення емоцій, а і їх мімічні та пантомімічні прояви. В ході проведення занять застосовувались методики релаксації, елементи казко-терапії, в ході якої діти зображуючи тварин та казкових героїв вчились виявляти емоції та співвідносити їх.

Перший етап: “Знайомство”.

Мета: встановлення комунікації в групі між дітьми та психологом та між собою.

Перший етап ознайомчий, складався з двох занять, був спрямований на налагодження доброзичливого відношення дітей один до одного, створення емоційно розкутої обстановки.

Під час занять багато уваги приділялось емоційному настрою в групі і особливо важливим було налагодження особистого контакту між кожною окремою дитиною та психологом. На початку заняття та у кінці було обов'язковим особисте вітання. Протягом заняття окрім спільних завдань діти виконували і індивідуальні. В групах була створена атмосфера злагоди та доброзичливості, кожна дитина отримувала схвалення та відчувала підтримку як з боку дорослого, так і з боку одногрупників.

Така атмосфера допомогла дітям покращити їхню самооцінку, підвищити впевненість у власних силах, а також зблизила дітей між собою.

Наведемо приклади вправ, які проводились під час ознайомчого етапу:

Вправа “Ласкаве ім'я": Ведучий запитує кожну дитину її ім'я, потім просить всіх дітей разом назвати її ласкаво... .

Вправа “Прикрасимо домівку": беремо обруч і уявімо, що це наш будиночок. На столі лежать різні предмети, якими ви можете прикрасити свій будиночок. Оберіть найкращі речі та принесіть їх до обруча. Протягом заняття ведучий заохочує дітей, запитує чому вони обрали той чи інший предмет.

Далі іде поступовий перехід до іншої вправи.

Вправа “Хто-хто в будиночку живе": Діти стають навколо обруча. Ведучий пропонує назвати їм будь-яких тварин. Потім ведучий звертається до кожної дитини: “Хто-хто в теремочку живе? ” Малюки відповідають називаючи свою тварину, а діти разом називають його ласкаво. Дитина входить до обруча.

Вправа “Привітик”: На великому аркуші ватману діти обводять свої долоні різнокольоровими фломастерами. Всі один одному помахали долоньками. Ватман вивішується на стіні на рівні очей дітей.

Другий етап: “Визначення настроїв та емоцій"

Мета: оволодіння навичками розпізнавання емоційного стану, навчити дітей використовувати міміку та пантоміміку при висловлюванні емоцій та їх визначенні.

Протягом другого етапу було проведено вісім занять:

Заняття № 3 “Веселий - сумний"

Мета: висловлювання веселих та сумних емоцій, знайомлення дітей з методами саморегуляції.

Заняття № 4 “Веселий - сумний"

Мета: висловлювання радісних та сумних емоцій, зняття емоційної напруги.

Заняття № 5 “Боязкий - сміливий"

Мета: знайомство з відчуттям страху; висловлювання почуття страху в міміці та пантоміміці; оволодіння засобами подолання почуття страху.

Заняття № 6 “Боязкий - сміливий"

Мета: продовження знайомства з почуттям страху і засобами його подолання

Заняття № 7 “Настрій” (в зображені)

Мета: оволодіння навичками розпізнавання емоцій за графічними зображеннями.

Заняття № 8 “Веселий - сумний” (за голосом)

Мета: оволодіння навичками виразної мови

Заняття № 9 “Настрій” (в рухах)

Мета: впізнання почуттів за виразними рухами.

Заняття № 10 “Когітки та лапки”

Мета: закріплення навичок впізнання емоцій.

Під час зазначених занять проводились у різних варіаціях вправи, які були спрямовані на оволодіння дітьми навичками визначення емоцій за графічними зображеннями (“Листоноша", “Матрьошки”)

Ось, наприклад, Ведучий - листоноша, роздає дітям конверти з піктограмами тварин, які відображають різні емоції. Діти дістають піктограми і називають настрої своїх персонажів. Потім ведучий просить дітей показати такий самий настрій.

Після цього проводилась вправа “Матрьошки". Група ділилась навпіл. Одній групі роздавали веселі та сумні матрьошки, які вони ховають за спиною, зображують настрій своєї матрьошки. Інші діти встають навпроти і намагаються відгадати який це настрій. Потім вони міняються.

Далі проводиться вправа “Вітерець" - дітей стають в коло. Ведучий пропонує їм перетворитись на вітерець: “Вранці вітерець прокинувся і побачив, що день сьогодні теплий сонячний. І вітерець закружляв поволі, ласкаво і ледве чути. Але ось погода зіпсувалась. Налетіли темні хмари, закапав дощик, здіймався страшний вітер і прогнав хмари. На небі знов виглянуло сонечко, і вітерець заспокоївся”...

Після чого проводиться вправа на релаксацію.

Перші сеанси аутотренінгу з застосуванням релаксації тривали 3-5 хв. Дітям пропонувались прості вправи на розслаблення окремих груп м'язів без фіксації уваги на диханні (комплекси розроблені М. Чистяковою). Поступово тривалість занять збільшувалась до 10 хв. Виконувались вправи на розслаблення окремих груп м'язів з фіксацією уваги дитини на диханні.

Третій етап: “Доброта” - підсумковий

Мета: розвиток почуттів емпатії, комунікативних навичок; закріплення знань про емоції.

Заняття № 11 “Мама та малюк"

Мета: розвиток почуття емпатії, самоконтролю.

Заняття № 12 “Кошик настрою"

Мета: закріплення знання про емоції (радість, зазнайство).

Заняття № 13 “Сум"

Мета: закріплення знань про емоції (сум); розвиток навичок спілкування.

Заняття № 14 “Мирись, мирись”

Мета: розвиток навичок спілкування

Заняття № 15

Мета: Підсумкове заняття.

На останніх заняттях діти вже самостійно виявляли один до одного теплі почуття, обіймались, висловлювали один одному подяку та підтримку. З бесід з вихователями з'ясувалось, що ті діти, які відвідували тренінгові заняття, пропонували іншим грати у ті ігри, які вони вивчили під час занять, проводили релаксаційні вправи, робили зауваження тим дітям, які ображали інших.

Розглянемо результати отримані за нашою програмою на декількох типових прикладах:

Даня Г (див.2-ий розділ) до проведення корекційної програми, виявляв певне агресивне ставлення до однолітків, пасивно поводився на заняттях, не виявляючи зацікавленості, під час малювання обирав коричневі та чорні фарби і малював лише “грязь", відмовляючись виконувати завдання вихователя. Після проведення вправи “Привітик”, коли всі діти за допомогою фломастерів на ватмані малювали свої долоні, він декілька днів і в садочку, і вдома малював свою долоню, і якщо спочатку він так само обирав темні кольори, то згодом поступово перейшов до червоного, а потім спробував усі інші, що правда з пропозиції вихователя. Слід також відмітити, що до цього часу всі пропозиції вихователя викликали у хлопчика зворотну реакцію. З вихователем була також проведена консультації, на якій були дані поради, щодо застосування методу активного слухання та спрямування спілкування з Данею на його тварин, яких хлопчик дуже любить (про них ми згадували у другому розділі).

Як відмітила сама вихователька, коли хлопчик побачив, що його слухають та ним цікавляться, зворотна реакція була дуже емоційною, хлопчик майже два дні не відходив від вихователя та весь час розповідав їй про свою собаку та її цуценят. Вихователька запропонувала Дані побудувати з конструктора для його собаки великий будиночок і запросила дітей їм допомогти. Діти охоче прийняли пропозицію, і якщо раніше Даня не дозволяв нікому будувати разом з ним, то тепер вони майже протягом тижня разом з Яріком та Антоном лише будували будиночки.

Також з бесід з вихователями та подальших спостережень було виявлено, що діти частіше стали пояснювати свої емоції вербально.

Ярік під час обіду сидів дуже сумний і не їв. Вихователь запитала, яке зараз у нього обличчя і чому. Хлопчик відповів, що йому сумно, бо він хоче до мами. Тоді вихователька запропонувала уявити, як зрадіє мама, коли прийде за ним в садочок, а її хлопчик вже все поїв, поспав і чекає на неї: “Яке обличчя буде у мами? ”. Ярік відповів веселе і показав. А якщо навпаки? Після чого хлопчик одразу повеселішав та швидко поїв.

В ході проведення розвиваючо-корекційної програми виникли певні складності з двома хлопчиками: Діма П. та Даня О.

Обидва хлопчики зовсім не розмовляли і погано йшли на контакт, спочатку взагалі відмовлялись залишати групу. Вони постійно грались один з одним, не підпускаючи до себе інших дітей. Поступово, протягом занять нам вдалось налагодити контакт з Дімою П., ми вивчили з ним віршик, який у вечері розповіли мамі, після цього хлопчик почав казати доброго ранку та до побачення вихователю та дітям, чого до цього категорично не робив. Не звертаючи увагу на дуже слабкий розвиток мовного апарату хлопчика, вихователю та матері було запропоновано, частіше заохочувати дитину до публічних виступів. Згодом хлопчик вже сам почав виходити під час занять та потроху розмовляти.

В свою чергу Даня О., дивлячись на свого друга, спочатку сердився і ревнував його до інших дітей, виявляючи при цьому агресивність та негативні емоційні прояви. Ми спробували переключити його увагу на інших дітей. Вихователь запросила його разом з дівчаткам попити чай з ляльками, Даня спочатку неохоче погодився, але наступного разу, прийшовши до групи, сам підійшов до столику і почав садовити ляльок, а потім покликав Дарину гратись з ним.

Згодом мама розповіла, що приходячи додому, після занять з психологом, Даня О. показує, як він виконував вправи, хоча в перші дні він лише стояв у куточку і дивився. Така поведінка свідчила, про сором'язливість малюка та його невпевненість. Тому індивідуальна робота з ним була спрямована саме на розвиток впевненості та заохочення до самовираження. За допомогою дітей ми постійно заохочували Даню до публічних виступів, навіть коли він просто виходив перед групою, всі схвально аплодували. Поступово йому це сподобалось і він почав виявляти ініціативу, і згодом став приймати активну участь у заняттях. Але в присутності сторонніх людей він знов закривався і категорично відмовлявся спілкуватись.

Під час індивідуальної консультації було встановлено, що батько та мати хлопчика військові, коли Дані було трохи більше року він сильно захворів, тому мама відправила його до бабусі в село на оздоровлення, де він провів більше ніж півроку, перший час хлопчик дуже сумував за мамою. Бабуся та дідусь намагаючись забавити дитину попереджали всі його бажання, виконували всі його примхи у їжі і розмовляли з ним дитячими словами. До того ж бабуся ставилась до виховання онука з гіперопікою, ніколи не відходила від нього і в разі якщо хлопчик виявляв будь-яку самостійність лякала його чужими дядьками та “Бабаєм". Після повернення додому хлопчик сильно змінився, у нього почалась сильна алергія на велику кількість продуктів, він став дуже погано їсти, відмовлявся розмовляти і спілкувався з батьками лише за допомогою жестів та виразних поглядів. Хлопчик постійно намагався усамітнитись у свої кімнаті і грався там наодинці, що цілком задовольняло батьків, які були зайняті своїми проблемами.

Отже, поведінка Дані О., характеризує типовий випадок недостатньої інтенсивності спілкування з боку батьків та однолітків, і зворотною ситуацією з боку бабусі, яка була “занадто” активна та ініціативна і не залишила місця для ініціативи дитини.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5