Вплив дитячо-батьківських відносин на рівень тривожності у дітей молодшого шкільного віку

В - високий рівень;

С - середній рівень;

НС- нижче середнього рівень;

Н - низький;

Діаграма№2.

Умовні позначки:

- середній рівень;

- високий рівень;

- нижче середнього рівень;

- низький рівень;

Таким чином, ми констатуємо, що більшість батьків не мають достатній рівень знань про особливості віку своєї дитини, про форми, способи, методи виховання.

Серія 5.

Проаналізувавши відповіді батьків, ми одержали наступну картину батьківського відношення до дітей:

Оптимальні батьківські відносини до дитини спостерігаються в 10 родинах (33 %).

До нейтрального рівня можна віднести 14 сімей (47 %).

Батьківські відносини, що носять негативний характер, виявляються в шести сімях (20 %).

За результатами цієї методики ми бачимо, що більшість сімей використовують неефективні відносини з дитиною, що приводить до збільшення рівня тривожності у дітей.

Порівнюючи дані за цією методикою і результати тестів, спрямованих на обстеження дітей, ми виявили, що порушення в батьківських відносинах до дітей впливають на їхній емоційний стан, зокрема, на прояв тривожності.

Таблиця 5.

В - високий рівень(10 сімей);

С - середній рівень(14 сімей);

Н- низький рівень(6 сімей).

Таким чином, у результаті проведеного дослідження, підсумовуючи отримані результати, ми виділили рівні дитячо-батьківських відносин у сімї. Критеріями визначення рівнів дитячо-батьківських відносин для нас з'явилися:

- дитячі відносини до батьків;

- знання батьків про виховання дитини;

- батьківське відношення до дітей.

Високий рівень - характеризується достатнім обсягом знань і уявлень батьків про виховання дитини. Дитина в сімї почуває себе комфортно і затишно. Батьки поважають свою дитину, схвалюють її інтереси і плани, намагаються в усьому допомогти їй, заохочують її ініціативу і самостійність.

Середній рівень - характеризується недостатнім обсягом знань і уявлень батьків про виховання дитини. Батьки порушують взаємини з дітьми, дитина почуває себе самотньо, вони не надають їй самостійності.

Низький рівень - характеризується незнанням батьків про виховання дітей. Дитина не удоволена своїм сімейним станом, має підвищену тривожність. Батьки сприймають свою дитину поганою, непристосованою, невдачливою, випробують стосовно дитини дратівливість і образу.

Результати проведеного нами дослідження показали, що середній і низький рівні в розвитку дитячо-батьківських відносин викликають особливу увагу, тому що у відносинах батьків з дітьми просліджуються деякі порушення, що позначаються на появі у дітей тривожності.

На наш погляд, причинами, зростання тривожності у дітей, є те, що:

- у батьків не сформоване повне увлення про виховання дитини;

- дитина не відчуває себе затишно і комфортно в сімїі (вона не задоволена своїм положенням усімї );

- діти ростуть в умовах дефіциту добра, ласки, любові; бояться покарання;

- у сімї - несприятлива обстановка; надмірна опіка.

Результати діагностичного етапу представлені в діаграмі №3.

Умовні позначки:

-високий рівень (9 дітей);

- середній рівень (15 дітей);

-низький рівень (6 дітей);

Для подолання тривожності у дітей, викликаної порушеннями в дитячо-батьківських відносинах, нами була складена програма, спрямована на їхню корекцію.

2.3 Програма занять з корекції сімейних взаємовідносин

Програма і методика проведення:

Мета тренінгу: підвищити батьківську ефективність учасників.

Завдання тренінгу:

* поглибити пізнання батьками самих себе, своїх психологічних особливостей, усвідомлення своїх дітей і думок, зміцнення позитивних якостей особистості, набуття навичок адекватної поведінки у певних соціальних ситуаціях (використовується «Вікно «Джохарі» як модель саморозкриття людини в соціальному оточенню;

* вивчити світ дитинства як такий, поглибити пізнання своєї дитини, и вчинків, емоцій, думок;

* на підставі вищезгаданого знайти оптимальні шляхи спілкування з дитиною; пошук та використання адекватних методів виховання й розвитку дитини на основі її повного прийняття;

* надати батькам можливість обговорювати певні конкретні проблеми і разом знаходити засоби їх вирішення;

* активізувати членів групи з метою допомогти самому собі.

Регламент тренінгу. Тренінг складається з 24 годин (12 занять по 2 години). Заняття проходять раз на тиждень або частіше в залежності від можливостей учасників.

Методичні прийоми, що використовуються під час тренінгу. Рольова гра, дискусія, брейн-стормінг, розгляд реальних проблемних ситуацій учасників тренінгу, аналіз власного життєвого досвіду, обговорення поданої інформації.

Програма проведення тренінгу батьківської ефективності.

Заняття 1.

1. Знайомство. Учасники по черзі називають своє ім'я або псевдонім, та повідомляють (за бажанням) деяку інформацію про себе (вік, місце роботи тощо).

2. Запит та очікування учасників тренінгу. Батьки по колу відповідають на питання: “Що привело Вас у групу? Чого ви очікуете від групи?”

3. Розповідь ведучого щодо мети тренінгу, його завдань, можливостей, правила групи, укладання групового контракту (не запізнюватись, не пропускати заняття, дотримуватись правил групи тощо).

. Правила групи:

* всі обговорення і дії відбуваються за принципом «тут і зараз» (якщо учасники заздалегідь не обумовлюють, що розглядається ситуація з минулого або з майбутнього);

* учасники відкрито виявляють свої думки, почуття;

* члени групи говорять від себе («я гадаю», «мені здається»); . * в дискусії учасники звертаються до конкретної людини;

* учасники не оцінюють одне одного, а описують те, що відбувається.

4. Зворотний зв'язок. Учасники тренінгу (в тому числі і ведучий) висловлюють свої почуття, що виникали у них під час першої зустрічі, роблять пропозиції щодо подальших занять.

5. Ритуал прощання (повторюється щоразу в кінщ зустрічі). Усі стають по колу, обіймають один одного за плечі, заплющують очі, повільно хитаються вліво-вправо в розслабленому стані.

Заняття 2.

1. Проговорення незавершених почуттів. Батьки говорять те, що вони не встигли сказати на попередньому занятті, те, що вони бажають сказати групі зараз.

2. Розповідь учасників групи про себе від імені предмета, який «багато знає про свого господаря». Наприклад, від імені годинника, прикрас, одягу тощо. Розповідь починається словами «Мій господар ...»

3. Розгляд концепції Е. Берна щодо трьох станів особистості.

Теоретичний підхід Е. Берна до трьох основних моделей особистості.

Е. Берн вважає, що у кожної людини набір його поведінкових (поведінкові зміни звичайно супроводжуються емоційними) схем співвідноситься з певним станом його свідомості. А з другим психічним станом, часто несумісним з першим, буває пов'язаний вже другий набір схем. Ця відмінність призводить до висновку про існування різних станів «Я» людини. Берн виділяє три основні категорії стану людини:

1) стани Я, схожі з образами батьків; 2) стани Я, спрямовані на об'єктивну оцінку реальності;

3) стани Я, які діють з моменту їх фіксації в ранньому дитинстві.

На підставі цієї класифікації Берн називає три моделі особистості людини, в основі яких - перевага одного з станів особистості.

Перша модель - в станах особистості переважає батьківський компонент. Завдяки цьому компоненту людина може ефективно грати роль батька (матері) своїх дітей. Завдяки батьківському компоненту багато наших реакцій стали автоматичними, що допомагає зберегти час і енергію. І людина може присвятити себе вирішенню більш важливих життєвих проблем. Втой же час, в разі порушення рівноваги неадекватного збільшення впливу батьківського компоненту людина починає повчати других, вказувати їм на помилки, оцінювати дії інших, намагається сховати свої слабкі сторони, некритично ставиться до власних дій.

Друга модель - в станах особистості переважає дитячий компонент. В багатьох відношеннях дитячий компонент - одна з найцінніших складових частин особистості, що вносить у життя людини радість, чарівність, безпосередність, спонтанність. Дитина -це джерело інтуіції, творчості. Але якщо дитячий компонент переважає усі інщі, то він може проявлятись у неслухняності, хаотичності та неконтрольованій поведінці.

Третя модель - в станах особистості переважає дорослий компонент. В цьому разі людина спрямована на раціональну переробку інформації, адекватну оцінку будь якої ситуації для того, щоб ефективно взаемодіяти з оточуючим світом.

Але в разі неадекватно великого впливу даного стану особистості, людина починає вести себе немов комп'ютер, вона позбавляє себе багатьох радощів життя, емоцій.

4.Дискусія. Обговорюються моделі особистості і їх адекватність щодо соціальних умов життя людини та проблем, які кожен вирішує. Наголошується на «слабких» і «сильних» властивостях кожної моделі. Ведучий наголошує на відносності «сили» та «слабкості, бо в кожній конкретній ситуації необхідно робити переоцінку цінностей і по-новому осмислювати власні способи реагування на ситуацію.

5. Опрацювання питания «витіснення» «дитини» із своєї особистості. За результатами тестування для кожного з батків на дошці будується модель особистості (у вигляді діаграм), де кожна складова частина займає певне місце. Якщо показники «дитини» набагато менші від, інших складових частин особистості, то можна припустити, що людина витиснила зі своєї свідомості цю важливу частинку «Я». Серед причин цього явища можна назвати особливості сімейного виховання, де «дитина» пригнічувалась: певні соціальні стереотипи суспільства, які стимулювали дотримання норм, правил, порядку (в багатьох випадках вони були неадекватно суворими). Під впливом цих чинників у людини в дитинстві формувались скутість, пасивність, невпевненість у своїх силах, страх зробити помилку. У багатьох випадках людина, що не втратила дитячої безпосередності та життєрадісності в душі, на рів поведінки не виявляє цих корисних якостей. Тому наступна вправа спрямована на «повернення» власної «дитини» до душі, інтегрування її в особистість.

6. Обговорення членами групи почуттів, що виникли у процесі виконання вправи. Чи вдалося всім розслабитись? Чи легко було виконувати завдання?

8. Ритуал прощання.

Заняття 3.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Психологічна гра «Асоціації». Один з учасників групи виходить з кімнати, інші домовляються між собою (бажано домовлятися лише за допомогою жестів), кого з присутніх вони загадали. Далі учасник, який виходив, за допомогою запитань намагається вгадати, кого усі загадали. Запитання мають ставитись у певній формі, а саме: «Якби ця людина була деревом, то яким? Якби - будинком. то яким? Якби - їжею, то якою?» Кожне запитання ставиться одній людині, яка відповідає, маючи на увазі задуманого учасника. Після декількох відповідей у члена групи, що виходив, складається певний збірний образ загаданої людини. Тому можна намагатись вгадати, кому цей образ належить. На це дається дві спроби. Якщо після двох спроб загаданий учасник не названий, його називає ведучий. А якщо учасника вгадали - він виходить і сам намагається визначити людину, яку загадали цього разу.

3. Заповнення «Листа мети». Батьки заповнюють «Лист мети». Для цього на аркуші паперу кожний учасник малює будинок. На даху будинку батькам пропонується написати мету, яку вони ставлять перед собою у процесі виховання, розвитку своєї дитини. На стіні - завдання, вирішивши які можна досягти даної мети. На стежці, яка веде до будинку, записуються методи, способи вирішення завдань. Справа і зліва від стежки - бар'єри, перепони, які заважають досягти вказаної мети.

4. Обговорення. Перед обговоренням ведучий нагадує про можливість задавати питання на розуміння сказаного. Ці питання починаються зі слів «Якщо я правильно тебе зрозумів...» Учасники тренінгу обговорюють мету, завдання, методи, бар'єри, таким чином краще їх усвідомлюючи. В такій дискусії батьки також дізнаються про думки інших, бачать нові варіанти, переоцінюють або змінюють свої думки. Ведучий звертає увагу на:

* занадто загальні фрази (з цьому випадку важко контролювати успішність своєї діяльності);

* занадто конкретні фрази (не завжди можна передбачити розвиток подій і тому важко досягати дуже конкретної мети);

* мету і завдання, які задані зовні (вони не враховують запит і можливості дитини. и внутрішні потреби, можливості).

5. Дискусія на тему: «Чого ми чекаємо від наших дітей?» Батьки по колу висловлюють свої думки, ведучий записує їх на планшеті (дошці). Потім очікування аналізуються з використанням таких критеріїв:

* реальність - нереальність очікувань;

* наявність суперечностей очікувань у різних членів групи (особливо звертається увага на суперечності у подружжя);

* чи є серед очікувань те, що батькам не вдалось досягти в житті (і тепер вони за будь-яку ціну намагаються спрямовувати зусилля дітей саме в цьому напрямі, не зважаючи на бажання, можливості дитини).

6. Вправа «Воскова паличка». Учасники групи розташовані по колу близько один від одного. Руки долонями виставлені на рівні грудей в середину кола, вони трохи зігнуті в лініях. У колі - «воскова паличка», її ноги «прибиті» до підлоги, а кісток у неї нема. Паличка, заплющивши очі, хитається, а група м'яко «перепасовує» її від одного члена групи до іншого. Ця гра - тест на групову єдність, тривожність, напруженість.

7. Ритуал прощання.

Заняття 4.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Учасники описують свій настрій у вигляді кольорів. Наприклад, синій, сірий або червоний у жовту клітинку Учасник, у якого поганий настрій (чорні, сірі тони), сідає у центр кола і заплющує очі. Всі інші кладуть на нього долоні рук і, заплющивши очі, в думках передають йому позитивну енергію (2-3) хвилини. Після вправи член групи, який сидів у колі, розповідає про свої почуття під час проведення вправи.

3. Згадка найперших дитячих вражень. Всі зручно сідають, заплющують очі, згадують 2-3 найперші враження власного дитинства. Учасники обговорюють пригадані враження, називають свій вік під час згадуваних подій. Ведучий звертає увагу батьків на те, які емоції (негативні чи позитивні) викликають згадувані враження.

4. Дискусія членів групи щодо життєвих «сценаріїв» людини. Ведучий подає інформацію до роздумів, потім відбувається обговорення. Доля кожної людини визначається в першу чергу ним самим, його вмінням мислити, розумно ставитись до всього, що відбувається в навколишньому світі. Людина сама планує власне життя. Але абсолютно все, що відбу-вається в оточенні дитини з моменту її народження (особливо в домовленнєвий, а отже, несвідомий період життя), впливає на його подальший розвиток, його життєвий «сценарій».

Не зважаючи на великий вплив програмування у ранньому дитинстві, воно все ж не є фатальним. У подальшому розвитку людини більш пізні впливи, передусім ті, що пов'язані з вербальною (словесною) інформацією, можуть бути відкинуті особистістю і тим самим хоча б частково виправлені.

5.Розгляд чинників, які впливають на розвиток і формування особистості.

Дискусія з питання: «Які чинники впливають на розвиток особистості?». Учасники висловлюють свої думки. Ведучий записує їх на планшеті.

6. Воскова паличка.

7. Ритуал прощання.

Заняття 5.

1. Проговорення незавершених почуттів.

Вправа «Поглянь на світ очима дитини». Учасники групи присідають і навприсядки пересуваються по кімнати, розглядаючи таким чином навколишнє середовище. Ведучий стає серед кімнати (він - фізична модель дорослої людини).

Ведучий звертає увагу на те, що при такому положенні тіла (голова учасників знаходиться приблизно на рівні голови дитини) оточуючі предмети бачаться своєрідно: шафи ніби зависають над людьми, доросла людина здається недосяжно високою, з піднятою рукою сидіти або йти не дуже зручно (а саме в такому положенні діти часто ходять поруч з дорослими).

Особливості дитячого мислення. «Марсіанське» мислення дітей.

Діти сприймають своєрідно не лише фізичне оточення, а й слова дорослих. Можливі такі варіанти інтерпретації інформації дорослого:

що має на увазі дорослий з точки зору його власних слів;

який семантичний зміст закладений у висловлюванні;

який зміст дістане з висловлювання дитина.

Батьки згадують і обговорюють приклади з власного досвіду.

4. Навіювання у батьківсько-дитячих відносинах.

Інформація ведучого про навіювання, його значення у батьківсько-дитячих відносинах. Навіювання - процес впливу на психічну сферу людин, який пов'язаний з некритичним сприйняттям інформації. У процесі розвитку дитина отримує величезну кількість інформації без її критичного сприймання і повного розуміння. Тому для батьків є важливим враховувати фактор навіювання при спілкуванні з дітьми.

Психологами розроблені побажання, які допоможуть батькам уникнути проблем, пов'язаних з навіюванням:

Давати час собі.

Давати час йому.

* Не навіювати негативне.

* Навівати позитивне.

* Не навіювати нереального.

* Будьте впевнені.

* Давати відпочинок від навіювання.

* Приклад - під знак запитання.

* Поважати таємницю.

* Зважати на стан (власний і дитини), а також обставини ситуації.

5. Гра «Згоден - Незгоден».

Члени групи розставляють стільці біля протилежних стін кімнати. 3 одного боку на підлогу виставляється табличка «Згоден», з протилежного - «Не згоден». Ведучий зачитує твердження. Ті учасники тренінгу, які погоджуються із твердженням, переходять до сторони з табличкою «Згоден». Котрі не погоджуються, переходять до сторони з табличкою «Не згоден». Далі відбуваються відстоювання учасниками груп своєї точки зору. Учасники, які поміняли свою точку зору в ході дискусії, можуть змінювати своє місце знаходження.

Твердження для розгляду.

* Я вважаю, що маю знати все, про що думає моя дитина. (Ні.)

* Я мрію про те, щоб моя дитина досягла в житті того, що не здалося мені. (Ні.)

* Треба намагатись виконувати всі вимоги дитини. (Ні)

* Не можна бути другом власній дитині. (Ні)

* Сувора дисципліна в дитинстві розвиває сильний характер. (Ні.)

* За суворе виховання діти дякують потім (Ні.)

Адекватні відповіді (за А. Варгою і В. Століним) наведені в дужках після тверджень.

Після завершення дискусії коротенький підсумок кожного учасника (у вигляді додатку, фрази).

Ведучий у процесі гри слідкує за дотриманням правил дискусії, робить узагальнення, пропонує навести приклади конкретних ситуацій. В разі недостатньої жвавості дискусії, він може штучно загострити ситуацію. привнести в обговорення ігровий момент, емоційність.

6. Ритуал прощання.

Заняття 6.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Вправа на підготовку до роботи з образами. Учасники групи займають зручне положення, заплющують очі і викликають у своїй уяві образ (картинку), який відповідає фразі «Щасливий день». Через 1-2 хвилини учасники у довільному порядку розповідають, який образ у них виник. Кожен учасник групи має назвати 4-5 образів. Наприклад, сонце, усмішка, світлий погожий день, промінь сонця тощо. По закінченні генерації образів учасники обмінюються враженнями.

3. Вправа на уточнення своєї батьківської ролі.

1) Ведучий роздає учасникам чисті аркуші паперу. Називає стимулюючу фразу «Батьки» (мається на увазі батько і мати разом).

2) Учасники групи записують цю фразу. Після цього починають у довільному порядку називати образи, які виникли у них у зв'язку зі стимулюючою фразою. Всі названі образи записуються членами групи без критики,зауважень, доповнень.

3) Після того, як названі 45-50 образів, кожен учасник продивляється список і вибирає 4-5 образів, які, на його думку, найбільш точно відображують поняття «Батьки».

4) Учасники по черзі називають вибрані образи. Ведучий відмічає і підраховує частоту повторення образів. 5 образів, що повторюються найчастіше, записуються на планшеті (дошці).

5) Учасники замислюються (на 10 хвилин) над змістом образу, що зустрічається найчастіше. Вони по черзі виділяють основні характерні ознаки образу, пояснюють, що для них є суттєвим у змісті образу. Інформація «нарощується» по колу, виявляються нові ознаки образу, його функції. Ведучий підкреслює, виділяє найбільш важливі моменти у висловлюваннях батьків. Ознаки та функції образу, що виявлені, асоціативно пов'язані з особливостями батьківської ролі, функціональними обов'язками, а, отже дозволяють членам групи підвищити свою батьківську ефективність.

6) Учасники ще раз читають інші образи і по черзі називають ті, які їм найбільш сподобались, але не були розібрані. Таким чином, картина батьківської ролі доповнюється і збагачується.

7) Підсумок вправи учасники (а потім ведучий) підводять у вигляді певної системи, ідеї або фрази. Ведучий підсилює певні найбільш суттєві думки батьків.

3. Зворотний зв'язок стосовно заняття в цілому.

4. Ритуал прощання.

Заняття 7.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Вправа на дослідження власних реакцій в процесі взаємодії з іншими людьми. Батьки поділяються на пари і отримують завдання розтиснути кулак партнера, який має утримати кулак затиснутим. Через 2-3 хвилини партнери міняються ролями.

Обговорення почуттів, думок, що виникли у процесі вправи. Батьки розповідають про різні тактики, які були випробувані, визначають найбільш ефективні методи досягнення мети. Ведучий виділяє типові стереотипи поведінки учасників, звертає увагу на наявність декількох варіантів виконання завдання, наголошує на адекватних варіантах (на принципах знаходження спільної мови, консенсусу).

3. Розгляд варіантів вирішення конфліктних ситуацій в сімї. Учасники обговорюють різні варіанти дій у конфліктних ситуаціях, використовують досвід, який вони отримали під час попередньої вправи.

Ведучий пропонує систему вирішення конфліктних ситуацій, яка складається з таких варіантів:

1) уникнення - конфліктуючи сторони або одна з них усвідомлюють наявність конфлікту, але уникають його вирішення - це сприяє накопиченню психологічної напруги. поглибленню існуючих проблем;

2) одна сторона вирішує конфліктну ситуацію на свою користь - у цьому випадку сторона, що програла, свідомо або несвідомо намагатиметься отримати реванш. Тобто для обох сторін таке вирішення конфлікту не найкраще:

3) обидві сторони зробили невеликі поступки одна одній (пішли на компроміс). В такому разі можна говорити про невеликий програш обох сторін;

4) сторони задовольнили потреби одна одної і відчувають від цього задоволення (дійшли консенсусу).

Умови досягнення консенсусу:

1. Покращення відносин між сторонами, що конфліктують (наприклад, пошук стильного, того, що об'єднує).

2. Максимально задоволення інтересів обох сторін (кожній стороні конфлікту необхідно знати приховані підсвідомі потреби одне одної).

3. Процедура спілкування у процесі вирішення конфлікту має приносити сторонам задоволення (важливо вибрати відповідне місце і час розмови).

4. У партнера по розмові має виникнути «почуття господаря» ситуації. «Господар» переживає почуття власної гідності і свободи вибору, тому з ним легше вести розмову.

Після інформації ведучого батьки мають змогу зробити свої коментарі, задати уточнюючі питання.

4. Учасники груп добирають приклади з власного досвіду, які б співвідносились з названими формами вирішення. конфліктів. Ведучий загострює увагу батьків на останньому варіанті (досягнення консенсусу) і робить узагальнення.

5. Методика встановлення обмежень.

Ведучий звертає увагу учасників, що в деяких ситуаціях батьки змушені встановлювати обмеження щодо дій дітей. Особливо, якщо діти маленькі за віком, якщо їхні дії можуть зашкодити власному здоров'ю або життю і т.д. У той же час, обмеження не повинні призводити до депривації потреби, викликати у дитини почуття неповноцінності, незрілості.

Тому батькам рекомендується наступна методика встановлення обмежень.

1. В першу чергу необхідно показати дитині, що батьки приймають почуття дитини і розуміють важливість бажання для дитини: «Я розумю твоє бажання, це дійсно важливо для тебе...»

2. Далі батьки встановлюють обмеження, пояснюючи причину: «Але це робити не можна, тому що ...»

3. І, нарешті, батьки пропонують дитині альтернативу, яка не призводить до небажаних наслідків і, в той же час, дозволяє дитині реалізувати свою активність, задовольнити певні бажання. Важливо, щоб альтернатива була цікава для дитини і виступала певним замінником неадекватних дій.

4. Якщо для цього дитина намагається досягти мети, яка може зашкодити їй самій або оточуючим, то дорослий надає їй право вибору: або вона зупиняє свої дії, або ... Тут батьки мають підібрати умову, яка найкращим чином впливає на дитину (у відповідності з сімейними традиціями, віком дитини, и психологічними особливостями). Наприклад, дитину можна вивести з кімнати, зробити небезпечну річ фізично недоступною для дитини і т. ін. При обговоренні в групі даної системи встановлення обмежень, батьки можуть навести приклади з особистого досвіду.

6. Ритуал прощання.

Заняття 8.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Вправа для розвитку невербальної комунікації та поглиблення самопізнання. Учасники розподіляються надві групи. Обом групам дається завдання зобразити кожного члена другої групи у вигляді певного символу. Символ має відобразити психологічні особливості батьків. Наприклад, м'яка людина, від якої завжди відчувається душевне тепло, може бути зображена у вигляді сонця, сонячного променя. Малюнок робиться після обговорення у групі і досягнення загальної думки. Потім малюнки однієї з груп викладаються на столі і кожен член другої групи, який був зображений, має упізнати свій символ. Далі члени другої групи намагаються пізнати себе в символах, що намалювали члени першої групи.

3. Вправа на розвиток варіативного мислення.

Батькам пропонується згадати ситуації з власного досвіду, в яких мотиви дій дитини були незрозумілі дорослим. Далі 2-3 ситуації по черзі аналізуються з точки зору мотивів дій дитини. Всі можливі причини, мотиви записуються на планшеті без критики і обмежень (використовується метод брейн-стормінгу). Після складання переліку мотивів серед них виділяються найбільш вірогідні, а інші умовно викреслюються. Таким чином отримується певна кількість варіантів мотивів, які могли б спонукати дитину до певних дій. Ведучий звертає увагу батьків на велику кількість мотивів дій у кожній ситуації і пропонує учасникам тренінгу враховувати цей факт у життєвих ситуаціях. Варіативне мислення, яке було застосоване у процесі вправи, зможе допомогти членам групи у вирішенні реальних проблем.

4. Правила покарання.

Учасники тренінгу поділяються на підгрупи по 4-5 чоловік і отримують завдання виробити певні правила покарання, які б можна було застосовувати у реальному житті. Після 20 хвилин роботи кожна підгрупа захищає свій проект правил. Правила виписуються на планшет, і обговорюється доцільність кожного. Ведучий направляє дискусію, узагальнює матеріал, уточнює дискусійні моменти і доповнює правила батьків власною інформацією (з використанням матеріалів В.Леві).

Правила покарання:

1) Перед покаранням дайте відповідь на запитання:

«Для чого?», тобто, чого ви хочете домогтись покаранням?

2) Покарання не повинно шкодити здоров'ю - фізичному, психічному.

3) Якщо с сумніви, карати чи ні, краще не карати. Ніякої профітактики.

4) Термін давності. Краще не карати взагалі, ніж карати з запізненням (дитина не зможе встановити зв'язок між негативною поведінкою і покаранням). Повернення до минулого призводить до регресу, затримки духовного розвитку.

5) Покараний - вибачений. Має бути збережений емоційний контакт з дитиною. Покарання - завершення негативного етапу життя. Сторінка перегорнута, життя починається спочатку.

6) Покарання не повинно принижувати гідність дитини.

7) Покарання має бути адекватним. За один раз - одне покарання, а не «салат» покарань у зв'язку з різними проступками.

8) Дитина не повинна боятися покарання. В той же час вона має усвідомлювати, що покарання - це неприємно, небажано.

9) Бажано, щоб дитина брала участь у виборі покарання. Це підвищує її значущість у власних очах, надає певну свободу і відповідальність за своє життя.

10) Покарання - крайня міра. Використовується у випадках, коли інші засоби усунення небажаної поведінки не привели до результату.

5. Зворотній зв'язок.

6. Ритуал прощання.

Заняття 9.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Вправа на розвиток невербальної комунікації.

Два члени групи виходять з кімнати, і один з них називає будь-яке слово другому. Завдання другого - невербальними засобами передати зміст слова, так, щоб інші члени групи вгадали слово. Члени групи можуть пропонувати різні варіанти, поступово уточнюючи таким чином значення слова. Завдання вважається виконаним після відгадування слова. Далі загадуються інші слова і змінюються учасники.

3. Аналіз чинників, що впливають на психосоціальне здоров'я дитини. Як правило, шкідливі умови діють на людину на фоні так званих чинників ризику і чинників захисту.

Чинники ризику включають в себе:

* особистісні і психофізіологічні особливості людини:

* негативне соціальне оточення (алкоголь, наркотики, нерозуміння, насильство.);

* хворобу;

* негативний досвід вирішення проблем в минулому («вивчена безпорадність»);

* особливості культури сім'ї, суспільства тощо.

Проте в житті кожного з нас існують і чинники захисту, які допомагають дорослим і дітям долати труднощі і деякою мірою нівелюють фактори ризику.

Чинники захисту включають в себе:

* позитивно соціальне оточення (розуміння, прийняття, допомога...);

* особистісні психофізіологічні особливості людини;

* соціальну активність;

* сім'ю;

* допомогу фахівців (лікарі, педагоги, психологи, соціальні працівники).

Учасники тренінгу розподіляються на дві підгрупи і виконують завдання: скласти перелік життєвих ситуацій, проблем, що є чинниками ризику в житті дитини. Через 10-15 хвилин всі чинники виписуються на планшет. Далі батьки визначають 4 найактуальніших фактори і знову працюють у групах. Завдання для підгруп: підібрати до кожного чинника ризику якомога більше чинників захисту, враховуючи такі їх критерії: ефективність, доступність для втілення у життя.

Таким чином, через деякий час групи складають певні стратегії дій у складних для дитини ситуаціях. Групи презентують свої проекти. В ході презентації учасники задають уточнюючі запитання, аналізують стратеги, коригують їх. Ведучий наголошує на основних моментах, підкреслює найбільш вагоме, узагальнює сказане.

Страницы: 1, 2, 3, 4