За результатами роботи батьки мають отримати певні стратегії, які спрямовані на реальну допомогу дитині у процесі вирішення нею актуальних проблем; будуть сприяти психосоціальному здоров'ю дитини. .

4. Зворотний зв'язок по заняттю в цілому.

5. Ритуал прощання.

Заняття 10.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Конкурс на кращу помилку в житті.

Учасникам тренінгу пропонується згадати найкращу помилку, яка була в їхньому житті. Ситуації не обмежуються. Батьки пригадують певну ситуацію і розповідають у групі, маючи на увазі, що бездоганного життя і бездоганних людей не існує.

Після закінчення всіх розповідей члени групи обирають переможця в цьому своєрідному конкурсі.

3. Оцінювання у відносинах з дитиною. Робота в підгрупах. Учасники тренінгу поділяються на дві підгрупи. Кожній підгрупі дається завдання обговорити питання оцінювання у відносинах з дітьми і дати відповідь на запитання: «Що ми маємо право оцінювати: особистість дитини, думки дитини, її емоції, поведінку?» .

Після закінчення обговорення в підгрупах кожна група презентує свій варіант відповіді і наводить аргументи на захист своєї думки. Відбувається загальна групова дискусія, обґрунтовуються ті або інші положення, уточнюються окремі питання. Ведучий спрямовує хід дискусії, робить узагальнення, наводить теоретичні положення.

4. Зворотний зв'язок.

5. Ритуал прощання.

Заняття 11.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Вправа на самопізнання.

Учасники тренінгу розподіляються на дві групи. Обом групам дається завдання визначити наявність певної якості особистості, певного уміння (доброта, витримка, виховна компетентність або інше) у кожного члена другої групи. Для символічного зображення наявності даної якості групи використовують стандартний аркуш паперу. Припускається, що цей аркуш відображає суму якостей учасників групи. Але у кожної людини певної якості більше або менше, тому групи розподіляють аркуш на частини (більші або менші) у відповідності до наявності саме такої кількості якості у кожного члена іншої групи. Ці дії виконуються тільки після обговорення в кожній групі і досягнення спільної думки. Потім перша група викладає шматочки паперу і члени другої групи мають відшукати «свої» якості у символічному вигляді. А потім групи міняються місцями.

3. Методи усунення небажаної поведінки дитини. Батькам пропонується у підгрупах по 5-6 чоловік обговорити ті методи усунення небажаної поведінки дитини, які вони використовують у вихованні.

Потім підгрупи надають ці методи для загального обговорення і оцінки їхньої ефективності. Ведучий узагальнює інформацію, звертає увагу на найважливіші моменти, доповнює список методів і прийомів.

Особливості застосування деяких методів усунення небажаної поведінки дитини:

1) Фізичне усунення. Цей метод гарний тим, що гарантує звільнення від небажаної поведінки, але суть даного методу полягає у тому, щоб лише припинити небажану поведінку. Слід однак пам'ятати, що цей метод нічому не навчає, тобто ймовірно, що в подальшому небажана поведінка дитини збережеться.

2) Покарання. Про цей метод йшлося у попередніх зустрічах.

3) Негативне підкріплення. Суть застосування цього методу полягає у тому, що відразу ж припинити його, як тільки поведінка зміниться хоч ненабагато.

4) Згасання. Це ігнорування небажаної поведінки, але треба ігнорувати саме поведінку, а не людину.

5) Зміна мотивації. Усунення причин будь-якої поведінки - це найбільш приємний і ефективний метод. Але для його використання потрібно точно знати, чим викликана небажана поведінка.

4. Зворотний зв'язок.

5. Ритуал прощання.

Заняття 12.

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Психологічна гра "Асоціації» (ця гра детально описана в занятті 3).

3. Узагальнення ведучим матеріалу, який розглядався під час проведення тренінгу. Ведучий нагадує батькам основні моменти попередніх занять у вигляді тез. Батьки ставлять питання на розуміння, уточнюють необхідні моменти.

4. Зворотний зв'язок батьків і ведучого стосовно всіх 12 занять (їх результативність, корисність для учасників, побажання на майбутнє). Ведучому важливо показати учасникам тренінгу, що їх співпраця може продовжуватись з використанням інших форм роботи (індивідуальні консультації, зустрічі, свята і т. ін.). Дуже важливо не дати членам групи відчути себе залишеними. .

Якщо є, можливість і бажання учасників, можна, влаштувати ще одну неформальну зустріч членів групи з солодким столом, кавою. У таких невимушених умовах прощання з групою відбуваються, як правило, природно, знімається зайве емоційне навантаження.

5. Ритуал прощання.

З метою виявлення ефективності коррекційної програми, нами був проведений контрольний етап експерименту, під час якого використовувались ті ж самі методи що й в діагностичному експерименті.

2.4. Результати контрольного експерименту.

Аналіз отриманих результатів переконав нас, що відбулися істотні зміни в дитячо-батьківських відносинах.

У 13 дітей тривожність знизилася до оптимального рівня(40%). З високого на середній рівень знизилась тривожність у однієї дитини(3%), і лише у 3 дітей(10%) тривожність залишилась на високому рівні.

На низькому рівні дитячо-батьківських відносин залишилося три сімї з тридцяти; 13 (43%) сімей перейшло на високий рівень дитячо-батьківських відносин; 3 (10%) сімї - на середній рівень (порівняльний аналіз даних діагностичного і контрольного етапів експерименту відображені в таблиці № 6,7).

Порівнюючи дані діагностичного та контрольного етапів дослідження, спрямованих на обстеження дітей та їх батьків, ми виявили, що відбулися значні зміни в батьківських відносинах до дітей,а це має позитивний вплив на їх емоційний стан, зокрема, на прояв тривожності.

N n/n	Ім'я учнів	Стать	Рівень тривожності
			Етапи дослідження
			Діагностичний	Контрольний
1.	Артем А.	Ч	В	С
2.	Олексій К.	Ч	Н	Н
3.	Аня К.	Ж	С	Н
4.	Артем Р.	Ч	С	Н
5.	Віка Г.	Ж	С	Н
6.	Вадим К.	Ч	В	В
7.	Вова С.	Ч	С	Н
8.	Гриша Д.	Ч	С	Н
9.	Галя К.	Ж	Н	Н
10.	Даша М.	Ч	С	Н
11.	Денис П.	Ч	Н	Н
12.	Ігор М.	Ч	С	Н
13.	Ігор Р.	Ч	В	В
14.	Ігор С.	Ч	В	В
15.	Катерина П.	Ж	Н	Н
16.	Олена Ч.	Ж	С	С
17.	Ліза П.	Ж	С	Н
18.	Ліля Ш.	Ж	С	Н
19.	Людмила Р.	Ж	С	Н
20.	Марина З.	Ж	С	Н
21.	Настя С.	Ж	Н	Н
22.	Наталка Б.	Ж	Н	Н
23.	Наталка Д.	Ж	С	С
24.	Поліна К.	Ж	Н	Н
25.	Руслан М.	Ч	С	Н
26.	Сашко Л.	Ч	С	Н
27.	Світлана В.	Ж	Н	Н
28.	Сергій А.	Ч	Н	Н
29.	Стас В.	Ч	Н	Н
30.	Тетяна Р.	Ж	С	С

В - високий рівень;

N n/n	Ініціали батьків	Стать	Рівень дитячо-батьківських відносин	Рівень батьківського відношення до дітей
			Етапи	Етапи
			Діагност.т.	Контрольн.н	Діагност.	Контрольн.
1.	А. А.	Ж	Н	С	Н	С
2.	А. К.	Ч	В	В	В	В
3.	А. К.	Ж	С	В	С	В
4.	А. Р.	Ж	С	В	С	В
5.	В. Г.	Ж	С	В	С	В
6.	В. К.	Ж	Н	Н	Н	Н
7.	В. С.	Ж	С	В	С	В
8.	Г. Д.	Ч	С	В	С	В
9.	Г. К.	Ж	В	В	В	В
10.	Д. М.	Ч	С	В	С	В
11.	Є. П.	Ч	В	В	В	В
12.	Є. М.	Ж	С	С	С	С
13.	І. Р.	Ж	Н	С	Н	С
14.	І. С.	Ж	Н	С	Н	С
15.	К. П.	Ж	В	В	В	В
16.	Л. Ю.	Ж	Н	Н	Н	Н
17.	Л. П.	Ж	С	В	С	В
18.	Л. Т.	Ж	С	В	В	В
19.	Л. Р.	Ж	С	В	С	В
20.	М. З.	Ж	С	В	С	В
21.	Н. С.	Ж	В	В	В	В
22.	Н. Б.	Ж	С	В	С	В
23.	О. Д.	Ж	С	В	С	В
24.	П. К.	Ж	В	В	В	В
25.	Р. М.	Ч	С	С	С	В
26.	С. Л.	Ч	С	В	С	В
27.	Т. В.	Ж	В	В	В	В
28.	С. А.	Ч	В	В	В	В
29.	С. В.	Ч	В	В	В	В
30.	Т. Р.	Ж	Н	Н	Н	Н

С - середній рівень;

Н - низький.

Порівняльний аналіз діагностичного та контрольного етапів дослідження представлені в діаграмі №3, 4.

Діаграма 3. Діагностичний етап дослідження.

Умовні позначки:

високий рівень дитячо-батьківських відносин

-; середній рівень дитячо-батьківських відносин

-;низький рівень дитячо-батьківських відносин.

Діаграма 4. Контрольний етап дослідження.

Умовні позначки:

- високий рівень дитячо-батьківських відносин;

- середній рівень дитячо-батьківських відносин;

- низький рівень дитячо-батьківських відносин

З результатів діаграми ми бачимо, що відбулася тенденція до поліпшення дитячо-батьківських відносин, у більшості дітей тривожність знизилася до оптимального рівня. Тільки 3 сімї залишилось на низькому рівні дитячо-батьківських відносин, але поліпшення помітні й у цих сім'ях.

На наш погляд, індивідуальні заняття з цими сімями допоможуть вирішити існуючими в них проблеми у взаєминах та налагодити позитивні стосунки дітей з батьками.

Висновки

Отже, теоретичне вивчення проблеми впливу дитячо-батьківських відносин на рівень тривожності у дітей молодшого шкільного віку дозволило дістатися певних висновків:

1. Тривожність - серйозний емоційний бар'єр, що ускладнює життя дитини і впливає на її психічне здоров'я. Однією з основних причин дитячої тривожності є порушення дитячо-батьківських відносин. Це в основному походить від того, що батьки недостатньо знають психологічні особливості своєї дитини, використовують методи виховання своїх батьків.

2. Дослідники сучасності та минулого, які вивчали проблему дитячо-батьківських стосунків і їх вплив на рівень тривожності у дітей молодшого шкільного віку впевнені, що:

Для розвитку позитивних дитячо-батьківських стосунків дорослі повинні мати певний рівень знань з проблеми виховання і взаємин з дитиною(Є.О Смирнова, М.В. Бикова та інші);

Виховання - складна система. На нього впливають спадковість і біологічне (природне) здоров'я дітей і батьків, матеріально - економічна забезпеченість, соціальний стан, уклад життя, кількість членів сімї, відношення до дитини (Л.Д. Столяренко, С.І Самигіна).

Основою сімейного мікроклімату, є міжособистісні відносини, що і визначають його клімат. Саме по відношенню батьків до своєї дитини, можна припустити, яким він стане в майбутньому (А.С. Макаренко, А.В. Петровського, А.И. Захарова, А.Б. Добрович).

Взаємини в сімї можуть носити різносторонній характер. На дитячо-батьківських відносинах позначається тип сімї, позиція, що займають дорослі, стилі відносин та роль, що вони відводять дитині в сімї. Під впливом типу батьківських відносин формується її особистість.

Діти з підвищеною тривожністю відносяться до груп ризику по неврозах, негативному поводженню, емоційним порушенням особистості. Одним з факторів, що впливають на появу тривожності у дітей, як вказують А.І. Захаров, А.М. Парафіян та інші, є батьківські відносини.

3. Аналізуючи підходи авторів корекції дитячо-батьківських відносин, найбільш значимим, на наш погляд, є форми роботи зі збагачення знань батьків (збори, індивідуальні консультації, різноманітні клуби, вивчення батьками психолого-педагогічної літератури по вихованню дітей). Дослідники звертають увагу, що для корекції дитячо-батьківських відносин можна використовувати тренінг (когнітивно-поведінковий, психологічний, соціально-психологічний).

Результати проведеного нами експериментального дослідження показали що середній і низький рівні в розвитку дитячо-батьківських відносин викликають особливу увагу, тому що у відносинах батьків з дітьми просліджуються деякі порушення, що позначаються на появі у дітей тривожності.

Отже, нами було виявлено 6 дітей (20%), незадоволених своїм положенням у сімї. 15 дітей (30%) часто випробують дискомфорт, хоча і задоволені. У результаті діагностики ми припустили, що цих дітей не влаштовують взаємини з батьками.

За результатами нашого дослідження нами були виявлені причини, що викликають тривожність у дитини:

-страх фізичного покарання;

-страх залишитися в будинку одною;

-відсутність батьківської ласки;

-лементи батьків за провини.

Дані прояви спостерігалися у відповідях у 21 дитини (70 %). З них у 15 (50 %) - спостерігалася наявність деяких причин, що викликають тривожність. У 6 дітей (20 %) були відзначені всі ці причини і лише в 9 (30 %) випадках тривожність не спостерігалася.

На наш погляд, причинами, зростання тривожності у дітей, є те, що:

- у батьків не сформоване повне уявлення про виховання дитини;

- дитина не відчуває себе затишно і комфортно в сімі (вона не задоволена своїм положенням усімї );

- діти ростуть в умовах дефіциту добра, ласки, любові; бояться покарання;

- у сімї - несприятлива обстановка; надмірна опіка.

Отримані висновки надають підставу стверджувати, що гіпотеза дослідження , в якій було зроблено допущення, що однією з причин виникнення тривожності у дітей молодшого шкільного віку є низький рівень знань батьків про виховання дитини, підтвердилась. А це, в свою чергу дозволяє говорити про ефективність та своєчасність розробленої системи роботи з батьками. Даний підхід виявився результативним та актуальним. Запропоновані форми і методи роботи дійсно допомагають батькам отримати певні психолого-педагогічні знання, вчать правильно будувати свої стосунки з дітьми, вчасно знаходити свої помилки та виправляти їх, сприяють появі почуття відповідальності поліпшенню дитячо-батьківських відносин і зниженню рівня дитячої тривожності.

Практичні рекомендації батькам

Не поспішайте задовольняти бажання дитини;

не намагайтеся виконувати за сина чи доньку будь-яку справу;

давайте дитині постійні доручення. Стежте за їх виконанням;

не виконуйте за дитину те, що їй доручено, без поважної причини (такою причиною може бути хвороба);

навчіться вислухувати свою дитину, бути терплячими: не поспішайте закінчити за неї фрази, не перебивайте, не підганяйте;

не нав'язуйте синові чи донці свою думку чи волю: краще аргументовано доведіть, що так, як ви пропонуєте буде краще;

привчайте дитину до аргументації своїх вчинків: пропонуйте їй щоразу замислюватись над тим, що вона хоче робити, або що робить;

спонукайте дитину пізнавати довкілля;

створіть навколо маляти безпечні умови для його перебування та пізнання ;

пояснюйте дитині зрозумілою мовою, але без сюсюкання та зайвого спрощення (призначення та користь різних речей, правила користування ними);

вчасно привчайте дитину до самообслуговування: щоб не викликати протидії вашим домаганням, придумайте ігрові форми, зацікавлюйте, заохочуйте гарними словами, авансуйте її зусилля;

з найменшого віку привчайте дитину шанувати й любити своїх батьків, дідусів і бабусь, братиків чи сестричок: не допускайте її самоствердження за рахунок інших;

пам'ятайте: прикладом для дитини насамперед є її батьки;

поважайте свою дитину, не принижуйте її гідність брутальними словами, глузування з її незграбності та не вмілості, фізичними покараннями;

любіть дітей не сліпою, а мудрою любов'ю, яка допоможе їм вирости гарними людьми, вдячними вам і здатними до самореалізації в різних життєвих умовах.

Список використаних джерел

1. Абабков В.А. Клинические основы психотерапии неврозов и других нервно-психических отклонений //Психотерапия: от теории к практике. Спб., 1995.

2. Андрусенко В.А. Социальный страх. М., 1984.

3. Абрамова Г.С. Возростная психология: Учебник для студентов вузов. М., 1972.

4. Абрамова Г.С. Практическая психология. М., 1997.

5. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. Брест, 1993.

6. Алешина Ю.Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. М., 1993.

7. Андреева Г.М. Социальная психология. М., 1980.

8. Аникеева Н.Т. Воспитание игрой. М., 1987.

9. Астапов В.Н. Функциональный подход к изучению состояния тревоги. //Психологический журнал, 1992. Т.13 №5.

10. Бернс А.И. Развитие Я-концепции и воспитания. Г., 1990.

11. Березин Ф.Б., Мирошников М.П., Соколова Е.Д. Методика многостороннего исследования личности. М.: Фолиум., 1994.

12. Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве: Норма и отклонение. М.: Педагогика, 1990г.

13. Битянова М.Р., Азарова Т.В. Работа психолога в начальной школе.-М.,1998.

14. Бодалев А.А., Столин В.В. Общая психодиагностика.-Спб,2000.

15. Бондаренко А.Ф.Психологическая помощь: теория и практика.-К., 1997.

16. Божович Л.И. Проблемы формирования личности /под ред. Д.И. Фельдштейна. М., 1995.

17. Вилюнас В. К. Психология эмоциональных явлений. - М. : Изд-во МГУ, 1976г.

18. Выготский Л.С. Педагогическая психология. -М., 1991.

19. Гарбузов В. И. Нервные дети: Советы врача. - Л. : Медицина, 1990г. -176с.

20. Детский практический психолог. Программы и методические материалы./Под ред. Шагревой О.А. Козловой С.А.-М., 2001.

21. Джеймс М., Джонгвард. Рожденные выигрывать.-М., 1993.

22. Дубровина И.В., Диагностическая и коррекционная работа школьного психолога М., 1987.

23. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба. М., 1997.

24. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкий В.В. Семейная психотерапия.-Л., 1990.

25. Захаров А.И. Дневные и ночные страхи у детей. Серия «Психология ребенка». Спб., 2000.

26. Захаров А.И. Неврозы у детей и подростков. Л., 1988.

27. Захаров А. И. Предупреждение отклонений в поведении ребенка: 3-е изд., Спб: Союз, 1997.

28. Захаров А.И. Как преодолеть страхи у детей. М., 1986.

29. Изард К. Эмоции человека: [Пер. с анг.] /Под ред. Гозмана Л.Я., Егоровой М.С.; Вступительная статья Ольшанниковой А.Е. М.:изд-во МГУ, 1980г.

30. Ковалев С.В. Психология современной семьи. М., 1988.

31. Коломинский Я.Л., Панько Е.А. Детская психология: Минск, 1998г.

32. Коломинский Я.Л, Панько Е.А. Диагностика и коррекция психического развития дошкольников: Минск, 1997г.

33. Краткий психологический словарь /Сост. Л.А. Карпенко; под общ. Ред. А.В. Петровского, М.Г.Ярошевского.-М.,с.195

34. Кочубей Б. Детские тревоги; что, откуда, почему? //Семья и школа. М., 1988.

35. Кочубей Б, Новикова Е. Ярлыки для тревожности.//Семья и школа. М., 1988

36. Кочубей Б., Новикова Е. Снимем маску с тревоги.//Семья и школа. М., 1998.

37. Куликова Т.А. Семейная педагогика и домашнее воспитание. М., 1999.

38. Левитов Н.Д. Психическое состояние беспокойства, тревоги. //Вопросы психологии, 1969., №1.

39. Лешли Дж. Работать с маленькими детьми, поощерять их развитие и решать проблемы: Кн. Для воспитателей дет.сада. М.: Образование,1991.

40. Лаврентьева Т.В. Психолог в детском дошкольном учреждении: Методические рекомендации к практической деятельности. М.: Новая школа, 1996.

41. Лесгафт П.Ф. Как помочь ребенку в обучении, в школе и семье. М., 1995.

42. Мухина В.С. Детская психология/ Под ред. Л.А.Венгера - М.: Образование, 1985г.

43. Морри ван Ментс. Эффективный тренинг с помощью ролевых игр.-Спб,2002.

44. Немчин Т.А. Состояние нервно-психического напряжения. Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1983.

45. Немов Р.С. Психология. Учебник для студентов высших педагогических учебных заведений в 2-х кн. Кн. 2. Психология . М., 1994.

46. Овчарова Р.Ф. Справочная книга школьного психолога.-М.,1996.

47. Овчарова Р.Ф. Семейная академия: вопрос и ответа.-М., 1996.

48. Осипова А.А. Введение в практическую психокоррекцию: групповые методы работы.-М: Московский психолого-социальный институт; Ворониж: НПО «МОДЕК», 2000.

49. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Пособие для студентов вузов.-М.,2000.

50.Прихожан А.М. Тревожность у детей и подростков: психологическая природа и возрастная динамика.-М.,2000.

51. Петровский А.В. Возростная и педагогическая психология: Учебник для студентов пед. ин-тов. М. : Образование, 1979. -288с.

52. Пилиповский В. Я., Помощь родителям в воспитании детей. -М., 1992.

53. Практическая психология для преподователей./ Под ред. Тутушкиной.-М., 1997.

54. Психология страха: Популярная энциклопедия.-М.,1999.

55. Психологический словарь /под ред. Давыдова В.В.-М.,1983.

56. Рогов Е.И. Настольна книга практического психолога .-М.,1995.

57. Рубинштейн С.Я. Экспериментальные методики патопсихологии. М.,1970г.

58. Розин В.М. Психология: теория и практика.-М., 1997.

59. Рабочая книга школьного психолога. /Под ред. Дубровиной И.В.-М.,1995.

60. Сатир В. Как устроить себя и свою семью.-М.,1992.

61. Семейная психотерапия. /Эйдемиллер Э.Г., Юстицкий В.В., Александрова Н.В.-Спб.,2000.

62. Степанов С.С. Психологический словарь для родителей.-М.,1996.

63. Столяренко Л.Д., Самигин С.И. Сто экзаменационных ответов по педагогике./Ростова-на-Дона, 2001.

64. Столяренко Л.Д., Самигин С.И. Психология и педагогика в вопросах и ответах. Ростова-на-Дона: Феникс, 2000.

65. Худик В.А Диагностика детского развития: исследовательские приемы.-К.,1992.

66. Шкала явной тревожности для детей / Перевод и адаптация А.М. Прихожан. М., 1994.

67. Шульга Т.И., Слот В., Спаниярд Х. Методика работы с детьми “группы риска”.-М., 2001.

Додаток №1

Методика «Незакінченні речення»

Текст методики:

Думаю, що мій батько рідко...

Знаю, що нерозумно, але боюся...

У порівнянні з більшістю інших сімей моя сімя...

Моя мати і я...

Зробив би все, щоб забути...

Якби мій батько тільки захотів...

Більшість моїх товаришів не знають, що я боюся...

Моя сімя поводиться зі мною як з...

Моя мати...

Моєю найбільшою помилкою було...

Я хотів би, щоб мій батько...

Хотілося б мені перестати боятися...

Більшість відомих мені сімей...

Вважаю, що більшість матерів...

Почуваю себе винуватим, якщо...

Думаю, що мій батько...

Мої побоювання не раз змушували мене...

Коли я був дитиною моя сімя...

Я люблю свою матір, але...

Саме гірше, що мені доводилося зробити, це...

Для кожної групи речень виводиться характеристика, що визначає дану систему відносин як позитивну, негативну чи байду.

Ключ:

№ п/п	Групи речень	№ завдань
1.	Відношення до батька	1, 16, 31, 46.
2.	Страхи і побоювання	7, 22, 37, 52.
3.	Відношення до сімї	12, 27, 42, 57.
4.	Відношення до матері	14, 29, 44, 59.
5.	Почуття провини	15, 30, 45, 60.

Додаток № 2.

Дитячий варіант шкали явної тривожності (СМА)

А. М. Парафіян

1.Тобі важко думати про що-небудь одному.

2.Тобі неприємно, якщо за тобою спостерігають, коли ти що-небудь робиш

3. Тобі дуже хочеться в усьому бути найкращим.

4. Ти легко червонієш.

5. Усі твої знайомі тобі подобаються.

6. Нерідко ти звертаєш, що в тебе сильно б'ється серце.

7.Ти дуже сильно соромишся.

8. Буває що тобі хочеться бути якнайдалі від того місця, де ти знаходишся.

9. Тобі здається, що в інших усе виходить краще ніж у тебе.

10. В іграх ти більше любиш вигравати, ніж програвати.

11. У глибині душі ти багато чого боїшся.

12. Ти часто почуваєш, що інші незадоволені тобою.

13. Ти боїшся залишатися одним у будинку.

14. Тобі важко вирішуватися на що-небудь.

15. Ти нервуєш, якщо тобі не вдається зробити те, що хочеться.

16. Часто тебе щось мучить, а що не зрозуміло.

17. Ти завжди з усіма ввічливий.

18. Тебе турбує, що тобі скажуть батьки.

19. Тебе легко розлютити.

20. Часто тобі важко дихати.

21. Ти завжди добре поводишся.

22. У тебе потіють руки.

23. У туалет тобі треба ходити частіше, ніж іншим дітям.

24. Інші діти вдаліші за тебе.

25. Для тебе важливо, що про тебе думають інші.

26. Часто тобі важко ковтати.

27. Часто ти турбуєшся через те, що, як з'ясовується пізніше, не має значення.

28. Тебе легко скривдити.

29. Тебе увесь час мучить: чи все ти робиш правильно, так, як треба.

30. Ти ніколи не хвалишся.

31. Ти боїшся того, що з тобою може статися.

32. Увечері тобі важко заснути.

33. Ти дуже переживаєш через оцінки.

34. Ти ніколи не спізнюєшся.

35. Часто ти почуваєш невпевненість у собі.

36. Ти завжди говориш тільки правду.

37. Ти почуваєш, що тебе ніхто не розуміє.

38. Ти боїшся, що тобі скажуть: «Ти усе робиш погано».

39. Ти боїшся темряви.

40. Тобі важко зосередитися на навчанні.

41. Іноді ти злишся.

42. У тебе часто болить живіт.

43. Тобі буває страшно, коли ти перед сном залишаєшся один у темній кімнаті.

44. Ти часто робиш те, чого непотрібно було робити.

45. У тебе часто болить голова.

46. Ти турбуєшся, що з твоїми батьками що-небудь станеться.

47. Іноді ти не виконуєш свої обіцянки.

48. Ти швидко утомлюєшся.

49. Ти часто грубиш батькам та іншим дорослим.

50. Тобі не рідко сняться страшні сни.

51. Тобі здається, що інші діти глузують з тебе.

52. Буває, що ти обманюєш.

53. Ти боїшся що з тобою станеться що-небудь погане.

Додаток №3

Анкета для батьків

1. Яка Ваша дитина? (упевнена, нерішуча і т.д.)

2. Наскільки самостійна Ваша дитина?

3.Чи замикається Ваша дитина після зауважень?

4. Наскільки контактна з навколишніми ваша дитина?

5.Чи є Ваша дитина «кумиром сімї»?

6. Що у Вашій дитині вас дратує; як ви з цим справляєтеся?

7. Як ведете діалог з дитиною? Чи відповідаєте на нескінченні «Чому»?

8. Чи караєте Ви дитину, і як дитина реагує на це?

9.Чи даєте ви дитині можливість висловитися, навіть якщо міркування здаються Вам дурними?

10.Чи вирішуєте ви з дитиною її проблеми?

Додаток № 4.

Тест-опросник батьківського відношення (А.Я. Варга, В.В. Столін)

Текст методики:

1. Я завжди співчуваю своїй дитині.

2. Я вважаю своїм обов'язком знати усе, про що думає моя дитина.

3. Я поважаю свою дитину.

4. Мені здається, що поводінка моєї дитини значно відхиляється від норми.

5. Потрібно тримати дитину осторонь від реальних життєвих проблем, якщо вони її травмують.

6. Я відчуваю до дитини почуття прихильності.

7. Гарні батьки оберігають дитину від труднощів життя.

8. Моя дитина часто неприємна мені.

9. Я завжди намагаюся допомогти своїй дитині.

10. Бувають випадки, коли знущальне відношення до дитини приносить їй велику користь.

11. Я відчуваю досаду стосовно своєї дитини.

12. Моя дитина нічого не добється в житті.

13. Мені здається, що діти потішаються над моєю дитиною.

14. Моя дитина часто робить такі вчинки, які крім презирства, нічого не коштують.

15. Для свого віку моя дитина трошки незріла.

16. Моя дитина поводиться погано спеціально, щоб досадити мені.

17. Моя дитина впитує в себе все негативне, як «губка».

18. Мою дитину важко навчити гарних манер при великому старанні.

19. Дитину варто тримати у строгих рамках, тоді з неї виросте порядна людина.

20. Я люблю, коли друзі моєї дитини приходять у наш дім.

21. Я беру участь у своїй дитині.

22. До моєї дитини «липне» усе негативне.

23. Моя дитина не добється нічого в житті.

24. Коли в компанії знайомих говорять про дітей, мені трошки соромно, що моя дитина не така розумна і здатна, як би мені хотілося.

25. Я жалію свою дитину.

26. Коли я порівнюю свою дитину з однолітками, вони здаються мені доросліше і по поведінці, і по судженнях.

27. Я з задоволенням проводжу з дитиною весь вільний час.

28. Я часто шкодую про те, що моя дитина росте і доросліє, і з ніжністю згадую її маленькою.

29. Я часто ловлю себе на ворожому відношенні до дитини.

30. Я мрію про те, щоб моя дитина досягла всього того, що мені не удалося в житті.

31. Батьки повинні пристосовуватися до дитини, а не тільки вимагати цього від неї.

32. Я намагаюся виконувати всі прохання моєї дитини.

33. При прийнятті сімейних рішень варто враховувати думку дитини.

34. Я дуже цікавлюся життям моєї дитини.

35. У конфлікті з дитиною я часто можу визнати, що вона по-своєму права.

36. Діти рано дізнаються, що батьки можуть помилятися.

37. Я завжди рахуюся з дитиною.

38. Я відчуваю до дитини дружні почуття.

39. Основна причина капризів моєї дитини - егоїзм, упертість і лінь.

40. Неможливо нормально відпочити, якщо проводити відпустку з дитиною.

41. Саме головне, щоб у дитини було спокійне і безтурботне дитинство.

42. Іноді мені здається, що моя дитина не здатна ні на що гарне.

43. Я розділяю захоплення своєї дитини.

44. Моя дитина може вивести із себе кого завгодно.

45. Я розумію засмучення своєї дитини.

46. Моя дитина часто дратує мене.

47. Виховання дитини - суцільне нервування.

48. Сувора дисципліна в дитинстві розвиває сильний характер.

49. Я не довіряю своїй дитині.

50. За суворе виховання діти дякують потім.

51. Іноді мені здається, що ненавиджу свою дитину.

52. У моїй дитині більше недоліків, ніж достоїнств.

53. Я розділяю інтереси своєї дитини.

54. Моя дитина не в змозі що-небудь зробити самостійно, а якщо і зробить, те обов'язково не так.

55. Моя дитина виросте непристосованою до життя.

56. Моя дитина подобається мені такою, якою вона є.

57. Я ретельно стежу за станом здоров'я моєї дитини.

58. Нерідко я захоплююся своєю дитиною.

59. Дитина не повинна мати секретів від батьків.

60. Я невисокої думки про здібності моєї дитини і не ховаю цього від неї.

61. Дуже бажано, щоб дитина дружила з тими дітьми, що подобаються її батькам.

Страницы: 1, 2, 3, 4