Проект кримінального кодекса України

Стаття 402. Дії, що дезорганізують роботу виправних установ

(1) Тероризування у виправних установах засуджених, або напад на

адміністрацію, а також організація з цією метою організованої групи чи

злочинної організації або активна участь у такій групі чи організації,

вчинені особами, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі чи у

вигляді обмеження волі, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

(2) Ті самі дії, вчинені особою, засудженою за тяжкий чи особливо тяжкий

злочин, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 403. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти

(1) Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, вчинена особою, що

відбуває покарання у вигляді позбавлення волі або арешту чи перебуває в

попередньому ув'язненні, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою

групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я інших осіб,

або поєднані із заволодінням зброєю чи її використанням, або із

застосуванням насильства чи погрозою його застосування, або шляхом підкопу,

а також з пошкодженням інженерно-технічних засобів охорони, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

Стаття 404. Втеча із спеціалізованого лікувального закладу

Втеча із спеціалізованого лікувального закладу, а також по дорозі до нього

-

карається арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк

до двох років.

Стаття 405. Порушення правил адміністративного нагляду

Самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від

адміністративного нагляду, а також неприбуття без поважних причин у

визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено

адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі, -

караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк

до трьох років.

Стаття 406. Приховування злочину

(1) Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину

-

карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до

трьох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне

приховування злочину члени сім'ї чи близькі родичі особи, що вчинила

злочин, коло яких визначається законом.

Стаття 407. Втручання в діяльність захисника чи представника особи

(1) Вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної

діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або

порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної

таємниці -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на

строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням свого службового

становища, -

караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з

позбавленням права обіймати певні посади, або займатися певною діяльністю

на строк до трьох років.

Стаття 408. Образа захисника чи представника особи

Образа захисника чи представника особи у зв'язку з їх діяльністю,

пов'язаною з наданням правової допомоги, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на

строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Стаття 409. Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи

(1) Погроза вбивством, насильством або знищенням майна щодо захисника чи

представника особи, а також щодо їх близьких родичів зв'язку з діяльністю,

пов'язаною з наданням правової допомоги, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до

трьох років, або позбавленням волі на той же строк.

(2) Умисне заподіяння захиснику чи представнику особи або їх близьким

родичам легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень зв'язку з

діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на

строк до шести років.

(3) Умисне заподіяння тим самим особам у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з

наданням правової допомоги, тяжкого тілесного ушкодження -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 410. Умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника

особи

(1) Умисне знищення або пошкодження майна, що належить захиснику чи

представнику особи або їх близьким родичам, у зв'язку з діяльністю,

пов'язаною з наданням правової допомоги, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на

строк до трьох років, або позбавленням волі на той же строк.

(2) Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим

загальнонебезпечним способом, або якщо вони заподіяли шкоду в особливо

великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з

конфіскацією майна або без такої.

(3) Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, які спричинили

до загибелі людей, завдання їм тяжких тілесних ушкоджень чи настання інших

тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з

конфіскацією майна.

Стаття 411. Посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з

діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги

Вбивство або замах на вбивство захисника чи представника особи або їх

близьких родичів у зв'язку з діяльністю, пов'язаною наданням правової

допомоги, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або

довічним позбавленням волі.

Розділ XIX. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ

(ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ)

Стаття 412. Поняття військового злочину

(1) Військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти

встановленого законодавством порядку несення військової служби, вчинені

військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження

ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

(2) За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність

військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України,

Прикордонних військ України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх

справ України та інших військових формувань, утворених відповідно до

законів України, а також інші особи, визначені законом.

(3) Особи, не зазначені у цій статті, за співучасть у військових злочинах

підлягають відповідальності за відповідними статтями цього розділу.

(4) Особа, яка вчинила злочин, передбачений цим розділом, може бути

звільнена від кримінальної відповідальності згідно зі статтею 44 цього

Кодексу із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним

статутом Збройних Сил України.

Стаття 413. Непокора

(1) Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також

інше умисне невиконання наказу -

караються службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у

дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на

строк до трьох років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони вчинені групою осіб або спричинили тяжкі

наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

(3) Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 414. Невиконання наказу

(1) Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених

у частині першій статті 413 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі

наслідки, -

карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у

дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі

на строк до двох років.

(2) Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій

обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Стаття 415. Опір начальникові або примушування його до порушення службових

обов'язків

(1) Опір начальникові, а також іншій особі, що виконує покладені на неї

обов'язки з військової служби, або примушування їх до порушення цих

обов'язків -

караються службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у

дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на

строк від двох до п'яти років.

(2) Ті самі дії, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або із

спричиненням тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони

були вчинені в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

(4) Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, якщо вони

були пов'язані з умисним вбивством начальника або іншої особи, що виконує

обов'язки з військової служби, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або

довічним позбавленням волі.

Стаття 416. Погроза або насильство щодо начальника

(1) Погроза вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв

начальникові або знищенням чи пошкодженням його майна у зв'язку з

виконанням ним обов'язків з військової служби -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або

позбавленням волі на той самий строк.

(2) Заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв або вчинення інших насильницьких

дій щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової

служби -

карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені

групою осіб, або із застосуванням зброї, або в умовах воєнного стану чи в

бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 417. Образа підлеглим начальника або начальником підлеглого

Образа насильницькою дією підлеглим начальника або начальником підлеглого -

карається службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у

дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або арештом на строк до

шести місяців.

Стаття 418. Порушення статутних правил взаємовідносин між

військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості

(1) Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за

відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв

чи вчиненні іншого насильства, -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року,

або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до

трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно вчинене щодо кількох осіб або заподіяло легкі

чи середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також таке, що має характер

знущання або глумлення над військовослужбовцем, -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або

позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені

групою осіб, або із застосуванням зброї, або із спричиненням тяжких

наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 419. Самовільне залишення військової частини або місця служби

(1) Самовільне залишення військової частини або місця служби

військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без

поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або

переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального

закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця, -

караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або

позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Самовільне залишення військової частини або місця служби

військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних

причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше

десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року, -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або

службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк

до трьох років.

(3) Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також

нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один

місяць, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї

статті, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(4) Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також

нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного

стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 420. Дезертирство

(1) Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця

служби з метою ухилитися від військової служби, також нез'явлення з тією

самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження,

відпустки або з лікувального закладу, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

(2) Дезертирство зі зброєю або за попередньою змовою групою осіб -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

(3) Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в

умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 421. Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим

способом

(1) Ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби

шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів

чи іншого обману -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або

позбавленням волі на строк від двох до семи років.

(2) Відмова від несення обов'язків військової служби -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в

умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 422. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї,

бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування,

військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також

заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем

(1) Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових

припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування,

військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або

заволодіння ними шляхом шахрайства -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(2) Ті самі дії, вчинені військовою службовою особою із зловживанням

службовим становищем, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб,

або такі, що заподіяли істотну шкоду, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

(3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони

вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, а також розбій з

метою заволодіння зброєю, бойовими припасами, вибуховими чи іншими бойовими

речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою, а

також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для

життя і здоров'я потерпілого, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 423. Умисне знищення або пошкодження військового майна

(1) Умисне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів

пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна

-

караються службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у

дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на

строк до трьох років.

(2) Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним

способом, або якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного

стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 424. Необережне знищення або пошкодження військового майна

(1) Необережне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів

пересування, військової і спеціальної техніки чи іншого військового майна,

що заподіяло шкоду у великих розмірах, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у

дисциплінарному батальйоні на строк до одного року.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі

наслідки, -

караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або

позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 425. Марнотратство або втрата військового майна

(1) Продаж, застава, передача в користування військовослужбовцем строкової

служби виданих йому для особистого користування предметів обмундирування

або спорядження (марнотратство), а також втрата або зіпсування цих

предметів внаслідок порушення правил їх зберігання -

караються арештом на строк до шести місяців або триманням у дисциплінарному

батальйоні на строк до двох років.

(2) Втрата або зіпсування ввірених для службового користування зброї,

бойових припасів, засобів пересування, предметів технічного постачання або

іншого військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання -

караються арештом на строк до шести місяців або триманням у дисциплінарному

батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий

строк.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в

умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 426. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і

предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення

(1) Порушення правил поводження зі зброєю, а також із боєприпасами,

вибуховими, радіоактивними та іншими речовинами і предметами, що становлять

підвищену небезпеку для оточення, якщо це заподіяло потерпілому тілесні

ушкодження, -

карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у

дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на

строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, що заподіяло тілесні ушкодження кільком особам або

смерть потерпілого, -

карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

(3) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель

кількох осіб чи інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

Стаття 427. Порушення правил водіння або експлуатації машин

(1) Порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи

транспортної машини, що спричинило нещасні випадки людьми або загибель

потерпілого чи інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель

кількох осіб, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 428. Порушення правил польотів або підготовки до них

Порушення правил польотів або підготовки до них, а також порушення правил

експлуатації літальних апаратів, що спричинило катастрофу або інші тяжкі

наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 429. Порушення правил кораблеводіння

Порушення правил кораблеводіння, що спричинило загибель людей, загибель

корабля або інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 430. Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання

(1) Порушення статутних правил вартової (вахтової) служби чи патрулювання,

що спричинило тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту

(вахту) чи патрулювання, -

карається позбавленням волі на строк від двох до семи років.

(2) Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені умовах

воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 431. Порушення статутних правил несення прикордонної служби

(1) Порушення статутних правил несення прикордонної служби особою, яка

входить до складу наряду з охорони державного кордону України, -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або

позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі

наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 432. Порушення статутних правил несення бойового чергування

(1) Порушення статутних правил несення бойового чергування (бойової

служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу

на Україну або для захисту та безпеки України, -

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі

наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вчинені

в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 433. Порушення статутних правил внутрішньої служби

(1) Порушення особою, яка входить у добовий наряд частини (крім варти і

вахти), статутних правил внутрішньої служби, якщо воно спричинило тяжкі

наслідки, запобігання яким входило в обов'язки даної особи, -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або

позбавленням волі на строк до трьох років.

(2) Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій

обстановці, -

карається позбавленням волі на строк до семи років.

Стаття 434. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять

державну таємницю або втрата документів чи матеріалів, що містять такі

відомості

(1) Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну

таємницю, за відсутності ознак державної зради, -

карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років.

(2) Втрата документів або матеріалів, що містять відомості військового

характеру, які становлять державну таємницю, а також предметів, відомості

про які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо

втрата стала результатом порушення встановлених правил поводження із

зазначеними документами, матеріалами або предметами, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони

спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 435. Зловживання військової службової особи владою або службовим

становищем

(1) Незаконне використання транспортних засобів, споруджень чи іншого

військового майна, а також незаконне використання підлеглого для особистих

послуг чи послуг іншим особам, а також інше зловживання владою або

службовим становищем, вчинене з корисливих мотивів чи в інших особистих

інтересах або в інтересах третіх осіб, якщо таке діяння заподіяло істотну

шкоду, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням

волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років із

конфіскацією майна або без такої.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в

умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Примітки:

1. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а

також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади,

пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-

господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним

дорученням повноважного командування.

2. У статтях 435 - 438 цього Кодексу істотною шкодою, якщо вона полягає в

завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше

разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими

наслідками за тієї самої умови вважається шкода, яка у двісті п'ятдесят і

більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 436. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових

повноважень

(1) Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень,

тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав

чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо ці дії

заподіяли істотну шкоду, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

(2) Застосування нестатутних методів впливу щодо підлеглого або перевищення

дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також

застосування насильства щодо підлеглого -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

(3) Діяння, передбачені частиною другою цієї статті, що вчинені із

застосуванням зброї, а також діяння, передбачені частинами першою або

другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років із

конфіскацією майна або без такої.

(4) Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті,

що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 437. Недбале ставлення до військової служби

(1) Недбале ставлення військової службової особи до служби, якщо це

заподіяло істотну шкоду, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або

службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк

до трьох років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в

умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Стаття 438. Бездіяльність військової влади

(1) Умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, або непорушення

військовою службовою особою, що є органом дізнання, кримінальної справи

щодо підлеглого, який вчинив злочин, а також інше умисне невиконання

військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками

повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду, -

караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або

позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років із

конфіскацією майна або без такої.

(3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вчинені

в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 439. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни

Здача ворогові начальником ввірених йому військових сил, а також не

зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та

спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни, якщо зазначені дії

вчинені не з метою сприяння ворогові, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років.

Стаття 440. Залишення гинучого військового корабля

(1) Залишення гинучого військового корабля командиром, який не виконав до

кінця своїх службових обов'язків, а також особою із складу команди корабля

без належного на те розпорядження командира -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

(2) Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій

обстановці, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 441. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю

Самовільне залишення поля бою під час бою або відмова під час бою діяти

зброєю -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 442. Добровільна здача в полон

Добровільна здача в полон через боягузтво або легкодухість -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 443. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває полоні

(1) Добровільна участь військовослужбовця, який перебуває в полоні, у

роботах, що мають військове значення, або в інших заходах, які завідомо

можуть заподіяти шкоду Україні або союзним нею державам, за відсутності

ознак державної зради, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(2) Насильство над іншими військовополоненими або жорстоке поводження з

ними з боку військовополоненого, який перебуває на становищі старшого, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Вчинення військовослужбовцем, який перебуває в полоні, дій, спрямованих

на шкоду іншим військовополоненим, з корисливих мотивів або з метою

забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 444. Мародерство

Викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених

(мародерство), -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 445. Насильство над населенням у районі воєнних дій

(1) Насильство, протизаконне знищення майна, а також протизаконне

відібрання майна під приводом воєнної необхідності, вчинювані щодо

населення в районі воєнних дій, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(2) Розбій, вчинюваний щодо населення в районі воєнних дій, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 446. Погане поводження з військовополоненими

Погане поводження з військовополоненими, яке мало місце неодноразово, або

пов'язане з особливою жорстокістю, або спрямоване проти хворих і поранених,

а також недбале виконання обов'язків щодо хворих і поранених особами, на

яких покладено їх лікування і піклування про них, за відсутності ознак

більш тяжкого злочину -

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 447. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного

Півмісяця та зловживання ними

Носіння в районі воєнних дій символіки Червоного Хреста або Червоного

Півмісяця особами, які не мають на те права, а також зловживання в умовах

воєнного стану прапорами чи знаками Червоного Хреста і Червоного Півмісяця

або пофарбуванням, присвоєним санітарно-транспортним засобам, -

карається позбавленням волі на строк до двох років.

Розділ XX. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

Стаття 448. Пропаганда війни

Публічні заклики до агресивної війни або до розв'язування воєнного

конфлікту, а також виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких

дій з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів -

караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк

до шести місяців, або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 449. Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної

війни

(1) Планування, підготовка або розв'язування агресивної війни чи воєнного

конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

(2) Ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 450. Порушення законів та звичаїв війни

(1) Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням,

вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування

національних цінностей на окупованій території, застосування засобів

ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та

звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на

обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу

про вчинення таких дій -

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

(2) Ті самі діяння, якщо вони поєднані з умисним вбивством, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або

довічним позбавленням волі.

Стаття 451. Застосування зброї масового знищення

(1) Застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними

договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

(2) Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі

наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або

довічним позбавленням волі.

Стаття 452. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збування,

транспортування зброї масового знищення

Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збування, транспортування

зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на

обов'язковість яких надана Верховною Радою України, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 453. Екоцид

Масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або

водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити

екологічну катастрофу, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 454. Геноцид

(1) Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового

знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи

шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких

тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на

повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи

запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з

однієї групи в іншу, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або

довічним позбавленням волі з конфіскацією майна.

(2) Публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із

закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких

матеріалів, -

караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк

до п'яти років.

Стаття 455. Посягання на життя представника іноземної держави

Вбивство або замах на вбивство представника іноземної держави або іншої

особи, яка має міжнародний захист з метою впливу на характер їхньої

діяльності або на діяльність держав чи організацій, які вони представляють,

або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або

довічним позбавленням волі.

Стаття 456. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист

(1) Напад на службові або житлові приміщення осіб, що мають міжнародний

захист, а також викрадення або позбавлення волі цих осіб з метою впливу на

характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, які

вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень,

-

караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

(2) Погроза вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, -

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк

до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або

позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 457. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного

Півмісяця

Незаконне використовування символіки Червоного Хреста і Червоного

Півмісяця, крім випадків, передбачених цим Кодексом, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 458. Піратство

(1) Піратство, тобто використання з метою одержання матеріальної винагороди

або іншої особистої вигоди озброєного чи неозброєного судна для захоплення

іншого морського чи річкового судна, застосування насильства, пограбування

або інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із

конфіскацією майна.

(2) Ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель

людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із

конфіскацією майна.

Стаття 459. Найманство

(1) Вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців

з метою використання у збройних конфліктах інших держав або насильницьких

діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної

цілісності, а також використання найманців у військових конфліктах чи діях,

-

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(2) Участь без дозволу відповідних органів державної влади у збройних

конфліктах інших держав з метою одержання матеріальної винагороди -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

Розділ I

1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 вересня 2001 р.

2. З набранням чинності цим Кодексом втрачають чинність:

Кримінальний кодекс Української РСР від 28 грудня 1960 року (далі - КК

України 1960 року) (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1961 р., N 2

ст. 14) із змінами та доповненнями до нього;

Закон Української РСР "Про затвердження Кримінального кодексу Української

РСР" (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1961 р., N 2, ст. 14);

Статті 1, 2 та 5 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 20

квітня 1990 року "Про відповідальність за дії, спрямовані проти

громадського порядку і безпеки громадян" (Відомості Верховної Ради України

РСР, 1990 р., N 18, ст. 278);

Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 26 грудня 1990 року "Про

відповідальність за порушення порядку користування картками споживача на

право придбання товарів та іншими офіційними документами" (Відомості

Верховної Ради Української РСР 1991 р., N 3, ст. 13);

Стаття 3 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 28 січня 1991

року "Про відповідальність за порушення вимог режиму радіаційної безпеки,

заготівлю, переробку і збут радіоактивно забруднених продуктів харчування"

(Відомості Верховної Ради України РСР, 1991 р., N 11, ст. 106);

Указ Президії Верховної Ради України від 21 січня 1992 року "Про

відповідальність за виготовлення з метою збуту та збут підроблених купонів

багаторазового використання" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N

18, ст. 246).

Розділ II

1. Звільнити від покарання (основного і додаткового) відповідно до частини

другої статті 74 цього Кодексу осіб, засуджених за КК України 1960 року за

діяння, відповідальність за які не передбачена цим Кодексом:

а) осіб, засуджених на підставі частини третьої статті 5 КК України 1960

року;

б) осіб, засуджених за готування до злочину за частиною першою статті 17 та

відповідними статтями Особливої частини КК України 1960 року, якщо ці

злочини належать до злочинів невеликої тяжкості;

в) осіб, засуджених за статтями 110, 134-1, 147-2, 147-3, 154, 155-2, 155-

3, 155-6, 159, 183-4, 187, 187-7, 193-1, 202, 206 (частина перша), 208-1,

208-2, 229-8 КК України 1960 року;

г) осіб, засуджених за статтями 147 (частина перша), 148-3, 161 (частина

перша), 187-4, 187-8, 192 (частина третя), 196-1 (частина перша), 199

частина перша і друга, 207-1, 227-2 (частина перша), умовою застосування

яких за КК України 1960 року було попереднє накладення на цих осіб

адміністративного стягнення;

д) осіб, засуджених за злочини, вчинені у віці від 14 до 16 років,

передбачені статтями 78-1, 98, 106 (частина перша) КК України 1960 року;

е) осіб, засуджених за статтею 186 КК України 1960 року (за винятком

засуджених за заздалегідь не обіцяне приховування тяжких особливо тяжких

злочинів), а також осіб, зазначених в частині другій статті 406 цього

Кодексу, засуджених за заздалегідь не обіцяне приховування за статтею 186

КК України 1960 року;

ж) осіб, засуджених на підставі Указу Президії Верховної Ради Української

РСР від 26 грудня 1990 року "Про відповідальність за порушення порядку

користування картками споживача на право придбання товарів та іншими

офіційними документами" і Указу Президії Верховної Ради України від 21

січня 1992 року "Про відповідальність за виготовлення з метою збуту та збут

підроблених купонів багаторазового використання".

2. Звільнити від покарання:

а) осіб, засуджених вперше до покарання у вигляді позбавлення волі за

злочини невеликої тяжкості, вчинені у віці до 18 років, відповідно до вимог

частини другої статті 12 та частини першої статті 18 цього Кодексу;

б) військовослужбовців, засуджених до покарання у вигляді направлення в

дисциплінарний батальйон на строк до шести місяців.

3. Закрити усі слідчі справи і справи, не розглянуті судами, щодо осіб, які

вчинили злочини, передбачені КК України 1960 року, що перелічені в пункті 1

цього розділу.

4. Особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю вироків, у

разі звільнення їх від відбування покарання за окремі злочини на підставі

пункту 1 цього розділу продовжують відбувати покарання, призначене вироком

суду за інші злочини, що входять у сукупність, якщо це покарання ними ще не

відбуте. Дане покарання підлягає зменшенню також у випадках, передбачених

пунктом 6 цього розділу.

5. Звільнити відповідно до частини першої статті 57 цього Кодексу від

покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі осіб, засуджених

на підставі частини першої статті 29 КК України 1960 року, які відбувають

це покарання не за місцем роботи, а в інших місцях, але в районі проживання

засудженого.

6. Знизити відповідно до частини третьої статті 74 цього Кодексу міри

покарання, призначені за КК України 1960 року, якщо вони перевищують

санкції відповідних статей цього Кодексу до максимальних меж покарання,

встановлених цим Кодексом. Зменшити відповідно до частини першої статті 55

цього Кодексу до трьох років строк покарання у вигляді позбавлення права

обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, призначеного як

додаткове покарання. Зменшити відповідно до статті 100 цього Кодексу до

одного року строк виправних робіт, призначених неповнолітнім, а також

розмір відрахування з їх заробітку до 15 відсотків.

7. Осіб, які відбувають покарання за вироком суду у вигляді позбавлення

волі на строк до п'яти років в колоніях-поселеннях, вважати такими, які

відбувають покарання у вигляді обмеження волі, передбачене статтею 61 цього

Кодексу.

8. Особам, засудженим до смертної кари, замінити це покарання довічним

позбавленням волі відповідно до статті 64 цього Кодексу. Якщо до смертної

кари засуджені жінки або чоловіки віці понад 65 років, то покарання у

вигляді смертної кари заміняється їм позбавленням волі на строк до 15

років.

9. Особи, позбавлені батьківських прав відповідно до статті 38 КК України

1960 року, можуть бути поновлені в цих правах лише порядку, передбаченому

Кодексом про шлюб та сім'ю України. Особи, засуджені до покарання у вигляді

громадської догани (стаття 33 КК України 1960 року), якщо у них до набрання

чинності цим Кодексом не була погашена судимість, вважаються такими, що не

мають судимості.

10. Покарання у вигляді арешту підлягає застосуванню після набрання

чинності Кримінально-виконавчим кодексом України.

11. Не приводити у виконання вироки судів в частині конфіскації майна і

стягнення штрафу, якщо до набрання чинності цим Кодексом конфісковане майно

не було вилучене і реалізоване, а штраф не був стягнутий у разі, якщо за

даний злочин цим Кодексом конфіскація майна і накладення штрафу не

передбачені.

12. З дня набрання чинності цим Кодексом не є особливо небезпечними

рецидивістами особи, визнані такими відповідно до статті 26 КК України 1960

року. Якщо ці особи продовжують відбувати призначене їм покарання, то

вироки судів щодо них підлягають зміні в частині визнання їх особливо

небезпечними рецидивістами. У разі потреби змінюється кваліфікації вчинених

ними злочинів, а також зменшується покарання відповідно до частини третьої

статті 74 цього Кодексу. Якщо особи, зазначені в першому реченні цього

пункту, відбули призначене їм покарання, але мають незняту судимість, то

погашення судимості у цих осіб здійснюється за правилами, передбаченими

статтями 89 і 90 цього Кодексу.

13. Переглянути усі справи про злочини осіб, які вчинили розкрадання

державного або колективного майна у великих чи особливо великих розмірах,

передбачене частиною четвертою статті 81, частиною четвертою статті 82,

частиною четвертою статті 84, частиною другою статті 86, статтею 86-1 КК

України 1960 р., для вирішення питань про зміну кваліфікації дій цих осіб

на відповідні частини і статті цього Кодексу (статті 188, 189, 191, 193,

194). При зміні кваліфікації злочинів слід враховувати те, що розмір

вчиненого розкрадання як ознака, що визначає кваліфікацію злочину,

встановлюється виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян,

встановленого законодавством, що діяло під час вчинення злочину.

Міри покарання особам, які засуджені за розкрадання у великих чи особливо

великих розмірах за статтями 81, 82, 83, 84, 86, 86-1 КК України 1960 року

і не відбули покарання, привести у відповідність із покараннями,

встановленими санкціями статей 188 189, 191, 193, 194 цього Кодексу у разі,

якщо призначене судом покарання за відповідний злочин є більш суворим, ніж

передбачене цим Кодексом.

14. Поширити правила, встановлені цим Кодексом, про давність (статті 49,

80, 106), умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (статті 81

і 107), заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (стаття 82),

погашення і зняття судимості (статті 89 - 91 і 108) на осіб, які вчинили

злочин до набрання чинності цим Кодексом, а також мають непогашену і

незняту судимість за КК України 1960 року.

15. У разі призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, за

злочин, вчинений до набрання чинності цим Кодексом, суду слід керуватися

вимогами статті 44 КК України 1960 року.

16. У разі призначення покарання за сукупністю злочинів, що вчинені до

набрання чинності цим Кодексом, застосовується стаття 42 КК України 1960

року. Якщо хоча б один із злочинів, що входять сукупність, вчинений після

набрання чинності цим Кодексом, то застосовується стаття 70 або частина

друга статті 103 цього Кодексу.

Якщо особа, яка відбуває покарання, вчинить після набрання чинності цим

Кодексом новий злочин, то при призначенні їй покарання за сукупністю

вироків застосовується стаття 71 або частина друга статті 103 цього

Кодексу.

17. При вирішенні питання про звільнення від відбування покарання з

випробуванням осіб, які вчинили злочини після набрання чинності цим

Кодексом, суд застосовує статті 75 - 77 цього Кодексу.

Скоротити відповідно до частини третьої статті 104 цього Кодексу умовно

засудженим неповнолітнім іспитовий строк до двох років, якщо визначений

судом іспитовий строк вище цієї межі.

18. До осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі із

застосуванням відстрочки виконання вироку відповідно до статті 46-1 КК

України 1960 року, застосовується стаття 77 цього Кодексу.

19. У разі звільнення від кримінальної відповідальності та покарання осіб,

які вчинили злочин до набрання чинності цим Кодексом, внаслідок зміни

обстановки і втрати суспільної небезпечності діянням або особою, яка його

вчинила, слід керуватися частиною першою або частиною другою статті 50 КК

України 1960 року.

20. Вчинення особою злочину до набрання чинності цим Кодексом, а також

наявність у такої особи не погашеної і не знятої у встановленому законом

порядку судимості враховується при кваліфікації вчиненого нею нового

злочину, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

21. При вирішенні питання про те, чи є віднесення злочинів, передбачених КК

України 1960 року, до злочинів невеликої тяжкості, середньої тяжкості,

тяжкими або особливо тяжкими, в усіх випадках слід виходити із санкції

статті (частини статті) КК України 1960 року, за якою кваліфіковано злочин,

з урахуванням положень, передбачених статтею 12 цього Кодексу.

22. Перегляд справ щодо осіб, які вчинили злочини, передбачені КК України

1960 року і засуджені, або справи стосовно яких перебувають у провадженні

судів, органів досудового слідства дізнання, здійснюється:

а) щодо осіб, перелічених у підпунктах "а" - "ж" пункту 1, підпункті "а"

пункту 2, пункті 6, пунктах 12 та пункті 13 цього розділу, - районними

(міськими) судами за місцем відбування засудженими покарання, а щодо

військовослужбовців, засуджених умовно або з відстрочкою виконання вироку,

а також тих, хто відбуває покарання в дисциплінарному батальйоні -

військовими судами;

б) щодо кримінальних справ, які підлягають закриттю відповідно до пункту 3

цього розділу, - судами, органами досудового слідства і дізнання;

в) щодо осіб, зазначених в пункті 5 цього розділу, - органами, які відають

виконанням покарання у вигляді виправних робіт;

г) щодо осіб, зазначених у пункті 7 цього розділу, - адміністрацією місць

виконання покарань;

д) щодо осіб, зазначених у пункті 8 цього розділу, - Верховним Судом

Автономної Республіки Крим та обласними судами, які постановили вироки з

призначенням покарання у вигляді смертної кари;

є) щодо виконання вироків, передбачених пунктом 11 цього розділу, -

головами районних (міських) судів за місцем виконання вироку.

23. Органи, які виконують вироки судів, зобов'язані надавати судам

необхідні матеріали щодо осіб, які відбувають покарання.

24. Питання, передбачені в пунктах 3, 4, 7, 8, 9, 10, 12, 13, абзаці

другому пункту 17 цього розділу, розглядаються судом за поданням

адміністрації місця виконання покарання або прокурора відкритому судовому

засіданні з участю прокурора і представника адміністрації місця виконання

покарання у випадках, якщо справа розглядається за її поданням.

Ухвала суду з цих питань не підлягає оскарженню, але може бути

опротестована в порядку судового нагляду на загальних підставах.

____________

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11