За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств. Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства. Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

1.1 Інформаційна база аналізу фінансового стану підприємства

Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. Фінансовий стан у вартісній формі відображає загальні результати роботи підприємства.

Інформаційною базою аналізу фінансового стану підприємства є, в першу чергу, фінансова звітність.

Фінансова звітність являє собою систему показників, що відображають інформацію про фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період.

З 1 січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам:

· Форма 1 «Баланс» – звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов’язання і капітал підприємства на встановлену дату.

· Форма 2 «Звіт про фінансові результати», що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній період.

· Форма 3 «Звіт про рух грошових коштів», що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства.

· Форма 4 «Звіт про власний капітал», що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.

«Примітки до звітів» – сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.

Мета складання фінансової звітності – надати користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень.

Основними джерелами даних є бухгалтерський баланс – форма №1 (саме тому аналіз фінансового стану часто називають аналізом балансу). Використовується також решта форм бухгалтерської звітності.

Також придатними до використання є дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з первинної облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки. Крім того, цілком можливе залучення інформації з засобів масової інформації, загальнодоступні статистичні дані щодо галузі, в межах якої здійснює свою діяльність підприємство-об’єкт дослідження і т. п.

Отже, в процесі аналізу фінансового стану підприємства використовується фінансова звітність (насамперед бухгалтерський баланс), а також дані з інших доступних джерел. Реальне дослідження фінансового стану підприємства, а тим більше виявлення причин, що призвели то тих чи інших наслідків, потребує залучення максимально можливих обсягів відомостей, що стосуються роботи підприємства. В подальшому відбувається поступовий відбір та відсіювання другорядних деталей. Важливо усвідомлювати, що лише достовірні початкові дані є запорукою успішної роботи фінансового аналітика.

1.2 Загальна модель і система показників аналізу фінансового стану

Аналіз фінансового стану підприємств проводиться з метою виявлення вразливих місць і визначення шляхів їх усунення. Дані аналізу відіграють вирішальну роль при визначенні напрямів конкурентної політики підприємства, вони використовуються при оцінці виконання поставлених перед ним завдань і для розробки програм розвитку на перспективу.

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

· горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

· вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

· трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

· аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

· порівняльний аналіз — внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками;

· факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів — можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Методи фінансового аналізу — це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема. Вихідним етапом аналізу фінансового стану підприємств є аналіз майна підприємства. Він передбачає загальну оцінку майна з виділенням оборотних мобільних коштів і поза оборотних (іммобілізованих). Відомості про розміщення наявного в розпорядженні підприємства майна містяться в активі балансу.

У структурі балансу особлива роль належить найбільшим засобам, до складу яких входять: наявні гроші, цінні папери, дебіторська заборгованість, матеріально-виробничі запаси. До поза оборотних активів відносять: реальні основні засоби, довготермінові інвестиції і нематеріальні активи.

Завданням аналітика є оцінка структури найбільших та іммобілізованих засобів, а також зміни їх наявності за аналізований період. В ході аналізу майна підприємства визначають також джерела його утворення. При цьому дається оцінка структури власних і позичених засобів.

До власних коштів, за рахунок яких відбувається придбання, надходження і створення майна, відносять статутний фонд і прибуток. У склад власних джерел можуть ввійти також засоби, отримані від держави, орендодавців, інших підприємств, окремих осіб, зацікавлених у розвитку підприємства.

Основним джерелом фінансування мобільних активів є власні оборотні кошти, якими підприємство розпоряджається в момент його заснування.

Спрямовуючи фінансові результати в основні й оборотні кошти, виходять з економічної доцільності: розмір власних оборотних коштів повинен забезпечувати мінімальну потребу протягом одного виробничого циклу у виробничих запасах, заділах незавершеного виробництва, залишках готової продукції. Єдиним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток підприємства.

До позичених засобів належать отримані в кредит від державних, комерційних і кооперативних банків та інших підприємств. Позичені кошти поділяються на кошти тривалого використання і кошти короткотермінового використання. В процесі аналізу позичених коштів оцінюється ефективність їх використання та можливість своєчасного повернення.

Важливими показниками, які характеризують ефективність використання своїх коштів, є показники оборотності оборотних коштів. Оборотність оборотних коштів характеризується такими показниками, як оборотність у днях, кількість обертів, коефіцієнт закріплення оборотних коштів.

Аналіз оборотності оборотних коштів передбачає виявлення ступеня прискорення (або сповільнення) оборотності і суми коштів, додатково залучених в оборот (вилучених з обороту).

Аналіз фінансової сталості підприємства передбачає визначення ступеня фінансової незалежності від зовнішніх позичених джерел. Одним з важливих показників, які характеризують фінансову сталість підприємства, є показник питомої ваги всієї суми зобов'язань по залучених (позичених) коштах у вкладеннях в активи власних коштів. Цей показник отримав назву «коефіцієнт автономії». Він показує, наскільки підприємство є незалежним від позичених коштів. На основі коефіцієнта довгострокового залучення позичених коштів судять про стабільність тієї частини коштів, яка утворюється за рахунок довготермінових кредитів. Важливим показником фінансової сталості підприємства є коефіцієнт маневрування. Цей показник дає змогу оцінити структуру розподілу власних засобів шляхом визначення питомої ваги власних оборотних коштів у загальній сумі джерел власних коштів. Коефіцієнт маневрування дає відповідь на питання, яка частина власних коштів підприємства не закріплена в цінностях іммобілізованого характеру і перебуває в стані, який дає змогу більш або менш вільно маневрувати цими коштами.

Аналіз платоспроможності дає змогу визначити здатність підприємства до швидкого погашення своїх короткотермінових зобов'язань. При цьому

прискіплива увага приділяється такому показнику платоспроможності, як загальний коефіцієнт покриття, що характеризує відношення мобільних засобів до короткотермінової заборгованості. Коефіцієнт покриття дає змогу з'ясувати, чи достатньо у підприємства коштів, які можуть бути використані ним для погашення своїх короткотермінових зобов'язань.

Частковим показником загального коефіцієнта покриття є коефіцієнт абсолютної ліквідності, який характеризує відношення найбільш ліквідної частини оборотних засобів (грошових коштів та цінних паперів) до поточних зобов'язань. Цей коефіцієнт дає відповідь на запитання, яка сума короткотермінових зобов'язань підприємства на звітну дату може бути погашена негайно.

Певну аналітичну цінність має проміжний коефіцієнт покриття. Він визначається як відношення суми грошових засобів, цінних паперів і дебіторської заборгованості разом взятих до короткотермінових зобов'язань підприємства. Таке співвідношення показує, чи достатньо цієї суми для погашення короткотермінових боргів. Оцінюючи цей показник, слід врахувати тривалість короткотермінового кредиту при закупівлі товарно-матеріальних цінностей і продажу продукції підприємства.

Для оцінки загальної ефективності господарської діяльності підприємства визначені показники рентабельності. Вони показують, наскільки прибутковою є діяльність підприємства.

Аналіз показників рентабельності передбачає оцінку рівнів рентабельності, визначення динаміки рентабельності, причин і факторів, які впливають на її зміну, і ступеня їх впливу на цю зміну. Заключним етапом аналізу рентабельності є розробка заходів щодо мобілізації резервів підвищення рентабельності. Виділяють такі основні показники рентабельності: рентабельність капіталу (майна), рентабельність фондів (рентабельність виробництва), рентабельність продукції. Завершальним етапом аналізу фінансового стану підприємства є розробка заходів щодо зміцнення фінансового стану. У кожного підприємства завжди є резерви поліпшення фінансового стану. З'ясувавши в ході аналізу причини фінансових труднощів, їх слід згрупувати за основними напрямами. Головними з них є виробничі фактори: обсяги виробництва, якість та асортимент продукції, що випускається, відповідність термінів її поставки термінам, передбаченим договорами. Важливу роль відіграють також фактори, пов'язані зі стабільністю матеріально-технічного постачання, наявністю ринків збуту і загальногосподарські.

Можна говорити і про власні фінансові фактори. Це насамперед рівень рентабельності, який багато в чому визначається рівнем цін на продукцію підприємства. Якщо рівень цін не забезпечує підприємству необхідного для його нормального розвитку рівня рентабельності, то слід подумати про перехід на випуск більш вигідної продукції, а також про пошук таких покупців (в тому числі на нових ринках збуту), які можуть придбати продукцію за вищою ціною.

Другою важливою об'єктивною причиною фінансових труднощів може бути погана забезпеченість виробничого процесу фінансовими ресурсами. У цьому випадку слід потурбуватися про реалізацію понаднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, ліквідацію надлишкових і мало використовуваних основних фондів, реалізацію наявних у підприємства цінних паперів. Серед інших засобів збільшення фінансових результатів мобілізація наявних у підприємства засобів спеціальних фондів, в тому числі резервного, створюваного спеціально з такою метою. Необхідно вивчити можливість отримання кредитів у банках, постачальників, покупців.

Вирішальним способом підвищення ефективності може стати зміна форми господарювання або форми власності.

Аналіз фінансового стану підприємства завершується складанням конкретного плану його зміцнення, який містить виробничі, технологічні та організаційні заходи.

РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ВАТ «УКРІМПЕКС»

2.1 Аналіз майна підприємства

Аналіз майна підприємства передбачає проведення аналізу складу майна та його структури, вивчення джерел формування майна, зміни складових майна і джерел його формування.

Таблиця 2.1.1 Аналіз динаміки і структури оборотних коштів

Найменування статті	На початок звітного періоду		На кінець звітного періоду		Відхилення (+,-)
Найменування статті	тис. грн	питома вага,%	тис. грн	питома вага,%	в сумі, тис	в %	темпи зростання,%
ІІ. Оборотні активи:	15236.4	99,9	13380.2	99,9	(1856,2)	0,0	87,8
- запаси і витрати	2427.1	15,9	1335.7	9,9	(1091,4)	(6,0)	55,0
- векселі одержані	0,0		0,0
- дебіторська заборгованість	11324.7	74,3	11410.7	85,2	86	10,9	100,8
- поточні фінансові інвестиції	0,0		0,0
- грошові кошти і їх еквіваленти	1484.4	9,7	599.7	4,5	(884,7)	(5,2)	40,4
- інші оборотні активи	0.2	0,0	34.1	0,3	33,9	0,3	17050
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	1.3	0,0	0.8	0,0	(0,5)	0,0	61,5
Всього	15237.7	100,0	13381	100,0	(1856,7)		87,8

Як бачимо з таблиці 2.1.1 оборотні активи за звітній період зменшилися на 1856,2 тис.грн. Загалом зменшення відбулося за рахунок зменшення долі «запасів і витрат» та «грошових коштів і їх еквівалентів».

Таблиця 2.1.2 Аналіз динаміки і структури дебіторської заборгованості

Найменування статті	На початок звітного періоду		На кінець звітного періоду		Відхилення (+,-)
Найменування статті	тис. грн	питома вага,%	тис. грн	питома вага,%	в сумі, тис	в %	темпи зростання %
Векселі одержані	0,0		0,0
Дебіторська заборгованість за товари,роботи, послуги: - чиста реалізаційна вартість; - первісна вартість; - резерв сумнівних боргів	452,5 1452,5 0,0	12,8 12,8 0,0	1328,6 1328,6	11,6 11,6	(123,9) (123,9)	(1,2) (1,2)	91,5 91,5
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
- з бюджетом	90,9	0,8	13,7	0,1	(77,2)	(0,7)	15,1
- за виданими авансами	8,2	0,1	347,4	3,1	339,2	3,0	4236,6
- з нарахованих доходів	0,0		0,0
- із внутрішніх розрахунків	0,0		0,0
Інша поточна дебіторська заборгованість	9773,1	86,3	9721	85,2	(52,1)	(1,1)	99,5
Усього дебіторської заборгованості	11324,7	100,0	11410,7	100,0	86,0	0,0	100,8

Аналіз динаміки і структури дебіторської заборгованості. Важлива увага при аналізі поточних активів має приділятися дебіторській заборгованості. При наявності конкуренції та складності збуту підприємства продають її, використовуючи форми послідуючої оплати. Тому дебіторська заборгованість є важливою частиною оборотного капіталу. Якщо на початок року дебіторська заборгованість складала 11324,7 тис. грн., то на кінець року цей показник дорівнював 11410,7 тис. грн., а в загальному підсумку за рік він збільшився на 86,0 тис. грн.

Зміни, що відбулись в структурі дебіторської заборгованості, свідчать про погіршення розрахункової дисципліни в бік погіршення платоспроможності.

Таблиця 2.1.3 Аналіз стану запасів та витрат

Найменування статті	На початок звітного періоду		На кінець звітного періоду		Відхилення (+,-)
Найменування статті	тис. грн.	питома вага,%	тис. грн.	питома вага,%	в сумі, тис. грн.	в %	темпи зростання,%
Виробничі запаси	1222	31,2	17,1	0,9	(1204,9)	(30,3)	1,3
Незавершене виробництво	0,0		0,0
Готова продукція	827,3	21,1	811,3	41,2	(16)	20,1	7,2
Товари	377,8	9,7	507,3	25,7	129,5	16	134,3
Грошові кошти і їх еквіваленти	1484,4	37,9	599,7	30,4	(884,7)	(7,5)	40,4
Інші оборотні активи	0,2	0,0	34,1	1,7	33,9	1,7	17050
Витрати майбутніх періодів	1,3	0,0	0,8	0,0	(0,5)	0,0	61,5
Всього запасів та витрат	3913	100,0	1970,3	100,0	(1942,7)	0,0	50,3

Аналізуючи запаси і витрати ми бачимо, що в загальному обсягу вони зменшилися на 1942,7 тис. грн. Загалом це зменшення відбулося за рахунок виробничих запасів – на 1204,9 тис. грн., та грошових коштів і їх еквівалентів – на 884,7 тис. грн. Це негативно відзначиться на подальшій діяльності підприємства, виникнуть труднощі при розрахунках за обов’язками.

2.2 Аналіз вхідних та вихідних грошових потоків підприємства

При аналізі потоки грошових коштів розглядаються по трьом видам діяльності: операційна (основна), інвестиційна і фінансова.

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Таблиця 2.2.1 Аналіз руху коштів від операційної діяльності

Показник	За звітний період	За попередній період	Зміна
Прибуток від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах	654,1	3995,5	(3341,4)
Збільшення (зменшення) оборотних активів	(84,2)	174	(258,2)
Збільшення (зменшення) витрат майбутніх періодів	0,5	(0,3)	0,8
Збільшення (зменшення) поточних зобов’язань	(1344,7)	(3944,6)	2599,9
Збільшення (зменшення) доходів майбутніх періодів	0,0	0,0	0,0
Грошові кошти від операційної діяльності	(774,3)	224,6	(549,7)
Сплачені відсотки	0,0	0,0	0,0
Сплачені податки на прибуток	(11,9)	0,0	(11,9)
Чистий рух коштів від надзвичайних подій	(786,2)	224,6	(1010,8)
Рух коштів від надзвичайних подій	0,0	0,0	0,0
Чистий рух коштів від операційної діяльності	(786,2)	224,6	(1010,8)

Виходячи з даних таблиці 2.2.1 бачимо, що у звітному періоді рух коштів від операційної діяльності значно погіршився. Якщо сума грошових коштів від операційної діяльності компанії є недостатньою, то в більшості випадків їй доводиться залучати банківські позики або випускати боргові цінні папери для фінансування своїх капітальних витрат.

Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Таблиця 2.2.2 Аналіз руху коштів від інвестиційної діяльності

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6