Фінансовий аналіз ВАТ "Укрімпекс"

З таблиці 2.5.1 бачимо що зростання власного капіталу підприємства за 2003 рік на 530,1 тис. грн. або на 25,2% обумовлено зростанням суми нерозподіленого прибутку на 532,1 тис. грн.

Доля додаткового капіталу у власних коштах за звітній період не змінилася, доля резервного капіталу збільшилася на 0,2% хоча в абсолютному значенні не змінилась. Розмір статутного фонду не змінився. Велике значення мають власні оборотні кошти підприємства, що вираховуються як різниця між власними коштами та необоротними і показують, скільки із загальної суми власних коштів підприємства спрямовується на покриття оборотних коштів:

1. на початок року: 2100,9 – 411,8 = 1689,1 тис. грн.

2. на кінець року: 2631 – 382,3 = 2248,7 тис. грн.

Тобто за рік сума власних оборотних коштів зросла з 1689,1 тис. грн. до 2248,7 тис. грн.

Таблиця 2.5.2 Аналіз динаміки та структури позикового капіталу підприємства

Аналіз динаміки та структури позикового капіталу підприємства.

За звітній період загальна сума позикових коштів зменшилася на 3761 тис. грн. зменшилися всі пункти крім кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги зросла на 180 тис. грн. (118,1%).Тобто підприємство використовує кошти, які йому не належать. Це сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану підприємства, але якщо вони не затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно повертаються. В іншому випадку виникає прострочена кредиторська заборгованість.

Таблиця 2.5.3 Аналіз динаміки та структури кредиторської заборгованості

2.6 Аналіз ділової активності підприємства

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз здійснюється за допомогою коефіцієнтів оборотності.

Коефіцієнти оборотності – система показників фінансової активності підприємства, яка характеризує наскільки швидко сформований капітал обертається в процесі його господарської діяльності.

Таблиця 2.6.1 Розрахунок показників ділової активності підприємства

Ефективність управління підприємством визначається темпами прискорення обертання ресурсів, що повинно знаходити своє відображення у зростанні відповідних показників. Нормативного значення показників не має, але чим швидше обертаються ресурси підприємства, тим краще. Підвищення обертання ресурсів є, поряд з високою прибутковістю другим важелем підвищення фінансового благополуччя підприємства. Низький рівень коефіцієнтів обертання активів може свідчити про недостатню завантаженість та низьку ефективність експлуатації виробничих потужностей, зростання дебіторської заборгованості та запасів.

Показник оборотності активів показує, скільки разів за період обертається капітал, вкладений в активи підприємства. Ріст даного показника (від 0,2 до 0,3) говорить про підвищення ефективності їхнього використання.

Важливим для оцінки господарської діяльності підприємства є визначення тривалості операційного і фінансового циклу.

Тривалість операційного циклу визначається як сума періоду обороту дебіторської заборгованості (в днях) і періоду обороту виробничих запасів (в днях).

Тр.о.ц.= 1200+327,3 = 1527,3 – на початок звітного періоду

Тр.о.ц.= 900+144 = 1044 – на кінець періоду

Тривалість фінансового циклу визначається як тривалість операційного циклу мінус період обороту кредиторської заборгованості.

В цілому немає нормативних значень для тривалості цих циклів, але чим вони коротші, тим краще працює підприємство. Для різних галузей тривалість операційного циклу є різною. Базою для порівняння є різні періоди діяльності одного підприємства і середньогалузеві показники.

2.7 Комплексний фінансовий аналіз прибутковості підприємства

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства.

Вони вимірюють прибутковість підприємства з різні позиції і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну. Адміністрацію цікавить віддача (прибутковість) усіх виробничих активів; потенційних інвесторів і кредиторів - віддача на капітал що інвестувався; власників і засновників - прибутковість акції і т.д.

Таблиця 2.7.1 Розрахунок показників рентабельності підприємства

Рентабельність активів показує, наскільки ефективно використовуються активи підприємства. Якщо чистий прибуток та активи мають адекватну оцінку, то нормальною вважається рентабельність, не менша 14%. На кінець звітного періоду рентабельність активів збільшилася на 15,3.

Рентабельність власного капіталу показує, яка віддача (норма прибутку) на вкладений власний капітал. Максимізація цього показника – головне завдання управління підприємством. Якщо чистий прибуток і власний капітал мають адекватну оцінку, то нормальною вважається рентабельність, не менша 20%. На даному підприємстві показник рентабельності власного капіталу на початку вважається нормальним, а в кінці періоду дуже високий.

Валова рентабельність продажів показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення. На кінець звітного періоду цей показник збільшився на 2,4.

Всі показники рентабельності в кінці періоду збільшилися, що свідчить про ефективну діяльність підприємства.

Операційна рентабельність продажів показує рентабельність підприємства після відрахування витрат на виробництво і збут товарів.

Чиста рентабельність продажів показує повний вплив структури капіталу і фінансування капіталу і фінансування компанії на її рентабельність.

Загальна рентабельність підприємства характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про спроможність підприємства збільшувати свій капітал.

Загальна рентабельність виробничих фондів показує скільки чистого прибутку від звичайної діяльності приходиться на одиницю середньорічної вартості основних засобів та оборотних активів.

2.8 Аналіз інвестиційної діяльності підприємства

На першому етапі зробимо аналіз структурних змін у інвестиційній діяльності підприємства протягом звітного періоду.

Таблиця 2.8.1 Аналіз обсягів та структури інвестиційних вкладень підприємства

Результати аналізу показують, що інвестиційна діяльність на підприємстві протягом періоду, що аналізується значно активізувалися. Так, обсяг інвестиційних вкладень збільшився на 52,5 тис. грн., тобто на 6 % проти початку періоду. Порівняння обсягів та структури вкладень в різні форми інвестування свідчить, що пріоритетним напрямом для підприємства залишаються реальні інвестиції. Обсяги капітальних вкладень протягом періоду, що аналізується, зросли на 52,5 тис. грн., в основному за рахунок придбання основних засобів (52,5ти.грн).

Крім того, реальні інвестиції мають найбільшу питому вагу в структурі інвестиційних вкладень підприємства – 83,5 % на початок періоду, причом протягом звітного періоду цей показник зріс на 0,9 %. Така динаміка оцінюється позитивно, адже підприємство у сфері виробництва пов’язується передусім з виробничою діяльністю. Тому реальні інвестиції мають розглядатись керівництвом кожного підприємства як пріоритетний напрям інвестування. Саме така ситуація спостерігається на підприємстві. Фінансові інвестиції підприємства становлять незначну частку в структурі вкладень, а саме 14,7 % як на початок періоду, так і на кінець.

Наступним етапом є аналіз руху грошових потоків від інвестиційної діяльності підприємства протягом звітного періоду.

Таблиця 2.8.2 Аналіз грошових потоків від інвестиційної діяльності, ти.грн

Як показують дані таблиці 2.8.2, протягом звітного періоду надходження від інвестиційної діяльності збільшилися на 1,5 тис. грн., за рахунок реалізації необоротних активів, тобто продажу основних засобів та нематеріальних активів.

2.9 Аналіз і прогнозування можливого банкрутства підприємства

Структуру балансу підприємства можна вважати незадовільною, а підприємство – неплатоспроможним, якщо виконується одна з таких умов:

а) коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення, менше ніж 2,0;

б) коефіцієнт забезпеченості власними коштами має значення, менше ніж 0,1.

Коефіцієнт поточної ліквідності визначається за формулою:

Кпл = (Поточні активи + витрати майбутніх періодів) / (Поточні зобов’язання + Доходи майбутніх періодів) (2.9.1)

На початок звітного періоду:

Кплп = (15236,4 + 1,3) / 12477 = 1,2

На кінець звітного періоду:

Кплк = (13380,2 + 0,8) / 11132,3 = 1,2

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами визначається за формулою:

Кзабезп = Власні оборотні кошти / оборотні активи (2.9.2)

На початок звітного періоду:

Кзабезп = (2100,9 – 411,8) / 15237,7 = 0,1

На кінець звітного періоду:

Кзабезп = (2631 – 382,3) / 13381 = 0,2

Як бачимо з вище наведених розрахунків у нас не виконується перша умова, тобто коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення, менше ніж 2,0. отже можемо сказати, що у підприємства є деякі труднощі.

При незадовільній структурі балансу для перевірки реальної можливості у підприємства відновити свою платоспроможність розраховується терміном на 6 місяців коефіцієнт відновлення платоспроможності:

Квідн = (Кплк + 6/Т * (Кплк – Кплп))/ 2, (2.9.3)

де Кплк, Кплп – фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності на кінець і початок звітного періоду;

6 – період відновлення платоспроможності (міс.);

Т – звітний період (міс.);

2 – нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності.

Квідн = (1,2 + 6/12 * (1,2-1,2))/2 = 0,6

Так як коефіцієнт відновлення менше 1, то це свідчить про те, що у підприємства в найближчі 6 місяців немає реальної можливості відновити платоспроможність.

Також використаємо Z-модель на основі п’яти факторів Е. Альтмана для аналізу платоспроможності підприємства:

Z = 1,2*X1 + 1,4*X2 + 3.3*X3 + 0.6*X4 + 1,0*X5 (2.9.4)

Z – індекс кредитоспроможності;

X1 = ряд. 260 ф.1 / ряд.280 ф.1;

X2 = ряд. 220 ф.2 / ряд.280 ф.1;

X3 = ряд. 050 ф.2 / ряд.280 ф.1;

X4 = ряд.380 ф.1/ ряд. 620 ф.1;

X5 = ряд.010 ф.1 / ряд.280 ф.1.

X1п = 15236,4 / 15649,5 = 0,97

X1к = 13380,2 / 13763,3 = 0,97

X2п = 2579,5/ 15649,5 = 0,18

X2к = 537,9 / 13763,3 = 0,03

X3п = 865,4 / 15649,5 = 0,05

X3к =594,6 / 13763,3 = 0,04

X4п = 2100,9 / 12477 = 0,16

X4к = 2631 / 11132,3 = 0,23

X5п = 3481,5 / 15649,5 = 0,28

X5к = 4528,8 / 13763,3 = 0,25

Підставимо одержані дані в формулу Z-моделі Альтмана і одержемо такі результати:

на початок періоду

Z = 1,2*0,97+1,4*0,18+3,3*0,05+0,6*0,16+1,0*0,28 = 1,957;

на кінець періоду

Z = 1,2*0,97+1,4*0,03+3,3*0,04+0,6*0,23+1,0*0,25 = 1,726.

На підставі усього, викладеного вище, можна зробити такі висновки:

1.     підприємство має незадовільну структуру балансу.

2.     у найближчі 6 місяців воно не має реальної можливості відновити платоспроможність.

3.     ймовірність банкрутства підприємства на початок звітного періоду була високою, а на кінець вона стала дуже високою.

РОЗДІЛ 3. ВИКОРИСТАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ АНАЛІЗУ В УПРАВЛІННІ

Кінцевим результатом прийняття рішення є саме управлінське рішення, яке постає, як первісний, базовий елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації за рахунок взаємозв’язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.

Як і у всіх інших, в умовах кризи неплатежів у даного підприємства є нестача грошових коштів, проблеми із збутом та з отриманням дебіторської заборгованості.

Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться :

1. Реалізація продукції з негайною оплатою або із знижкою.

2. Отримання дебіторської заборгованості.

3. Продаж резервних грошових активів.

4. Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).

5. Отримання банківських кредитів.

6. Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків до статутного фонду.

Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

Але щодо поточної ліквідності, то даний коефіцієнт знаходиться в межах норми – 1,2. У підприємства є проблеми із грошовими коштами. Тому треба приділити увагу збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі, підвищення якості продукції).

Так, щоб оптимізувати значення коефіцієнту абсолютної ліквідності з тією ж сумою короткострокової заборгованості, треба збільшити готівки або короткострокових фінансових вкладень або зменшити суму короткострокової заборгованості, що є нереальним шляхом, оскільки у підприємства не буде вистачати коштів для здійснення поточної діяльності. Тобто вихід з цієї ситуації – удосконалення виробництва та розширення збутової мережі, щоб реалізувати товари хоча б із знижкою.

Сума дебіторської заборгованості та запасів покриває суму оборотних активів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати із неї, а частину дебіторської спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, з відстрочкою платежу, по факту відвантаження продукції). Доцільним є надання відстрочки платежу споживачам, бо за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, тобто прибуток (для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції), але можливе виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості.

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела – прибуток та амортизаційні відрахування.

Так, для удосконалення діяльності треба здійснити наступне:

1. Прискорити оборотність оборотних коштів через активізацію системи постачання;

2. Знизити витрати електроенергії через проведення ревізії обладнання, блокування деяких машин та впровадження блочного, місцевого включення світла та інших заходів;

3. Зменшення витрат на обробку продукції через модернізацію обладнання та нові технології.

Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових

покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні.

Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки , а також прибутку на

необхідну величину, що дозволить підвищити рентабельність капіталу.

Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою,

треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових коштів в мінімально можливі строки.

Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.

Поряд з власним капіталом підприємство певну частину своїх фінансових ресурсів формує за рахунок позикового капіталу. За питомою вагою у складі залучених джерел фінансування значне місце займає кредиторська заборгованість ( у звітному році вона збільшилася на 180 тис. грн. і становить 1173,3 тис. грн.).

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це безплатне фінансування підприємства за рахунок цього позикового капіталу. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці приведе до виплати штрафів, санкцій та погіршити фінансовий стан .

Щодо позикового капіталу, то у підприємства при існуючій структурі коштів і високій рентабельності активів у порівнянні з процентними ставками за кредит є, але дуже низька можливість по його залученню. Але потрібно підвищити кредитоздатність підприємства.

Оптимізація фінансової структури капіталу є одним з найбільш важливих та складних завдань фінансового менеджменту. Оптимальна структура капіталу – це таке співвідношення його власних і залучених джерел, при якому забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, тобто максимізація ринкової вартості підприємства.

Таким чином, в результаті розглянутих варіантів можна сказати, що політика оптимізації структури капіталу спрямована на підвищення долі власного капіталу. А саме прибутку, через низьку можливість залучення кредитів. Але ж якщо взяти за мету підвищення рентабельності власного капіталу, то теоретично найкращий варіант – залучення позик. Але є обмеження по коефіцієнту платоспроможності, який не дозволяє збільшити позиковий капітал без збільшення оборотних активів. Збільшення питомої ваги оборотних активів дозволяє збільшити позиковий капітал та зменшити власний і зберегти платоспроможність. Рентабельність капіталу тим більша, чим нижче його сума і вище прибуток, а при заміні власного капіталу позиковим вона підвищується.

Щодо управлінням дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

1. Визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

2. Періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

3. Якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

4. Використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;

5. Продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;

6. При продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунка покупця;

7. Використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;

8. Відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;

9. Пропозиція відстрочки у виплаті грошей для стимулювання попиту;

10. Страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами.

ВИСНОВОК

Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6