РОЗДІЛ 3. УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ РОЗРАХУНКІВ і БЮДЖЕТОМ З ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ТА РОЗРОБКА ПРОПОЗИЦІЙ ЩОДО ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ

3.1 Складання підсумкової документації за результатами податкового контролю розрахунків з бюджетом з податку з доходів фізичних осіб

3.2 Відповідальність платника податку за порушення вимог податкового законодавства щодо правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб

3.3 Напрямки удосконалення контролю нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб з боку податкової служби

3.4 Напрямки удосконалення податку з доходів фізичних осіб, передбачені Стратегією реформування податкової системи

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ З

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В умовах фінансових перетворень, що охопили національну економіку, виникає необхідність перегляду механізмів фінансового регулювання економічних процесів у суспільстві. Насамперед це стосується податкових механізмів, недосконалість яких в сучасних умовах зумовлює найбільш негативні наслідки. Процеси, що охопили нині вітчизняну економіку, вимагають від держави перегляду застосовуваного фінансового інструментарію, активнішого його використання з метою переломлення негативних тенденцій.

Одним із бюджетноутворювальних податків на рівні муніципалітету є податок з доходів фізичних осіб.

Вітчизняна система оподаткування доходів фізичних осіб є фінансовим інструментом, який забезпечує найбільшу частку податкових надходжень до місцевих бюджетів адміністративно-територіальних утворень.

Оподаткування доходів громадян в Україні було запроваджено 1991 році з прийняттям Закону Української РСР «Про прибутковий податок з громадян Української РСР, іноземних громадян та осіб без громадянства». З грудня 1992 року оподаткування доходів громадян здійснювалося відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який зі змінами та доповненнями був чинним до кінця 2003 року. У Законі України «Про систему оподаткування» в редакції від 18.02.1997 року цей податок названо податком на доходи з фізичних осіб. У сучасних умовах оподаткування доходів громадян здійснюється відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який прийнятий 22 травня 2003 року. Податок з доходів фізичних осіб - загальнодержавний податок, а тому порядок його сплати, пільги, розміри ставок встановлюються законодавчими актами України. Він є прямим податком, тобто самостійно сплачується громадянином безпосередньо з отриманого доходу. Відповідно до Бюджетного кодексу України, ПДФО у повному обсязі зараховується до місцевих бюджетів і є основним бюджетоутворюючим податком.

Згідно даних Державного комітету статистики України, питома вага податку з доходів фізичних осіб у доходах зведеного бюджету у 2007-2009 роках становила: 15,3%, 15,8%, 14,9%.

Питома вага податку з доходів фізичних осіб в доходах загального фонду 2009 року зменшилася порівняно з відповідним показником 2008 року (76,3%) і склала 73,1%. При цьому номінальні надходження цього податку у 2009 році склали 9,7 млрд.грн. Не зважаючи на зміну загальної динаміки ПДФО, а саме збільшення абсолютного розміру і зменшення питомої ваги у структурі надходжень бюджету, цей податок продовжує зберігати позицію найвагомішого за обсягом джерела наповнення дохідної частини місцевого бюджету.

Механізм оподаткування доходів фізичних осіб ще не має достатньо прийнятного рівня досконалості. На даний час окремі положення податкового законодавства все ще не врегульовані, залишаються недостатньо опрацьованими на практиці. Звідси потребує підвищення ефективності податковий контроль, подальшого удосконалення система планування податкових надходжень. Тому цей податок є одним з найважливіших об'єктів податкового контролю.

Податковий контроль повинен сприяти зміцненню дежавної фінансової дисципліни, збереженню державного майна, попередженню зловживань та поповненню доходів бюджету. Тому саме умови розвитку ринкової економіки в нашій країні та проблеми, які виникають даному процесі, вимагають удосконалення діючої системи контролю.

З викладених вище позицій обрана тема курсової роботи є дуже цікавою, а її актуальність не викликає жодних сумнівів.

Метою курсової роботи є закріплення теоретичних знань та набуття практичних навичок щодо проведення податкової перевірки розрахунків з бюджетом з податку з доходів фізичних осіб на прикладі Кіровоградської обласної лікарні для визначення правильності формування бази оподаткування.

Для досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання

- з’ясувати сутність податку з доходів фізичних осіб, його порядок обчислення та сплати;

- визначити мету, завдання, нормативно-правове забезпечення податкової перевірки розрахунків з бюджетом з податку з доходів фізичних осіб та представити порядок її проведення;

- дослідити організаційно-економічну характеристику Кіровоградської обласної лікарні;

- дослідження форм і систем оплати праці, які застосовує установа та з'ясувати їх вплив на порядок розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб;

- ознайомитись з організацією обліку розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб в обласній лікарні;

- провести податкову перевірку правильності та якості складання регістрів первинного, аналітичного та синтетичного обліку;

- провести податкову перевірку правильності формування сукупного оподатковуваного доходу за кожним окремим працівником;

- провести податкову перевірку правомірності та законності застосування пільг з податку на доходи фізичних осіб;

- провести податкову перевірку правильності визначення суми, яка підлягає сплаті як податок з доходів фізичних осіб;

- провести податкову перевірку порядку складання та подання до податкових органів податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку;

- провести податкову перевірку повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету.

- провести податкову перевірку дотримання порядку самостійного виявлення та виправлення помилок в обліку та звітності з податку з доходів фізичних осіб.

Предметом дослідження є діюча система обліку розрахунків з бюджетом з податку з доходів фізичних осіб та існуюча практика здійснення податкового контролю за порядком нарахування та сплати даного виду податку.

Об’єктом дослідження обрано Кіровоградську обласну лікарню, яка надає висококваліфіковану та спеціалізовану стаціонарну і амбулаторно-консультативну медичну допомогу населенню області для здійснення єдиної державної регіональної політики в галузі охорони здоров'я.

Теретико-методологічною основою дослідження є загальнонаукові методи пізнання (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, абстрагування, системність, комплексність, конкретизація), методичні прийоми (документальна перевірка, аналітичні процедури, підрахунок), системний підхід, аналіз змісту законодавчих і нормативних актів.

Інформаційною базою слугували: наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з теорії, методології, методики та організації податкового контролю, матеріали науково-практичних конференцій, періодичні видання, внутрішня документація досліджуваного підприємства.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст роботи викладено на 70 сторінках і доповнено 20 додатками, 20 таблицями, списком використаних джерел, який налічує 63 найменування.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ РОЗРАХУНКІВ З БЮДЖЕТОМ З ПОДУТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

1.1 Порядок обчислення та сплата податку з доходів фізичних осіб

Основним прямим податком з населення в Україні є податок з доходів фізичних осіб, який справляється з 1 січня 2004 р. згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Податок з доходів фізичних осіб – плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу (місце постійного або переважного проживання платника податку, місце реєстрації платника податку, визначене згідно із законодавством) або розташовано особу, що виплачує оподатковувані доходи.

Платниками податку є:

- резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

- нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності[3,c.250].

Дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна , інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь чи набутих незаконним шляхом протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід;

- чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

- іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

- загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

При нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, чия вартість є вираженою в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, діючим на момент одержання таких доходів [3, c.257].

При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму:

- податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість;

- акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Загальний річний оподатковуваний дохід складається з сум загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року та іноземних доходів, одержаних протягом року.

Доходи, що включаються до загального місячного оподатковуваного доходу:

- доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;

- вартість подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню;

- частина доходів від операцій з майном;

- дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо;

- сума заборгованості платника податку, за якою минув термін позовної давності;

- доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної власності;

- доходи у вигляді сум авторської винагороди;

- сума страхових внесків за договором добровільного страхування, сплачена будь-якою особою-резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь;

- дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної чи моральної шкоди;

- сума страхових виплат, страхових відшкодувань або викупних сум, отриманих платником податку за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування;

- дохід від надання майна в оренду або суборенду;

- оподатковуваний дохід, не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом;

- дохід у вигляді вартості успадкованого майна, що підлягає оподаткуванню;

- інвестиційний прибуток: від здійснення платником податку операцій із цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;

- дохід у вигляді процентів, дивідендів та роялті, виграшів, призів;

- сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством терміни [1,c.6-7].

До груп доходів, які не включаються до складу зягального місячного

або річного оподатковуваного доходу відносяться:

- суми допомоги;

- обов'язкові платежі;

- вартість матеріальних благ, наданих безоплатно або зі знижкою;

- доходи від фінансових та інвестиційних операцій;

- стипендії та виплати на утримання;

- суми відшкодувань та компенсацій;

- дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від підприємницької або незалежної професійної діяльності за спрощеною системою оподаткування;

- кошти або майно, що надходять від фізичних осіб.

- інші доходи згідно із чинним законодавством.

Ставки податку з доходів фізичних осіб зазначені у додатку А.

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого з джерела на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати на суму податкової соціальної пільги(далі ПСП), розмір якої визначається соціальним статусом отримувача. Категорії осіб, що можуть скористатись правом зменшення суми місячного оподатковуваного доходу у вигляді зарплати на суму ПСП з ПДФО та її розміри у 2010 році заначено у додатку Б.

Відповідно до рекомендацій ДПАУ, наданих листами від 24.12.2009 р. № 28800/7/17-0217 та від 14.01.2010 р. № 160/6/17-0716 з 1 січня 2010 року і до затвердження Держбюджету-2010, для визначення розмірів ПСП та доходу, що дає право на її застосування, необхідно застосовувати розміри мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму, встановлені Законом України від 20.10.2009 р. № 1646-VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» (далі - Закон № 1646). Мінімальної заробітна плата та прожитковий мінімум у 2010 році становлять: з 01.01.2010 р. – 869 грн, з 01.04.2010 р. – 884 грн, з 01.07.2010 р. – 888 грн, з 01.10.2010 р. - 907 грн, з 01.12.2010 р. - 922 грн [4,c.590-593].

Загальний розмір ПСП з ПДФО, відповідно до пп. 6.1.1 Закону про ПДФО, на який може розраховувати будь-який платник податку (з урахуванням норм пункту 6.5 статті 6 Закону про ПДФО) дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Тобто для 2010 року загальний розмір ПСП з ПДФО становить 434,50 грн (869грн * 50%).

Згідно з пп. 6.5.1 Закону про ПДФО податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року (для 2010 року – 869 грн.), помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень (тобто для 2010 року - 1220 грн).

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадках та розмірах, передбачених підпунктами «а» - «б» підпункту 6.1.2 та підпункту «е» підпункту 6.1.3 Закону про ПДФО, визначається як добуток граничного дохіду, визначеного за вищенаведеним правилом та відповідної кількості дітей [16].

Якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше зазначених підстав, податкова соціальна пільга застосовується один раз із підстави, що передбачає її найбільший розмір[6,c. 157-158].

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платникові податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосу вання податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом.

Якщо платник податку змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, він зобов'язаний надати працедавцеві за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги за формою, визначеною центральним податковим органом, така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем.

За місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) податкова соціальна пільга застосовується без подання заяви про застосування пільги.

Податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв 'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату ПДВ та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за звітний рік.

Суми витрат мають бути документально підтверджені та відображені в податковій декларації. Право податкового кредиту на наступні періоди не переноситься. Загальна сума податкового кредиту не може бути більша за суму річного оподатковуваного доходу, отриманого як заробітна плата.

До витрат, які можуть бути віднесені платником до складу податкового кредиту ПДФО відносяться:

- суми коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим органі заціям (2 - 5% від загального річного оподатковуваного доходу);

- суми коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіта для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання (загальна сума витрат не повинна перевищувати суми прожиткового мінімуму на працездатну особу на початок року, помноженої на 1,4 і округленої до 10 грн. у розрахунку на кількість повних або неповних місяців навчання протягом звітного року);

- суми витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій страхувальнику-резиденту за договорами довгострокового страхування життя (загальна сума витрат не повинна перевищувати суми прожиткового мінімуму на працездатну особу на початок року, помноженої на 1,4 і округленої до 10 грн.);

- суми власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування (для придбання життєво необхідних ліків - за переліком КМУ, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань) у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування (з початку податкового року, наступного за роком, в якому набере чинності закон про загальнообов'язкове медичне страхування);

- частина суми процетів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку;

- суми витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій страхувапьнику-рєзиденту за договорами недержавного пенсійного страхування [5,c. 310-315].

Податок підлягає сплаті до бюджету під час виплат оподаткову ваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платникові податку особою, що його нараховує, то податок підлягає сплаті до бюджету у терміни, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Особи, відповідальні за нарахування і сплату податку з доходів фізичних осіб за окремими видами доходів зазаначені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Особи, відповідальні за нарахування і сплату податку з доходів фізичних осіб за окремими видами доходів

Вид доходу	Відповідальна особа
Заробітна плата	Роботодавець (само зайнята особа)
Доходи з джерелом їх походження в Україні	Податковий агент
Іноземні доходи	Платник податків, одержувач доходів
Доходи,виплачувані особами,звільненими від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку	Платник податків, одержувач доходів
Доходи, що виплачуються фізичними особами в інтересах платників податків	Платник податків

Порядок сплати податку з доходів фізичних осіб за різних варіантів виплати доходу неоднаковий:

- при триманні коштів для виплати доходу в установі банку - до або одночасно з отриманням коштів для виплати доходу;

- дохід нараховується, але не виплачується платнику податку - у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду(до 30 числа після звітного місяця);

- оподатковуваний дохід не підлягає оподаткуванню при його нарахуванні чи виплаті та коли оподатковуваний дохід виплачується особою, яка не є податковим агентом - платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку;

- коли оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента - податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником податку.

Платники податку звільняються від обов'язків подання декларації, якщо станом на кінець звітного року вони перебувають на строковій військовій службі; перебувають у розшуку; є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави; станом на кінець граничного строку подання декларації перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав[13,c.25-28].

Річна податкова декларація про майновий стан і доходи може подаватися платниками, які мають право на включення певних витрат до податкового кредиту. Така декларація має подаватися платниками, які отримують оподатковувані доходи (прибутки), що не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті; доходи від осіб, що не є податковими агентами; доходи у вигляді нецільової благодійної допомоги від благодійника - фізичної особи; доходи у вигляді виграшу в азартні ігри в казино, інших гральних місцях чи домах, доходи з іноземних джерел; будь - які доходи у разі виїзду платників податку - резидентів за кордон на постійне місце проживання. Обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним у разі, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність із цього податку[14, 155].

Податковий розрахунок сум доходу, нарахований (сплачений) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ) подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Декларація з ПДФО подається протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

1.2 Мета, завдання та нормативно-правове забезпечення податкового контролю з податку з доходів фізичних осіб

Метою податкового контролю розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб є підтвердження достовірності нарахованих сум податку з доходів фізичних осіб, своєчасності і повноти його сплати до бюджету згідно з вимогами чинного законодавства.

Крім того, метою податкового контролю розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб є виявлення відхилень та перекручень показників від законодавчо встановлених вимог, а також притягнення до відповідальності підприємства, що перевіряється, шляхом застосування фінансових санкцій та штрафів за виявлені за результатами перевірки помилки та порушення [2,c 357].

Основними завданнями податкового контролю розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб є:

- дослідження форм і систем оплати праці, які застосовує підприємство та з'ясування їх впливу на порядок розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб;

- ознайомлення з організацією обліку розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб на підприємстві;

- перевірка правильності та якості складання регістрів первинного, аналітичного та синтетичного обліку;

- перевірка правильності формування сукупного оподатковуваного доходу за кожним окремим працівником;

- перевірка правомірності та законності застосування пільг з податку на доходи фізичних осіб;

- перевірка правильності визначення суми, яка підлягає сплаті як податок з доходів фізичних осіб;

- перевірка порядку складання та подання до податкових органів податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку;

- перевірка повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету;

- перевірка дотримання порядку самостійного виявлення та виправлення помилок в обліку та звітності з податку з доходів фізичних осіб.

Основними законодавчими та нормативними актами, які регламентують порядок нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб є:

- Конституція України від 28 червня 1996 р. (зі змінами та до повненнями);

- Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР (зі змінами та доповненнями);

- Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. № 889 (зі змінами та доповненнями);

- Закон України «Про колективні договори та угоди» від 1 липня 1993 р. № 3356 (зі змінами та доповненнями);

- Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 р. № 2213 (зі змінами та доповненнями);

- Закон України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р, № 2240 (зі змінами та доповненнями);

- Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058 (зі змінами та доповненнями);

- Закон України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р. № 1533(зі змінами та доповненнями);

- Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. № 2181;

- Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР (зі змінами та доповненнями);

- Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. (зі змінами та доповненнями);

- Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-ІУ (зі змінами та доповненнями);

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам» від 28 жовтня 2003 р. № 601 (зі змінами та доповненнями);

- Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29 грудня 1995 р. № 352;

- Наказ Міністерства фінансів України «Про Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку» від 29 грудня 2000 р. № 356 (зі змінами та доповненнями);

- Постанова Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 р. № 1298 (зі змінами та доповненнями);

- Інструкція про порядок нарахування платником податку податкового кредиту з податку з доходів фізичних осіб, затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 вересня 2003 р. № 422 (зі змінами та доповненнями);

- Форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1 ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 р. № 451 (зі змінами та доповненнями);

- Порядок отримання довідки про сплату податку з доходів фізичних осіб платником податку - резидентом, який виїжджає за кордон на постійне місце проживання або про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2003 р. № 1998 (зі змінами та доповненнями) [2,c. 360-361].

Для проведення податкового контролю розрахунків з бюджетом за податком доходів фізичних осіб потрібні такі джерела інформації: Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ), штатний розклад, накази про призначення та звільнення працівників, Положення про преміювання, розрахунково-платіжні відомості, платіжні відомості, касові документи, особові листи, дані синтетичного обліку за рахунками 64 «Розрахунки з бюджетом» (за субрахунком «Податок з доходів фізичних осіб»), 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», Довідки про вирощування сільськогосподарської продукції у приватних селянських господарствах (у випадку закупівлі сільськогосподарської продукції у населення), заяви про застосування податкової соціальної пільги, заяви про відмову від застосування податкової соціальної пільги, заяви працівників про надання матеріальної допомоги та інших виплат, лікарняні листи, розрахунок відпускних тощо.

1.3 Методика податкового контролю розрахунків з бюджетом з податку з доходів фізичних осіб

Податковий контроль розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб починається з ознайомлення з наявною системою обліку праці і заробітної плати.

На початку перевірки податковий інспектор встановлює чисельність працівників підприємства і правильність її відображення у звітності.

У процесі перевірки правильності ведення обліку праці і заробітної плати на підприємствах податковим інспектором звертається увага на такі основні питання:

- фактична кількість працюючих, у тому числі осіб, які мають пільги з оподаткування податком з доходів фізичних осіб;

- наявність трудових книжок;

- існування випадків нарахування і виплати заробітної плати за договорами цивільно-правового характеру;

- існуючі форми та системи оплати праці та доцільність їх застосування на цьому підприємстві;

- факти виплат премій і матеріальної допомоги працівникам підприємства;

- порядок формування сукупного оподатковуваного доходу;

- правомірність застосування податкових пільг з податку з доходів фізичних осіб;

- порядок здійснення утримань податку з доходів фізичних осіб;

- повнота та своєчасність сплати до бюджету належної суми податку з доходів фізичних осіб;

- наявність заборгованостей за підзвітними особами;

- існування фактів виплати заробітної плати у вигляді натуроплати;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5