Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності
Таблиця № 3
Розподіл прямих інвестицій по галузях народного господарства
України .
Галузь
Обсяг прямих
інвестицій , млн дол США
Доля в
загальному обсягу прямих інвестицій в економіку Украіни , %
Внутрішня торгівля
168. 2
22. 4
Харчова промисловість
108. 4
14. 5
Машинобудування,
металообробка
96. 3
12. 8
Чорна та кольорова металургія
37 .8
5. 0
Зовнішня торгівля
33. 1
4. 4
Транспорт та зв’язок
31. 0
4. 1
Легка промисловість
30. 1
4. 0
Хімічна промисловість
29. 0
3. 9
Промисловість буд. матеріалів та
будівництво
28. 9
3. 7
Оскільки
інвестиційни клімат в Україні й так є надзвичайно несприятливим ( достатньо
звернути увагу на те що при інвестуванні коштів в економіку України рівень
ризику оцінювався в світі на декілька порядків вище ніж аналогічний показник
по відношенню до країн колишньої Югославії під час ведення на їх теріторії військових
дій ) , то буде доцільно на етапі кризового стану економіки не позбавляти
іноземних інвесторів різноманітнх пільг , зокрема одних з найважливіших - пільг
по сплаті податку на прибуток. Треба лише забезпечити інтереси держави ,
тобто за допомогою економічних та юридичного механізмів недопустити масового
вивозу капіталу з країни у вигляді отриманого від інвестиційної діяльності
прибутку та заохотити його реінвестування . А от вже на етапі стабілізації ,
а тим більше - на етапі інтенсивного розвитку, доцільно буде зменьшити або
взагалі скасувати пільги для підприємств з іноземним капіталом. Збереження
пільг можливе буде лише у певних видах виробництва , якщо воно буде необхідне
для забезпечення високої конкурентноспроможності експорту.
Верховною Радою в
березні 1996 року був прийнятий новий Закон України “ Про режим іноземного
інвестування “ , який теж як і попередні законодавчі акти спрямований на
зрівняння інтересів вітчизняних та іноземних інвесторів . Зокрема , стаття 20
Закону чітко вказує на те , що підприємства з іноземними інвестиціями сплачують
податки у відповідності до законодавства України нарівні з вітчизняними
підприємствами . Ніяких пільг в оподаткуванні Закон не встановлює . Більше
того , він відміняє закони України “ Про іноземні інвестиції “ , “ Про
Державну программу заохочення іноземних інвестицій “ , Декрет КМУ “ Про режим
іноземного інвестування” , і відповідно ті пільги , які встановлювалися вищезгаданими
законами для підприємств з іноземним капіталом .
Отже , процес
творення механізму оподаткування прибутку підприємств з іноземними інвестиціями
в Україні знаходиться в постійному розвитку відображаючи економічну політику
держави в данній сфері .
1.2 Ведення розрахунків та
кредитування суб’єктів зовнішньо-
економічної діяльності
1.2.1
Особливості кредитування зовнішньоторгівельних угод
Зовнішня торгівля
у кредит стала світовою нормою . В умовах підвищення вартості продукції ,
зростання частки машин та обладнання , що мають значні строки виготовлення ,
експортери та імпортери зацікавлені у використанні зовнішньоторгівенльних кредитах
. В світовій практиці існує класифікація кредитів за наступними ознаками :
1. По джерелах
кредити розрізняють : внутріші , зовнішні
2. По видах
кредити діляться на :
товарні ( надаються в основному експортерами своїм покупцям )
валютні ( що надаються банками у валютній формі )
3. По строках
кредити підрозділяються на :
короткострокові
середньострокові
довгострокові
У 80 х роках
склалася ситуація , коли кредитори не хотіли зв’язувати себе довгостроковими
фіксованими процентними ставками і як наслідок - обсяги довгострокового кредитування
різко знизилися . Виходом з цієї ситуації стало винаходження нової форми кредитів
- ролловерні кредити . Суть цієї форми кредитування полягає в тому , що
процентна ставка при довгостроковому кредиті корегується через певні проміжки
часу ( квартал , півроку ) у відповідності з процентними ставками по 3-х
або 6-місячним міжбанківським депозитам.
4. З точки зору
забезпечення розрізняють :
забезпеченні кредити
балансові кредити
Забезпеченням
звичайно виступають товари , товаророзпорядчі документи , цінні папери ,
векселя , нерухомість та інші коштовності . Застава товару здійснюється у трьох
формах : тверда застава ( певна маса товару закладається на користь банка ) ,
застава у товарообігу , застава товару у переробці . Бланковий кредит
видається підзобов’язання боржника погасити його в певний строк . Документом
по кредиту виступає соло-вексель з однім підписом боржника . Різновидами
бланкових кредитів є контокорент та овердрафт. Котнокорентом називається єдиной
рахунок , за яким здійснюються всі операції між юанком і клієнтом , в тому
числі і по використанню кредитів. Овердрафт - надання банком право віставляти в
межах певної суми платіжні доручення на данного клієнта поверх залишку на його
рахунку.
5. По валюті
займу розрізняють :
кредити , що надаються в валюті країни позичальника
кредити , що надаються в валюті країні кредитора
кредити , що надаються в валюті третьої країни
кредити , що надаються в міжнародній грошовій одиниці
6. За умовами
реалізації кредити підрозділяють на :
наявні ( сума кредиту зараховується на рахунок кредитора )
акцептні
При цій формі
кредитування акцептується тратта - перевідний вексель, що являє собою письмовий
наказ кредитора позичальнику про виплату останнім певної суми грошей третій
особі або пред’явнику тратти .
7. По кредиторах
розрізняють :
урядові
кредити
кредити
, що надаються міжнародними валютно-фінансовими організаціями
приватні
кредити
В світовій
практиці існують наступні джерела отримання кредиту :
1. Брокерські
та та комісійні фірми.
Кредити , як
правило надаються під товари. Ці фірми використовують банківські кредити , тому
їх кредити дорожче ніж у банку. До послуг брокерів вдаються тоді , коли отримання
кредита в своїй країні обходиться дорожче , коли ринок є мало відомим або
реалізація товара потребує особливої специфіки.
2. Банківськи
установи
Якщо в роботі
Зовнішньоекономічного банку широко застосовується довгострокове валютне
кредитування під гарантію міністерств та відомств , то в практиці комерційних
банків переважає короткострокове кредитування . При вирішенні питання про
надання валютного кредиту вповноважені банкирозглядають ціль отримання кредита
, характеристику товара , що закупається та можливість його реалізації в межах
країни , а також економічний ефект від використання товарів, що закуповуються
за рахунок кредиту , джерела фінансування в національній валюті та джерела
погашення кредита в іноземній валюті. Серед різних варіанті здійснення
експортно-імпортних операцій , пов’язаних з кредитом , зустрічаються , в переважній
більшості , наступні :
1. Кредит в
гривнях для закупки товара в Україні та продажу за кордоном
2. Кредит в
гривнях , конверсія його в валюту, для закупки товара за кордоном та продажу в
Україні за гривні
3. Кредит в
валюті, для закупки товара за кордоном та продажу в Україні за гривні
4 . Кредит в
гривнях для закупки товара в Україні , бартер з інофірмою , продаж в Україні
за гривні.
Для забезпечення
кредитів використовуються в основному такі форми :
1. Застава
валютних цінностей ( вразі неповернення кредиту банк частково відшкодовує
збитки за рахунок застави )
2. Товарно -
матеріальні цінності , які закупає позичальник ( банки не заинтересовані , як
правило , в цій формі , бо вних можуть виникнути проблеми з реалізацією застави)
3. Гарантія (
найбільш приваблива для банків форма , бо вразі несплати кредита, повністю або
частково, банк має право на відшкодування збитків за рахунок гаранта .
Ставки по
валютних кредитах можуть бути фіксованими та плаваючими. Плаваючі ставки
складаються з двох частин : базової ставки та надбавки ( маржи ) банка , яка і
є безпосередньо предметом договору між кредитором та позичальником . Роль
базової ставки можуть відігравати ставка по незабезпеченим кредитам
першокласним позичальникам , облікова ставка центрального банку та ин.
Кредитні ризики
пов’язані не лише з погіршенням фінансового положення позичальника , а також з
погіршенням економічної коньюнктури , змінами законодавства , політичними
подіями. Тому держава заохочує зовнішньоекономічну експансію за допомогою
податкових та митних пільг , субсидій , кредитів , боніфікації ( субсідуванні
процентних ставок , тобто відшкодування банкам а рахунок держбюджета різниці
між ринковими та пільговими ставками по експортним кредитам ) . Державні
гарантії по короткостроковим експортним кредитам перетворюють тратті
експортерів в першокласні цінні папери.
Для кредитування
та страхування зовніщньоекономічних операцій в багатьох країнах створені
напівдержавні страхові компанії , експортно-імпортні банки.
3. Фірмові (
комерційні ) кредити
Видаються
експортерами та імпортерами , що тісно пов’язані товарними угодами та
розрахунками по них. Фірмовий кредит оформляється векселем або надаються за
відкритим рахунком.
При кредитуванні
у формі відкритого рахунку експортер виставляє рахунки після відвантаження
товару на покупця , а сплата по ціх рахунках відбувається через обумовлений
стронами термін. За умови регулярних поставок сторони домовляються , що
розрахунки між ними будуть здійснюватися не за кожну окрему партію , а в певні
терміни - звичайно наприкінці місяця або кварталу. При використанні векселів (
інкассова форма розрахунку ) кредитування засновується на траттах.
Як вже зазначалося при цій формі
кредитування продавець виписує тратту на отримувача і дає вказівку
банку-інкасатору передавати документи , що додаються до тратти , тільки за
умови акцепту останнім тратти. Тратта частіше всього використовується при
короткостроковому кредитуванні . В деяких країнах встановлюється максимальний
строк тратти від 120 до 180 днів. Схема здійснення такого кредиту зводиться до
наступного :
· Експортер поставляє товар
· Імпортер розраховується векселем , акцептувавши його в своєму банку 1
· Експортер в визначений по тратті термін прад’являє вексель до оплати в
банк 1
· Експортер отримує платіж від банка 1
Оплата товара
відбувається пізніше поставки товара тому експортер кредитує імпортера.
Але акцепт
імпортера може бути замінений на банковський акцепт. Експортер вимогає
банківського акцепту у випадках коли він не впевнений у платіжоспрроможності
імпортера або заинтересований в найскорішому отриманні коштів і планує продати
( врахувати ) тратту до строка її платежа . В цьму випадку механізм кредитування
має такий вигляд :
·Експортер поставляє товар
· Імпортер розраховується векселем , акцептувавши його в своєму банку 1
· Експортер регеструє вексель в своєму банку 2
· Банк 2 в визначений по тратті термін прад’являє вексель до оплати в банк
1
· Банк 2 отримує платіж від банка 1
Покупаючи
достроково вексель , банк виплачує клієнту не повну сумму векселя , а за
мінусом суми , що залежить від відсотка , який застосовуєть для данного виду
цінних паперів та терміну, що лишився до оплати тратти. При купівлі тратти банк
надає тим самим кредит , але вже не імпортеру , а експортеру ( до того моменту
поки тратта не буде оплачена імпортером ) .
Щоб уникнути
недостатньо забезпечених кредитних ризиків банки приймають на облік векселя як
найменьш з двома підписами і на термін не більше 6 місяців . В деяких випадках
банк може відмовитися від акцепту тратти і запропонувати експортеру аванс під
вексельне забезпечення. Після того як імпортер оплачує тратту банк проводить
розрахунки з імпортером : віднімає комісію , що належить йому за послуги ,
процент за кредит та суму авансу , а різницю повертає експортеру.
Для продавця
аванс проти тратти може бути навіть вигідніше ніж продаж тратти з відповідною
скидкою при умові , що він не потребує поповнення оборотного капіталу негайно
на вю сумму проданого товару. Експортер та імпортер можуть передбачити , що
акцепт буде здійснено не банком імпортера , а більш надійним з точки зору експортера
банком. Таким банком може бути банк третьої країни . Треба також зазначити ,
що акцептований першокласним банком вексель можливо буде реалізувати на ринку
банківських акцептів. Розвитком акцептного кредитування є акцептно-рамбурсний
кредит , засновагий на сполученні акцепта векселів експортера банком третьої
країни та переводі ( рамбурсуванні ) суми векселя імпортером банку-акцептанту.
Новими
специфічними формами кредитування зовнішньої тогівлі стали операції лізінга ,
факторінга та форфейтерування.
Відмінність
лізінгових операцій від звичайної аренди полягає в наступному :
· об’єкт угоди вибирається арендатором а не арендодавцем , який купує
обладнання за свій рахунок ;
· строк лізінга меньше строку фізичного зносу обладнання і наближений до
строку податкової амортизації ;
· по закінченні дії контракту клієнт може продовжити його на піьгових
умовах або викупити обладнання на пільгових умовах ;
· в ролі арендодавця виступає фінансова установа - частіше всьго
лізінгова компанія.
Лізінгові
операції дозволяють фірмам набувати обладнання не роблячи капіталовкладеньь і
не змінюючи баланс. Фінансовий лізінг в цілому схожий зі звичайним лізінгом ,
але має свої відмінності. При цьому різновиді лізінгу арендатор відповідно
угоди має опцион на покупку в кінці строку аренди по номінальній заздалегідь
встановленій ціні . Звичайно це ціна в 1 доллар або інша символічна ціна .
Строк фінансового лізінгу співпадає зі строком амортизації обладнання 10 - 15
років , тому фінансовий лізінг являє собою альтернативне ( отриманню кредитів
) джерело фінансування , бо при ноьму відбувається фактичний продаж майна
аредарю у розстрочку . В світовій практиці використовуються такі види фінансового
лізінгу :
· Лізінг “ стандарт “ . Прицьому виді виробник продукції передає
обладнання лізінговій компанії , а та , в свою чергу , здає його в аренду
споживачу. Між споживвачем обладнання та виробником не існує ніяких правових
відносин , однак за окремою угодою виробник може здійснювати обслуговування
обладнання. Лізінгові компанії в питання про технічне обсуговування не
втручаються.
· Лізінг “ ліз - бек “ . Суть цієї операції полягає в тому , що власник
обладнання продає його лізінговій компанії і одночасно бере його в аренду . Цей
вид лізінгу використовується в тому випадку коло власник зіштовхнувся з
нестатком в коштах і тим самим розраховує виправити своє фінансове
становище.
· Лізінг “ постачальнику “ . В данному випадку продавець обладнання , як і
при лізингу “ ліз - бек “ стає орендарем , однак арендоване обладнання
використовується не ним, а іншими орендарями , яких він повинен знайти і здати
їм обладнання у субаренду .
Факторингові
операції полягають у закупівлі спеціальною компанією грошових вимог експортера
до імпортера та їх інкасації . Авансуючи кошти експортеру до настання
строку вимоги , факторінгова компанія кредитує його. Величина авансу коливається
від 70 до 90 % від суми фактури. Інші 10 - 30 % після вичету процента за кредит
та коміссії за послуги зараховуються на блокований рахунок клієнта. Кошти з
цього рахунку відіграють роль покриття комерційного ризику . Після сплати
боргу покупцем кошти з блокованого рахунку зараховуються клієнту , а рахунок
закривається . Факторинговий кредит дорожче звичайного , бо він супроводжується
інкасовими , юридичними , обліково-контрольними , консультаційними та іншими
послугами . За допомогою факторингу рефінансуються вимоги строк сплати яких не
перевищує 360 діб. Факторинг має найбільшу вигоду для крупних експортерів , що
мають значні відстрочки у платежах та недостатню наявність коштів . Вони
отримують наступні вигоди :
· вивільнення від ризику неплатежу ;
· дострокова реалізація портфеля боргових вимог ;
· спрощення структури балансу ;
· скорочення строку інкасації вимог на клієнтів ;
· економію на бухгалтерських , адміністративних та інших витратах ;
Наступною
специфічною формою кредитування є форфейтування. Форфейтеруванням називається
покупка векселів , інших боргових та платіжних документів за готівковий
розрахунок . Покупець ціх вимог бере на себе комерційні ризики , пов’язані з
неплатежеспроможністю імпортера , без права регреса ціх докуменів на попереднього
власника . Форфейтер фактично бере на себе усі види ризику, а експортер
відповідає лише за правові аспекти вимог , наприклад , за відповідність товара
умовам угоди . Форфейтування дає експортеру наступні переваги :
· страхування кредитного ризику ;
· страхування ризику зміни процентних ставок та валютних курсів ;
· вивільнення від необхідності контролю за погашенням кредиту та роботи по
інкасацій платежів ;
В залежності від
кредитоспроможності імпортера строк вимог обмежується як правило 2-5 роками .
Векселя повинні бути з авалем банку країни покупця , а інші вимоги - з
банківською гарантією. Без данних відміток вимоги не можуть бути проданими
форфейтеру.
Слід відмітити ,
що для західних банків операцій по факторингу та форфейтуванню стали добре
оснащеними видами фінансових послуг , що надаються експортерам. Вплив на хід
розрахунків полягає в відкритті акредитиву від імені імпортера на зарубіжного
постачальника та наданні імпортеру забалансових кредитів на строк до надходження
платежів від реалізації продукції на внутрішньому ринку .
1.2.2 Основні
законодавчі положення про кредитування
зовнішньоекономічної діяльності в Україні
Всі суб’єкти
зовнішньоекономічної діяльності мають право :
·
самостійно
визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих , що
не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
·
Безпосередньо
брати і надавати комерційні кредити за рахунок власних коштів у діючий на
теріторії України валюті та в іноземній валюті як у межах , так і за межами
України , самостійно приймати рішення по зазначених питаннях.
·
Вільно
обирати банківсько-кредитні установи , що будуть вести їх валютні рахунки та
розрахунки з іноземними суб’єктами господарської діяльності , користуватись їх
послугами з додержанням при цьому вимог чинніх законів України .
Розрахункове та
кредитне обслуговування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється
на теріторії України банком для зовнішньоекономічної діяльності України і
уповноваженими банківськими та кредитними установами , а також іноземними та
міжнародними банками , зареєстрованими у встановленому порядку на теріторії
України
Кредитування
зовнішньоекономічної діяльності у діючий на теріторії України валюті та в
іноземній валюті здійснюється на основі домовленостей та на умовах погоджених
між кредиторами та одержувачами кредитів у кредитних угодах , договорах .
Розрахункові
кредити банків , які видаються суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності за
спеціальним кредитним (позичковим ) рахунком у діючий на теріторії України
валюті для покриття коштів , що тимчасово вилучаються з обігу , забезпечуються
товарно-матеріальними цінностями, розрахунковими , транспортними та/або товарносупровідними
документами. Всі інші кредити , крім розрахунових , забезпечуються майном , що
належить на праві власності боржнику , та/або його немайновими правами.
Державне
кредитування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та гарантування державою
комерційних кредитів , що надаються цим суб’єктам, в Україні здійснюється через
банк для зовнішньоекономічної діяльності України та інші уповноважені банки .
Умови державного
кредитування та гарантування державою комерційних кредитів визначаються
кредитними угодами , що укладаються між відповідними суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності та банком для зовнішньоекономічної діяльності
України.
Рішення про
надання державних кредитів та гарантій приймається банком зовнішньоекономічної
діяльності України в межах лімітів державного кредитування
зовнішньоекономічної діяльності у діючій на теріторії України валюті та в
іноземній валюті за поданням суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та за
результатами експертної оцінки техніко-економічного обгрунтування об’єкта кредитування
та умов окупності кредитів . Банк для зовнішньоекономічної діяльності України
повинен повідомити про соє рішення подавця заявки на державний кредит (
державну гарантію комерційного кредиту ) у місячний строк з дня подання зазначеної
заявки . В разі відсутності вищеозначеної експертної оцінки об’єкта
кредитування відмова у державному кредитуванні ( державному гарантуванні
комерційного кредиту ) суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності з підстав недоцільності
не дозволяється. Розмир державного кредиту ( державної гарантії комерційного
кредиту ) , що надається у діючий на теріторії України валюті та/або іноземній
валюті одному суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності не може перевищувати 5
% від відповідних річних лімітів державного кредитування зовнішньоекономічних
операцій.
1.3 Страхування зовнішньоекономічних
операцій
Питання про
страхування експортних кредитів набуло великого значення у звязку зі
всезростаючим розподілом праці у зовнішній торгівлі. Підприємці все більше
намагаються зосередити всі свої зусилля на обраній ними діяльності не
відволікаючись на спірну сферу кредитного ризику , що виникає через
кредитування іноземного покупця товару . До розглянення основ страхування ,
необхідно вивчити природу ризику пов’язаного з наданням комерційного кредиту .
Для повного
розуміння суті питання необхідно ввести нові терміни загальноприйняті у
світовій практиці щодо данної теми.
Трасант ( drawer
) - особа , яка виписує перевідний вексель ( тратту)
Трасат (drawee) -
особа , яка зобов’язана сплатити за перевідним векселем
Акцептант (
acceptor ) - особа , яка прийняла на себе зобов’язання сплатити за
